Збирали черги з журналістів у Парижі і ставили рекорди, не дихаючи на глибині: найяскравіші українські чемпіонки, які вразили світ у 2024-му

2024 рік став дуже складним для багатьох українців, які, попри війну, навчилися жити далі і перемагати. І не просто перемагати, а ставити неймовірні світові рекорди, як Ярослава Магучіх чи Катерина Садурська, повставати проти проросійського свавілля і творити дива на Олімпіадах, як Ольга Харлан, чи бити найсильніших тенісистів і нагадувати мільйонам про жахи війни, яка триває в нашей країні, як Людмила Кіченок.

Відео дня

OBOZ.UA обрав найуспішніших спортсменок України у 2024 році, які не просто вигравали нагороди, а не сходили зі сторінок і екранів світових ЗМІ і змушували всіх говорити про свою країну.

Ольга ХАРЛАН. У світлі подій останніх неймовірно важких років Ольга Харлан стала не тільки головною мультимедалісткою України на Олімпіадах, здобувши загалом шість нагород Ігор, а справжнім символом нашої країни і її боротьби та героїнею своєї нації. Адже неймовірна історія Парижа почалась не у липні на доріжках "Гран Пале", а на чемпіонаті світу з фехтування у Мілані-2023, який був відбірковим на Ігри у столиці Франції і де Харлан дискваліфікували за відмову потиснути руку суперниці з країни-терористки.

І тільки тиск спортивної спільноти і всієї України змусив керівників міжнародної федерації, якою багато років правив російських олігарх Усманов, зам'яти це скандальне відсторонення Ольги. Президент МОК Томас Бах навіть виділив титулованій шаблістці персональну ліцензію в Париж-2024. І не дарма, адже виступ Харлан і її подруг по команді на Іграх перетворився на справжнє диво.

Так, у столиці Франції Ольга так і не змогла дістатися такого бажаного особистого "золота", але, безумовно, стала героїнею змагань. Те, як вона повстала наче Фенікс з попелу у бронзовій сутичці з кореянкою Чой Себін, програючи 5:11! Глядачі на трибунах "Гран Пале" просто шаленіли і скандували: "Ольга! Ольга!" А представники провідних ЗМІ з усього світу, серед яких The New York Times і Guardian, вишиковувалися в чергу до шестиразової олімпійської медалістки.

І тільки отримавши цю "бронзу", яка справді на вагу "золота, миколаївська шаблістка потім зізналась, що після провалу на Олімпіаді-2020 вона вела боротьбу з власними демонами. Після психологічної травми Токіо боялась вилетіти у першому ж раунді, але знала, що бореться не тільки за себе, а й за всю Україну, за хлопців і дівчат, які захищають нас на фронті. І давало їй сил.

"Я розумію, що я на Олімпіаді і відчувала увесь мандраж і увесь жах, який був перед змаганнями. Я боялася, що програю перший бій, як це було в Токіо. Це твої страхи і травми, через які ми проходимо. У мене реально була травма після Токіо, і я проходжу через неї. І це показує, що я українка, що я сильна. А як я це зробила, навіть не можу пояснити", – скаже потім Харлан, якій зал у Парижі аплодував стоячи.

"Бронза" Харлан стала першою нагородою для збірної України в Парижі-2024 і наче прибрала якусь невидимо перешкоду для наших атлетів. А потім Ольга зі своєю командою ще й відкрила лік золотим нагородам "синьо-жовтих" у Франції.

Всі, хто у той день були присутні в залі "Гран Пале", відчували шалену енергетику, яка йшла від Харлан і її налаштування. 3 серпня у суперників українки не було шансів, хто б не стояв перед нею на доріжці. В очах миколаївської шаблістки читалась така жага до перемоги, така впертість і завзятість, що вона могла би знести будь-кого, хто опиниться на її шляху. Перед останньою дуеллю у фіналі з Південною Кореєю українки поступалися 37:40, але після виходу Ольги перемогли 45:42.

"Останній бій я просто фехтувала, перед цими Олімпійськими іграми я собі сказала, що буду ними просто насолоджуватись. І я насолоджувалась. Щось виходило, а щось ні, але я просто перла туди – була не була! А що робити? Срібло вже є, і тепер ми можемо зробити щось неймовірне і будучи на 17-му місці в рейтингу на початку кваліфікації, виграти Олімпіаду", – розповіла Харлан.

Звісно, нічого б не сталося, без команди, без подруг Харлан – Аліни Комащук, Олени Кравацької та Юліії Бакастової, які на час підготовки перебралися до Італії, де зараз живе і тренується Ольга. Але олімпійська чемпіонка доклала багато зусиль, щоб зібрати всіх разом. Найскладнішим виявилось повернути на доріжку Комащук, яка після повномасштабної війни вирішила піти зі спорту.

Ярослава МАГУЧІХ. 2024 рік став неймовірно успішним для феноменальної української стрибунки в висоту Ярослави Магучіх – перемога на етапах і в фіналі Діамантової ліги, "золото" чемпіонату Європи, який вона могла пропустити через травму, але ризикнула і виступила. А за два тижні до старту Ігор в Парижі українка перелетіла через планку на висоті 2,10 метри і побила світовий рекорд, що тримався 37 років!

До повної колекції 22-річній дніпрянці не вистачало лише титула олімпійської чемпіонки і вона досягла свого у Парижі, виборовши "золото" у протистоянні з австралійкою Ніколою Оліслагерс. Хоча сама Ярослава зізнавалась, що в першу чергу бореться із планкою і собою, а не з суперницями.

Після перемоги шлях Магучіх від виходу з чаші стадіону до мікс-зони однозначно зайняв більше години, бо протягом ходи вона постійно зупинялась для коментарів акредитованим телеканалам. Ще, мабуть, стільки або трішки менше Ярослава провела у розмовах на диктофон, як українською, так і англійською. А потім ще пішла й на пресконференцію.

В цілому яскрава переможниця Парижа-2024, від якої просто шаленіли вболівальники на трибунах, роздала у Франції таку кількість інтерв'ю, що, мабуть, важко однозначно сказати, де навантаження більше – у секторі під час стрибків чи вже після, під прицілом камер та в оточенні диктофонів. Іноземну пресу цікавило все – від спальника, який піл час змагань використовує Ярослава, і до війни в Україні.

І Магучіх, як і її подруга по збірній і бронзовий призер Оліимпіади-2024 Ірина Геращенко, на кожному змаганні не втомлювались нагадувати світу, що насправді відбувається в Україні, зокрема поки на аренах і вулицях Парижа тривало свято спорту.

"Ми виграли наші медалі для наших людей, для наших захисників. І це дає українським атлетам можливість говорити про нашу ситуацію, про війну в Україні, тому що насправді ми хочемо миру. На жаль, це неможливо навіть під час Олімпіади, адже Росія не припиняє свої атаки на моє рідне місто й інші міста України. Поки ми стрибали, лунало багато повітряних тривог і вибухів у моєму регіоні. Це дуже важко, але ми б'ємося на кожному полі", – зазначила Магучіх.

У свої 22 роки Магучіх виграла всі змагання, які є на нашій планеті, і до того ж оновила світовий рекорд Стефки Костадинової, який вважався вічним. Але Ярослава не думає, що 2,10 метри – її межа. Окрім цього, після Олімпіади Ярослава встигла попрацювати і на дипломатичному фронті, відвідавши разом з міністром спорту Матвієм Бідним міжнародну конференцію в Порто.

"По-перше, треба розповідати про події – про те, що тривають обстріли і що у нас гинуть люди. По-друге, треба нагадувати, що йде руйнування майбутнього нашого спорту, майбутнього наших дітей. Оскільки зараз у них немає можливості прийти та спокійно потренуватися і йти до своєї мети, рухатись до олімпійських нагород. На жаль. І ось це все формується у розповіді та показах", – розповідала нам Магучіх.

Людмила КІЧЕНОК. Людмила Кіченок у 2024 році вже вдруге досягла того, що не змогли наші тенісисти в одиночному розряді – виграла турнір Великого шлему. Правда, 2023-го вона взяла головний трофей Вімблдону у міксті, а минулого року стала чемпіонкою US Open у парних змаганнях з Оленою Остапенко.

Уродженка Дніпра була за крок від трофею у на початку 2024-го, коли грала у фіналі Australian Open, але тоді їхній парі трохи не вистачило. До трофею з США Людмила також додала три титули WTA. І успіхи українки відобразилися на її позиції у світовому рейтингу. Наприкінці вересня Кіченок повторила національний рекорд – третє місце у парному рейтингу WTA.

І у жодній своїй промові на корті, чи поза ним Людмила не забувала згадувати свою батьківщину, розповідати про страшні часи для України і мужність її захисників.

"Зараз щоразу, коли я виходжу на корт, щоразу, коли перемагаю, я хочу присвячувати свої перемоги українському народу, який важко бореться за нашу свободу прямо зараз. Сподіваюся, що цим я зможу їх трохи підбадьорити. Моє серце з ними", – сказала Кіченок після виграшу US Open.

Цікаво, що через такий успішний виступ на Відкритому чемпіонаті США дніпровській тенісистці довелося перенести власне весілля зі своїм бойфрендом Стасом Хмарським. І ця історія швиденько облетіла світові ЗМІ, викликавши ще більший інтерес до українки.

"Ми досить довго чекали на весілля, бо заручилися вже понад рік тому. І коли приїхали до Нью-Йорка, то вирішили, що зробимо це тут. Мій хлопець Стас знайшов тут одне місце і просто записався на середу. Коли він розповів мені про це, я відповіла: "Окей, давай сходимо", – пояснила українка. Але не сильно засмутилась, адже привід був дуже гідний...

Катерина САДУРСЬКА. Просто шаленими у 2024 році здаються досягнення зірки світового фрідайвінгу Катерини Садурської – колишньої успішної синхроністки, що перейшла у підводне плавання і, затримуючи дихання, без аквалангів пірнає на, здавалось би, нереальну для людини глибину у 84 метри і встановлює світові рекорди.

Напрочуд результативною для української спортсменки видалась кінцівка минулого року, коли трохи більше, ніж за місяць вона двічі оновлювала рекорд у дисципліні CNF – "постійна вага без ласт". Вперше це сталося у жовтні на чемпіонаті світу в Греції, де Катерина виграла "золото", подолавши рекордні 80 метрів.

Катерина також перемогла у вільному зануренні по тросу із результатом 95 м і утретє поспіль стала чемпіонкою світу у цій дисципліні. Також до двох золотих медалей, світового та національного рекордів 32-річна українка додала ще бронзову нагороду у заключній дисципліні змагань "пірнання в біластах".

"Особлива вдячність нашим захисникам, які віддають своє життя у боротьбі за Україну, а ми можемо робити все, щоб допомогти їм і нагадати світові, яка війна ще триває і нам потрібна підтримка, щоб якнайшвидше настав мир. Я дуже рада привезти хороші новини додому", – розповідала Садурська.

А вже 26 листопада на змаганнях на острові Домініка Катерина оновила власний рекорд, занурившись без ласт та додаткового обладнання на 82 метри. Під водою вона не дихала 3 хвилини і 10 секунд. І це занурення викликало чимало розмов і захоплених поглядів. І взагалі Садурська стала першою жінкою, здатною подолати таку глибину. Вона ще раз переписала історію.

"Я відчувала себе добре, як на тренуванні. Але тренувальний процес був нелегким, тому що мені довелося багато подорожувати, я не можу тренуватися у своїй країні через війну. Це був складний сезон, і я дуже рада робити такі глибокі занурення, навіть наприкінці року. Це занурення зайняло у мене 3:10 хвилини, що досить швидко. Минулого року я робила менші занурення з більшим часом. Отже, я покращила свій фізичний стан і техніку. І дуже цікаво, що буде далі", – відреагувала Катерина.

За словами рекордсменки, вона відкрила для себе фрідайвінг, як єдиний вид спорту, де можу поєднати спорт і психологічну підготовку: "Можна фізично стати сильнішою, витривалішою, але треба також працювати над своїм розумом, тому що тіло не працюватиме без зв’язку з психікою. В інших видах спорту ви можете тиснути фізично, навіть не перебуваючи в ідеальному психічному стані. Але тут дуже багато значить внутрішній спокій. І я знайшла його під водою".