Перед фіналом Кубка Англії я плакав через рішення Компані — зірка збірної України Зінченко

Навіть зараз інколи в голові не вкладається, що українець не просто заграв у кращому клубі Англії, але й виграв всі англійські трофеї. Проте фото Олександра Зінченка з чотирма кубками одразу приводить до тями.

Так, ще декілька років тому "стелею" для України в Англії (та й у всій Європі) були тільки матчі Євгена Коноплянки в Іспанії та Лізі чемпіонів. Однак Зінченко переписав і зламав усі можливі стереотипи — український гравець може грати та вигравати на топ-рівні. І це не мрії.

В інтерв'ю OBOZREVATEL Саша "видихає" після насиченого сезону, "розкладаючи по поличках" найцікавіші моменти ігрового року і розповідаючи, чому плакав після слів Венсана Компані.

— Які три слова передусім спадають на думку, коли хочеться розповісти про минулий сезон у "Манчестер Сіті"?

— Це було круто!

Читайте: Українець Зінченко з історичним рекордом виграв Кубок Англії

— А англійською?

— It was unbelievable. Навіть не cool, а саме unbelievable — "неймовірно".

— До якого кубка (АПЛ, Кубок Ліги, Кубок Англії або Суперкубок) підходиш насамперед у музеї клубу? Який трофей стоїть понад усе для тебе?

— Кубок АПЛ все ж. Хоча саме в музеї, щоб трофеї стояли на полиці, то так я ще не бачив їх.

— У клубі вже не забороняють тобі торкатися до кубків?

— Та все як і раніше, хлопці одразу сказали: "Сашо, стій подалі". Тобто, одразу дали зрозуміти. Все дійсно серйозно.

— Ти небезпечний хлопець...

— Можна і так сказати.

Читайте: Футболісти "Манчестер Сіті" жорстко підкололи Зінченка: відео курйозу

— Можеш пригадати момент, коли якийсь із кубків був "на волосині", на межі зриву? Гра з "Лестером" у чемпіонаті, поки не забив Компані? Серія пенальті у фіналі Кубка Ліги з "Челсі"?

— Були такі ігри, коли напруга позначалася — з'являвся тиск, якась метушня і нервозність, до того ж одразу майже у всіх. Чемпіонський матч із "Лестером" дуже показовий у цьому плані. У сезоні було багато напружених ігор, але як із "Лестером" — такого, напевно, не було. Саме за розвитком гри, нереалізованими моментами і за ситуацією, коли перемога — на вагу золота.

Ну а фінал Кубка — це завжди фінал. Він (фінал Кубка Ліги з "Челсі". — Прим. ред.) складався з двох різних таймів, була велика інтрига з декількома подіями на полі, які запам'яталися, потім пенальті. Ми заслужили перемогу, але пенальті є пенальті. Звичайно, тут обидві команди були "на волосині".

— Минулого року ти привіз на батьківщину, в Радомишль, золоту медаль АПЛ. У цьому сезоні чимось порадуєш із "англійського набору", або на наступний раз пообіцяв дідові вже єврокубкову медаль?

— Насправді, у мене не було так багато часу після повернення в Україну, я всього на декілька годин приїхав додому, щоб провести час із сім'єю. Звичайно, привіз медаль. У сезоні було так мало часу (практично не було) для рідних та інших справ в Україні, що ті п'ять днів після кінця сезону в Англії й до початку роботи в збірній, наситив максимально.

— Привіз би колись в Україну один із виграних кубків, як це колись робили Андрій Шевченко і Анатолій Тимощук із нагородами Ліги чемпіонів і Кубка УЄФА?

— Так, обов'язково — дуже хочу це зробити. Поки не знаю і не можу сказати зараз, як і коли це вдасться, але я маю намір привезти цей кубок, адже він ще ніколи не був в Україні. Може, в кінці відпустки чи, може, в період наступних зборів національної команди. Ще не готовий сказати точно.

— Виліт від "Тоттенхема" у Лізі чемпіонів — велика "ложка дьогтю в бочці меду" чи сприймається як гідна об'єктивна поразка, яка загалом не зіпсувала сезон?

— Це великий удар для команди, ми хотіли й мріяли виграти Лігу чемпіонів. Якщо ми програли, то, значить, були в чомусь слабшими. Але це було дуже важко прийняти, повірте. Хоча і без того ми зробили требл, у нас є всі інші трофеї. Це реально історія, такого ще не було.

— Льоренте, на твій погляд, нормально забив, третій гол, питань не залишилося? Або таки є незадоволеність від того м'яча в плані рішення рефері?

— Чесно, не буду обговорювати це. Що було — те було, я не можу зараз ні фантазувати, ні оцінювати.

Читайте: "Він з України!" Фанати "Манчестер Сіті" заспівали пісню про Зінченка: відеофакт

— Ти не грав із "Тоттенхемом" у ЛЧ. Як воно, дивитися за таким протистоянням із трибуни (особливо в другому матчі), коли не можеш допомогти партнерам?

— Це було, можна сказати, "суперскладно". У другому матчі, в Манчестері, я сидів у тому ряду, який трохи вище гравців запасу. І коли Стерлінг забив, я рвонув разом із усіма до нього. Але потім гол відмінили, і це було так незрозуміло, що я взагалі спочатку не тямив, що трапилося. Потім уже повернувся назад... Зрозумів, що в такі моменти краще бути на полі — так ти відчуваєш себе дещо безсилим, чи що. Це легше переноситься, ніж зовні.

— Коли ти набрав відмінний хід, на початку квітня прикро випав через травму. Було побоювання, що той пропуск може зіпсувати весь сезон і позбавити місця в основі?

— Ні. Я готувався і розумів, що це все — частина процесу, великого процесу. Що у нас дуже глибокий склад, і постійно хтось травмується, і що потрібно швидше відновитися, тому що я точно потрібен, ігор дуже багато. Думав тільки про те, коли вже вийду на поле.

— У цьому сезоні ти зіграв у ЛЧ і проти "Шахтаря". Цей матч був особливим для тебе?

— Це була моя мрія — дуже давно хотів, щоб відбувся такий матч. Для мене ця гра має велике значення. "Шахтар" — команда, в якій я виріс, команда, без якої не було б мене. Грати проти "Шахтаря" — безумовно, змішані почуття, але я такий радий, що ми зустрілися.

Я міг вийти в Харкові, і дуже сподівався на це, але тоді тренер залишив мене в запасі — було так шкода, що не передати словами. Ми тоді зіграли дуже добре, але, слава Богу, я все-таки зіграв із "Шахтарем" у матчі-відповіді в Манчестері.

— Доля дуже символічно звела тебе з клубом, де ти пройшов футбольну академію...

— Звичайно, це був один із найважливіших поєдинків сезону особисто для мене. Ми після гри, напевно, з усіма поспілкувалися, це було дуже приємно. Чудовий вечір.

— "Ман Сіті" тоді "розніс" "Шахтар" — 6:0. Це було вже занадто для донецького клубу? Або все за грою?

— Я розумію, чому ви питаєте — був тоді в ворота "Ман Сіті" пенальті чи ні? Я не хочу зараз це згадувати та аналізувати. Є результат, і він справедливий. Обидва матчі з ними "Манчестер Сіті" провів на високому рівні, все заслужено.

— Коноплянку в Лізі чемпіонів ти з командою теж добряче засмутив — 7:0 у Манчестері. Женя потім хоч розмовляв із тобою?

— А ми тільки на полі зовсім коротко поговорили, далі вже в підтрибунці я пішов на допінг, простояв там, напевно, години дві. І взагалі останнім зі стадіону тоді поїхав. Так вийшло.

— Після гри ви з Коноплянкою обмінялися футболками — хто запропонував?

— Та якось само собою вийшло, можна сказати, обидва проявили ініціативу.

— "Ман Сіті" не програв жодного матчу з твоєю участю. Можна сказати, що тобі чимало щастило під час сезону як в іграх, так і загалом?

— Я взагалі не вірю у везіння. Везіння — це результат роботи. Якщо подивитися, скільки ми напрацювали, натренувалися в цьому сезоні, то можна зрозуміти, що всі перемоги — не випадковість.

— Ти почав стабільно виходити в основі вже у другій частині сезону, після нового року. Що стало переломним-ключовим моментом для цього? Травми конкурентів, рішення Гвардіоли чи щось інше?

— Як кажуть, успіх одного — це невдача іншого. Як Ярмоленко говорить: "Ти або на коні, або під конем?" (або це не він говорив?) Але тут, звичайно, тренерські кроки — головний тренер завжди бачить ситуацію по-іншому, ширше, ніж будь-хто з нас.

— Восени, на твій погляд, ти був готовий стабільно грати основі "Сіті"? Або це був час для потрібного прогресу та набуття впевненості?

— Я з першого дня, як прийшов у команду, був готовий до ігор в основі. Інакше, який сенс перебувати там — просто заради тренувань і особистого прогресу? Звичайно, ні. Якщо ти вже потрапив у такий клуб як "Ман Сіті", то зобов'язаний бути готовим вийти на поле у будь-якій грі.

— Часто доводилося зустрічати думку: "Гвардіола ламає Зінченка як футболіста, використовуючи його в ролі флангового гравця". Чи справді "ламає"?

— Ні, ні жодному разі не "ламає". Це величезний плюс, коли футболіст може однаково сильно зіграти на декількох позиціях. Крім того, я часто йду в середину поля, створюючи чисельну перевагу в одного гравця. Так наш вихід із оборони в атаку будується набагато легше. У будь-якому випадку я відчуваю себе впевнено.

— Гвардіола чимало хвалить тебе. Це не розслаблює? Або просто не читаєш його коментарі та інтерв'ю?

— Я особливо не читаю. Але як би намагався не помічати, все одно регулярно бачу і чую це. Багато хто говорить про це навколо, друзі постійно щось скидають із цього приводу. Але мене це ніколи не відволікає, як і будь-коли не зачіпає критика. Я просто роблю певні висновки з цього, адже чужі думки будуть завжди. Треба бути готовим до всього, і голова не повинна "їхати" від будь-яких слів.

— Після сезону на місці лівого фулбека морально готовий провести всю клубну кар'єру на цій позиції? Або все ще є мета колись повернутися в центр поля?

— Тут все просто — я готовий постійно грати там, де мене бачить головний тренер. І тут більше нічого говорити.

Читайте: Гвардіола зважився на радикальний вчинок заради Зінченка

— У збірній тебе використовують і в центрі поля, і на лівому краю. Це не викликає дискомфорту, коли в збірній "перевертають" твої функції після регулярних клубних напрацювань?

— В жодному разі ні. Я відчуваю себе комфортно як у центрі, так і на місці фулбека. Тут немає ніякої стандартизації — просто потрібно вчасно переключатися, і все. На мій погляд, я з цим добре справляюся (принаймні, такі у мене відчуття). І почуваюся дуже комфортно і там, і там.

— Влітку було чимало розмов про перехід у "Бетіс" і "Вулверхемптон. Зараз згадуєш це як страшний сон із розряду "слава Богу, що не перейшов"?

— Розмови були, є і будуть. І не виключено, що подібне буде і зараз, і найближчим часом щодо мого майбутнього в "Ман Сіті". До цього просто треба звикнути.

Не сказати, щоб минуле літо, коли йшлося про "Бетіс" і "Вулверхемптон", стало страшним сном. Можливо, саме це й зіграло певну роль у моєму нинішньому успіху. Дивлячись, під яким кутом глянути. Але склалося все просто відмінно для мене, адже спочатку в мене була мета просто "залишитися в "Манчестер Сіті".

— Чому твердо вирішив залишитися в "Ман Сіті"? Переконав якийсь фактор (або людина) чи залишився більше заради цілей і перспектив?

— Особисто у мене не було "гойдалок" — я хотів грати тільки в "Ман Сіті". Але не завжди все залежить від гравця. Є рішення головного тренера та керівництва. І того літа я був дуже близький до прощання з клубом, але обставини так склалися, що залишився в Манчестері.

— У кінці сезону ти говорив: "Мені пощастило ділити роздягальню з Венсаном Компані протягом двох сезонів". Що найдивніше та важливе навчився в спільній роботі з Компані?

— Про цю людину я можу розмовляти до ранку, відповідаючи на це питання годинами. Компані — це просто ікона футболу. Таких гравців, я думаю... найближчим часом взагалі не буде. Маю на увазі, особистості з таким ідеальним поєднанням гравця і людини. Хорошим футболістом ти можеш і не стати, а людиною бути зобов'язаний.

Венсан же для мене — просто ікона футболу. Я взагалі щасливчик, що мені пощастило ділити з ним одну роздягальню. Постійно намагався триматися поряд із ним, використовувати всі його поради та підказки. Дуже пишаюся, що в своїй останній грі за "Ман Сіті" — у фіналі Кубка Англії — Компані хвилин 5-7 розминався поряд зі мною і радив, як мені працювати далі для кращого прогресу. Він дійсно знає, як бути великим.

Перед фіналом Венсан зібрав у роздягальні майже всіх -— і команду, і персонал клубу, щоб повідомити всім про своє розставання з клубом. І я почав буквально плакати. Чесно зізнаюся, я не стримався і плакав разом із ним.

Адже його кар'єра та робота з ним — це щось нереальне. У людини, якщо не помиляюся, троє або навіть четверо дітей. У нього велика родина, багатогранне життя зі своїми турботами. Але коли закінчилося тренування і він побачив, що у мене якісь проблеми з тактикою або індивідуальними діями, то взяв мене за руку і 40 хвилин працював тільки зі мною. Попросив адміністратора, щоб той робив нам подачі, і ми відточували важливі елементи на практиці.

Для мене це надприродно, це великий приклад, який я буду подавати іншим. Так я побачив, якою має бути робота футболіста насправді. Побачив, яким повинен бути лідер команди. Компані — найрозумніший футболіст, якого я знаю. Він знає і вільно сплкується п'ятьма мовами, а на виїздах (коли є час у дорозі), постійно з ноутбуком або якимись паперами. Тобто, Венсан не просто слухає музику або щось читає, а вчиться і працює на майбутнє.

Читайте: Зінченко допоміг "Манчестер Сіті" встановити рекорд

Коли в останній день ми говорили про "Андерлехт", і я йому кажу: "Ти ж знаєш, що там грає українець?" І він одразу: "Макаренко? Так". Водночас я, хоч і спілкуюся із Жекою, не знав, що він отримав травму "ахілла". А Венсан: "Але у нього ж травма зараз". Тобто, Компані реально в курсі всіх подій. Це один із безлічі епізодів, за якими можна зробити висновок про його роботу.

Коли Венсан попрощався з командою, я почав прокручувати в голові наш спільний час у "Ман Сіті". З першого ж дня мого перебування в клубі він прямо сказав: "Якщо у тебе якісь проблеми з грою — підходь до мене".

— Коли Компані "бахнув" переможний у грі з "Лестером" — всі буквально оф*гіли (чи це навіть мало сказано?)?

— Це було просто... Варто сказати, тоді "Лестер" видав одну з кращих ігор сезону — вони відмінно виглядали фізично й грали дуже добре. Так, можливо, і на нас впливав тиск, але ми не могли їм нав'язати свою гру.

Але цей удар Компані... В той момент я про себе говорив: "Будь ласка, тільки не бий, віддай пас". Думаю, на стадіоні половина уболівальників так думали. Але коли він забив — це було неймовірно. Це і є справжній чемпіонський гол, який приносить кубок.

Читайте: Зінченко — чемпіон! "Манчестер Сіті" вдруге поспіль виграв Прем'єр-лігу

— Після фіналу Кубка Англії набрало популярність твоє фото з Кевом Де Брюйне — вас і досі плутають?

— Люди як і раніше жартують, але я вже це особливо не сприймаю. Раніше хоч сміявся, а зараз як буденне. Нічого особливого.

— З ким найкращий взаємозв'язок на полі? Стерлінг?

— Дуже добре розумію Гюндогана. Також можна згадати Лероя Сане, Давида Сілву, Фернандіньо — це ті футболісти, поряд із якими я відчуваю себе на полі дуже комфортно. Ні в якому разі не хочу ображати інших хлопців, але з цими футболістами зв'язок на полі налагоджений найбільше.

— У цьому сезоні ти виграв чотири трофеї — 100-відсотковий результат...

— Формально — так, у мене є медаль за Суперкубок Англії, і ця перемога теж йде в залік разом із командою. Але тоді на сам матч я не поїхав і не був у заявці, тому справа така.

— Не дивлячись на відмінні результати та перемоги, хотілося б щось змінити в сезоні?

— Цей сезон ще не закінчений — залишаються дві гри за збірну, які не менш важливі для мене, ніж клубні матчі. Тому поки працюємо, а підсумки підіб'ємо вже у відпустці.

— Нещодавно ти говорив, що інформація про узгодження твого контракту з "Ман Сіті" — передчасна, і що поки тривають переговори. Все ж таки, ти спокійний щодо свого майбутнього? Або поки питання з контрактом до кінця не вирішене, є певне хвилювання?

— Ситуація нині така, що коментувати дійсно нічого. Я сам сподіваюся, що найближчим часом щось з'явиться і буде відомо.

— Готовий грати в "Сіті" (або хоча б в Англії) всю кар'єру? Чи загалом хотілося б побачити різний футбол?

— Думаю, про таке мене варто запитувати років так через п'ять.