Хрестив онука вчительки: чи водять дітей у школу українські спортсмени і як вчилися самі. Ексклюзив

1 вересня батьки з радістю ведуть дітей до школи, "озброївшись" букетом квітів. Але те, що для звичайних тат і мам є буденною справою, не завжди доступне для спортсменів, які через тренування, збори і змагання можуть пропускати День знань.

OBOZREVATEL поговорив з українськими спортсменами, які розповіли про навчання дітей і згадали свої шкільні роки.

Георгій Зантарая (дзюдо)

Колишній чемпіон світу і переможець Європейських ігор дзюдоїст Георгій Зантарая виховує двох дітей – сина Давида і доньку Єву. Але якщо Єва тільки пішла в садок, то Давид уже закінчив три класи.

– Мені не лише 1 вересня вдається провести сина до школи, я його кожен день туди вожу. Школа розташована біля мого спортзалу. Тому я привожу його і йду тренуватися. Стежу за навчанням Давида і допомагаю з уроками по змозі. Але якщо треба, то зможу допомогти в усьому. Розібратися зі шкільною програмою, думаю, не важко (сміється). Але більше цим займається дружина.

Що йому найкраще дається з предметів? Я не можу сказати, що він дуже любить вчитися (сміється). Мені важко будити його щоранку, бо починається: "Я не хочу до школи". Але подивимося, що буде цього року. І я тепер ще й доньку в садок буду завозити.

Як сам навчався? Добре. Закінчив звичайну загальноосвітню школу, на відміну від багатьох атлетів. І тільки після школи почав тренуватися два рази на день, а до цього тільки один. Улюбленим предметом була історія. Я й досі спілкуюся зі своїми вчителями. Я навіть хрестив онука своєї класної керівнички.

Дитина-спортсмен? Те, що я хочу, зовсім не означає, що це правильно. За ним вибір. І якщо він захоче стати спортсменом, то я все для цього зроблю. Але, безумовно, він повинен отримати освіту, щоб не бути дурним. Я думаю, що до певного віку треба поєднувати: і вчитися добре, і тренуватися. А потім, коли усвідомлено обере спорт або навчання, то я йому допоможу.

Алла Черкасова (боротьба)

Призер чемпіонатів світу і Європи з боротьби Алла Черкасова перед Олімпіадою-2020 у Токіо пообіцяла 8-річному сину привезти медаль. І стримала слово, завоювавши "бронзу". А тепер постарається проводити більше часу зі своєю активною дитиною.

– Я планувала, що Олімпійські ігри пройдуть у 2020 році, тому школу відтягнула на рік – збиралася віддати малого вже в сім років. Олімпіада вже повинна була закінчитися, я б завершила кар'єру і повела сина на 1 вересня у перший клас. Але Ігри перенесли на рік, тому то мама, то чоловік допомагали мені водити його до школи, допомагали йому з уроками.

Звичайно, я теж намагалася знайти для дитини час між тренуваннями. А в школі він дуже спритний, встигає з усіх предметів, наскільки я бачу. Єдине – у нас кульгає поведінка, тому що він – гіперактивний. Встигає все зробити швидше за інших у класі, й потім стає нудно сидіти.

У початковій школі я, напевно, була така ж сама, як і він. Йшла у перший клас повністю готова – вже знала букви, вміла рахувати. Тому мені було дуже нудно. Мені подобалися математичні предмети, якісь розрахунки. Але з класу 8-го я повністю зосередилася на спорті, і мені найбільше подобалася фізкультура, на яку я, до речі, не ходила, а здавала всі нормативи за один день (сміється).

Син теж уже займається боротьбою, стабільно тренується з молодшою групою. Уже кілька разів брав участь у змаганнях, навіть є золоті медалі. І у нього є всі шанси в майбутньому виграти Олімпіаду, тому що почав раніше, ніж його мама, і є перші наставники.

Ігор Рейзлін (фехтування)

Бронзовий призер Олімпіади-2020 у фехтуванні на шпагах і колишній чемпіон світу Ігор Рейзлін – батько двох хлопчиків. Один з яких уже в п'ятому класі та є круглим відмінником, хоч Ігор і не завжди може привести його до школи на 1 вересня.

– Цього року, слава Богу, виходить, перший тиждень нового навчального року повозити дитини до школи. А потім починаються збори. Не завжди виходить відвести його 1 вересня. Адже у нас сезон по-різному стартує. Як правило, на початку вересня вже починаються збори, змагання. Уроками сина у нас мама в основному займається, але за його успішністю, звісно, стежу. Діти ж мої. Але щоденник не перевіряю, там перевіряти особливо нема чого, тому що дитина тільки у п'ятому класі, і він поки круглий відмінник.

Я вчився, прямо скажемо, не дуже. З раннього дитинства займався професійно спортом, тому не вдавалося приділяти достатньо часу навчанню. При цьому я – 100-відсотковий гуманітарій, і улюбленим предметом у школі у мене була зарубіжна література. І все, що задавали з літератури і більше, я все читав.

Взагалі любов до читання мені з дитинства прищепив батько, який і забезпечував мене книгами. І перегляду серіалів я віддаю перевагу книжкам. Можу читати як фантастику, так і серйозну літературу. З улюблених авторів – Ремарк і Булгаков. Із фантастів – Шеклі, Бредбері, Хайнлайн.

У сина зараз, напевно, краще виходять точні науки, а читати доводиться змушувати поки. Але, думаю, з часом він знайде улюблений жанр і улюбленого автора. Фехтуванням він поки займатися не хоче, і я думаю, що так буде і надалі. Але зате він займається настільним тенісом.