Український чемпіон охороняв російський ресторан у Чикаго: як живе наш перший олімпійський призер у боксі

У вересні 55-річний ювілей відсвяткував перший український боксер, якому удалося стати призером Олімпійських Ігор, – Ростислав Зауличний. 1992 року, відібравшись від нашої країни до збірної СНД, він виграв срібну медаль на змаганнях у Барселоні. Хоча сам уродженець Львова вважає, що реально переміг у фінальному бою.

Представляючи вже незалежну Україну на Іграх в Іспанії, Зауличний у категорії до 81 кг пройшов нігерійця Джеклорда Джекобса, британця Стефена Вілсона та угорця Золтана Береша. Після чого у фіналі зустрівся з німцем Торстеном Маєм. Поєдинок був дуже конкурентним, але на думку суддів, українець поступився з рахунком 3:8.

"Бій-то я виграв, але шанс отримати "золото" був лише в тому випадку, якби я нокаутував німця. Іншого шансу не було ні в мене, ні в когось іншого, хто зустрічався з Маєм на Олімпіаді. Його витягли в багатьох боях у Барселоні. Треба було, звісно, вдарити, але рукавички були не такі, суддя не давав...", – розповідав пізніше Ростислав gazeta.ua.

За словами боксера, вже тоді в аматорському боксі все вирішували не лише талант та майстерність, а також політика та зв'язки.

"Знаєте, практично всі бої, які я програвав, насправді програвав не я, а країна – спочатку СРСР, а потім – Україна. Німці, кого задумували, робили чемпіонами. Це й не дивно, якщо згадати, що генеральним секретарем Світової асоціації боксу був німець Карл-Гайнц Вер", – пояснював Зауличний.

До речі, напередодні фіналу Олімпіади в Барселоні українець перебував у такому стані, що головний тренер збірної Копцев та лікар Ніколаїв порадили боксеру випити 300 грамів вина та лягти спати, щоб розрядити психіку. Однак вирвати "золото" не вдалося...

Німець Май пізніше досить успішно вступав у професіоналах, боксував за титул IBF з американцем Адольфо Вашингтоном, але програв. А Заулічний продовжував аматорську кар'єру до 1997 року.

У СРСР вважалося, що Заулічний народився у неблагополучній родині та у своєму львівському дитинстві був обділений батьківською увагою. Проте саме батько, котрий і сам у молодості займався боксом, привів сина до зали. І це рішення стало для Ростислава доленосним.

Після Олімпійських ігор-1992 Зауличний став бронзовим призером чемпіонату світу 1993 року у фінському Тампере та виграв Кубок світу-1994 у Таїланді. У Бангкоку українець зламав опір першого номера своєї категорії кубинця Гарбея та відомого німця Оттке. Але найдраматичнішим для нього виявився півфінал із росіянином Ісламом Арсангалієвим.

Після бою з представником РФ комп'ютер видав нічию, але після перерахунку ударів перемогу віддали Зауличному. Кубки переможцям вручав принц Таїланду, але дорогою додому спортсмен ледь не став жертвою авіакатастрофи – невдовзі після зльоту літака спалахнув двигун. На щастя для пасажирів, борт відразу повернули назад до Бангкока. А стюард зізнався боксерові, що якби вони пролетіли ще півгодини, то вже не дотягнули б назад.

Зауличний виступав в одній збірній із братами Кличками, які лише робили свої перші кроки на шляху до всесвітнього визнання. Більш досвідчений Ростислав часто спарингував і з Володимиром, і з Віталієм. І зізнавався, що у рингу ніхто нікого не шкодував.

На жаль, завоювати медаль на другій Олімпіаді Зауличному завадили травми – було порвано зв'язки, пошкоджено меніск. Рік українець фактично не боксував і до Атланти-1996 приїхав не у найкращій формі: "Там я думав не про бокс, а як правильно поставити ногу. Програв у першому ж бою".

Після невдалої Олімпіади Ростислав задумався про закінчення своєї боксерської кар'єри та прощання зі спортом. І вирішив, що в США він матиме більше можливостей, ніж в Україні в 90-ті.

"Чому не перейшов у професіонали? Через травми не зміг би боксувати, суглоби хворіли. Вирішив зав'язувати зі спортом. Тренерська робота тоді не сильно оплачувалася. А крім боксу я взагалі нічого і не вмів. Вирішив спробувати пожити в Америці. Поїхав у складі групи підтримки на змагання з кікбоксингу. І залишився в Чикаго нелегально", – розповідав Зауличний fakty.ua.

1998 року Ростислав оселився у друзів в українському районі Чикаго, а знайомий боксер допоміг йому знайти роботу "вишибалою" у російському ресторані "Метрополь", де й сам вважався охоронцем. У тому самому ресторані, де колись знімали культовий фільм "Брат-2". Звичайно, періодично довелося застосовувати деякі професійні навички.

"Як же в російському ресторані без цього? Як вип'ють, відразу починають битися. Доводилося популярно "пояснювати" правила поведінки. За роботу з дев'ятої вечора до третьої ранку отримував 100 доларів. Цих грошей, звичайно, не вистачало на нормальне життя. Але зате там я напрацював зв'язки, познайомився з багатьма потрібними людьми…", – згадував спортсмен.

Згодом Зауличний дослужився до начальника служби охорони. А потім разом із другою дружиною Галиною відкрив власну фірму, яка займається прибиранням офісів, ресторанів, магазинів та кінотеатрів.

Довгі роки у відсутності олімпійський призер було приїхати додому, оскільки приїхав у США нелегально і був дозвільного документа від федеральних еміграційних служб Америки. Однак у 2008 році нарешті зміг вперше після імміграції прилетіти до України, зустрітися з рідними та друзями.