Шатернікова: поразки братів Кличків доводили мене до сліз

З початком пандемії коронавірусу професійний бокс став на паузу майже на півроку. Промоутери і самі спортсмени зазнали величезних фінансових втрат.

Відео дня

В Україні було скасовано 40% шоу. Проте, бокс повернувся до життя. Українські зірки Олександр Усик і Василь Ломаченко в жовтні провели чергові поєдинки, які подарували вболівальникам різні емоції

Віцепрезидент Ліги професійного боксу України Аліна Шатерников в інтерв'ю OBOZREVATEL докладно розповіла про кризу в спорті, подальші перспективи Усика та Ломаченка, рішення Олександра Гвоздика завершити кар'єру, а також про розвиток платного телебачення в нашій країні.

– Ви віцепрезидент Ліги професійного боксу України? У чому ваші функції?

– Ліга професійного боксу – це Федерація, яка регулює проведення змагань, ліцензування боксерів, менеджерів, а також, використовуючи всі можливі інструменти, популяризує цей вид спорту. Ще одна важлива функція – це просування наших боксерів в міжнародних рейтингах: як європейських, так і світових. Ми організація, яка є офіційним членом усіх міжнародних органів, що розвивають професійний бокс – WBC, WBO, WBA, IBF і європейської організації EBU. Ми федерація, яка об'єднує навколо себе суб'єктів професійного боксу, що розвивають в Україні цей вид спорту.

– Як пандемія вплинула на вашу діяльність?

– Знизила, звичайно ж, кількість заходів, які ми проводили раніше. Набагато важче знаходити партнерів під проведення змагань. В цілому, звичайно, цей рік не був динамічним, як у нас це буває зазвичай. Але знову ж таки, так, щоб ми зовсім розслабилися і нічого не робили в очікуванні, коли ж це все закінчиться, то такого немає. Завжди знаходиться якась офісна операційна робота.

Ми більше часу зараз приділяємо якимось креативним речам, до яких руки не доходили через графік змагань. Придумуємо якісь маленькі події, проводимо їх у залі слави українського боксу. Пандемія вплинула на кількість змагань – так, але не вплинула на наш настрій, наш оптимізм. Ми продовжуємо робити цей вид спорту ще більш відомим і популярним, а також залучати партнерів.

– Скільки приблизно змагань "злетіло" через коронавірус?

– Напевно, на 40% менше, ніж планували ми і промоутерські компанії на початку року. Деякі змагання, які планувалися міжнародного формату, через те, що кордони якийсь час були закритими, не завжди виходили міжнародними. Але, тим не менше, наші промоутери, незважаючи на кризу і те, що економіка впала, як і платоспроможність людей, рекламні бюджети у компанії набагато знизилися, знаходили партнерів і проводили івенти. Так, може вони планували провести їх більше, але те, що хоча б щось проводилося, я все одно вважаю успіхом для нас.

– Скільки щорічно боксерів з любителів переходять у професіонали?

– Щороку дуже по-різному, ця історія дуже індивідуальна, але напевно, більшою мірою боксери з любительської федерації переходять у професійну після Олімпійських ігор. Або якщо перші номери не завоювали ліцензію на Олімпійські ігри. Якщо хтось в передліцензійний період розуміє, що цю планку він не тягне, то виходить на промоутерів і демонструє свої навички ім. Але в цілому, динаміка кожного року дуже індивідуальна.

– Дуже багато говорили в контексті любительського боксу про Олександра Хижняка. Його називали головною олімпійською надією, і цей статус він ще зберігає. Чи вірно я розумію, що після Олімпійських ігор він швидше за все, теж перейде в професіонали?

– Так, такі плани у нього є і наші промоутери на цю тему з ним розмовляли. Він дуже хоче потрапити на Олімпійські ігри і, як максимум, завоювати "золото", а як мінімум – будь-яку з медалей. Дай Бог, щоб вони ще відбулися і щоб він перед цим добув на них ліцензію. Вже після цього у нього є такі плани.

– Як ви взаємодієте з професійними промоутерськими конторами? Наприклад, з К2 Promotions?

– Ми з ними працюємо практично кожен день. Є формальна частина співробітництва, а є настільки дружні і тісні контакти, що вони організовують турнір, але ми залучені до організації в якості радників. І якщо у мене, умовно кажучи, є знайомства з директором локації, я можу знизити ціну оренди, а будь-який промоутер може мене залучити, щоб я від свого імені, від Ліги професійного боксу переговорила, наприклад, про зниження вартості оренди локації.

І так кожен день, коли у нас іноземні гості, особливо з тих країн, де потрібно відкривати візу, листи підтримки ми готуємо від Ліги боксу. Якщо потрібно від міністерства спорту, то я взаємодію з Міністерством спорту і разом з міжнародним відділом ми готуємо відповідні листи. І так виходить, що в щоденній операційної роботі постійно є з усіма нашими промоутерами такі робочі і дружні відносини.

– Свого часу Олександр Усик, Денис Беринчик тренувалися в таборі у Буковелі. Ця історія рідкісна, тому що найчастіше топові українські спортсмени тренуються десь за кордоном. Наприклад, Ломаченко – в Штатах. Чому так рідко підготовка до боїв відбувається в Україні?

– Чому, наприклад, Ломаченко їде готуватися до свого бою в табір до Америки? Тому що кількість боксерів в його ваговій категорії там в сотні разів більше, ніж в Україні. Чому так? По-перше, Америка країна велика, по-друге, латиноамериканські країни це країни де бокс мегапопулярний, де напевно мало не кожен, умовно кажучи, третій чоловік – боксер середнього рівня. Для них за щастя вийти в якості спаринг-партнера Ломаченка, та ще й отримати за це гроші. Тобто по суті справи вони їдуть туди за спаринг-партнерами.

Якщо в Україні проводиться збір, то спаринг-партнерів потрібно часто шукати. Другий момент, піти від битовухи, не займатися побутовими питаннями. Вони спеціально їдуть в так звані закриті бази, відключаються від всіх інших радощів життя і працюють тільки над спортивною формою, щоб вийти на її пік, і при цьому отримати велику кількість раундів, спарингів. Всі зусилля докладаються на цей бій і це легше робити в умовах, коли ти подалі від будинку і за наявності хороших спаринг-партнерів.

– Коли Україна зможе прийняти великий професійний бій?

– Коли аудиторія, глядачі зможуть купувати квитки, починаючи від 50 євро і вище. Якщо у вас немає запрошення, то ви йдете в касу, купуєте квиток вартістю від 50 євро – це на гальорці, а якщо ви хочете в ринг-сайд, то ціна може бути 2000-2500 євро. Ось тоді, коли платоспроможність населення виросте, коли буде економічний підйом в Україні, тоді можна буде говорити про такі великі бої, із залученням спонсорів.

Всі топові боксери, в більшості своїй, американці, і для того, щоб зібрати на бій Усика той самий "Олімпійський", потрібно враховувати, що витрати на такі шоу дуже великі. Для того щоб його провести, потрібно мати не тільки видаткову, але й дохідну частину. А щоб була дохідна частина, дуже важливо, щоб глядач мав фінансову можливість купувати квитки на такий вечір боксу.

– Дуже багато людей обурювалось, що не змогли подивитися бій Усик – Чісора. Як ви ставитеся до того, що бокс пішов з загальнонаціонального телебачення в ОТТ-сервіс?

– Це була наша мрія. Це може бути не тільки особлива риса українців, це є і в інших національностей, але невисокий відсоток людей прагне до пізнання чогось нового, до постійного вдосконалення. І якщо для молодого покоління я за дві хвилини можу пояснити, що таке Megogo, то для покоління мого віку наприклад і трохи старших, треба хвилин 30. При цьому ще потрібно відкрити комп'ютер і показати, як працює ця система.

Це все ж через те, що до якогось віку люди ще намагаються розібратися, а потім просто махають рукою і не йдуть в ногу з часом. Але еволюційний процес йде, і рано чи пізно, такий сервіс, як Netflix або Megogo, буде досить популярною історією. Треба виходити на світові стандарти трансляцій боксерських поєдинків, а безкоштовний показ – це вже в минулому і не дає цій індустрії розвиватися. Ми еволюційно йшли до такого формату, і говорили, що повинна з'явитися якась платформа, яка зможе купувати права (а зіркові бої стоять дуже немало) на найкращі поєдинки світового професійного боксу і транслювати їх в Україні.

І ще один важливий момент: Megogo – це HD формат, зображення високої чіткості, і сам контент, який пропонується глядачеві, теж відзнято у високій цифровій якості. І коли я в перший раз подивилася бій на Megogo, це був поєдинок Вайлдер – Ф'юрі, то я отримала величезне задоволення від якості картинки. Це високотехнологічна трансляція і можливість дивитися все в режимі прямого ефіру. Плюс, це дає дохідну частину для каналу. Чим більше він заробить, тим більше у них ресурсу купувати найкращі поєдинки і показувати їх нам за невеликі плати.

На сьогоднішній день, той тариф, який встановлено на бої Усика і Ломаченка, це копійчані цифри. Інша справа, що зараз ми втратили покоління 50+, але знову ж таки, мегафанати все одно знайдуть можливість подивитися цей бій. Є діти, внуки, брати, племінники, в загальному, можна звернутися до когось по допомогу, щоб налаштувати доступ до цього контенту. За якість треба платити, від цього нікуди не піти. Так розвивається сучасний ТБ-простір, і тут Україна йде в ногу з часом. Якщо ми ще пару років тому захоплювалися, як це Едді Хірн уклав великий контракт з DAZN, і ніхто не розумів, що це таке, то зараз ми розібралися, що то стріммінгова платформа, за яку є місячна плата.

– Ви багато років брали участь в боксерських студіях на "Інтері" і коментували бої. Що в телевізійної професії для вас було найскладнішим?

– Коли я тільки почала коментувати, для наших спортивних журналістів і продюсерів це був експеримент: як дівчина взагалі може коментувати бокс. Ці штампи, коли дівчина не може коментувати хокей, футбол, бокс, а тут вирішили спробувати. У перший рік для мене найскладнішим була підготовка до кожного ефіру. Я перфектно, педантично, детально готувалася, прописувала на листочках величезну кількість базових фраз і вишукувала різну цікаву інформацію. Ще не було багато російськомовного боксерського контенту, доводилося користуватися англомовними сайтами. Шукала якісь інтерв'ю боксерів, яких мені доводилося коментувати.

А раніше було дуже багато трансляцій зарубіжних бійців, і про Марко Хука, наприклад, ніхто особливо не знав, тому потрібно було розповісти не тільки про його спортивні досягнення, а й про нього, як про людину, про якісь захоплення, драми і так далі. Щоб мій коментар був вузьконаправленим не тільки на знавців боксу, а ще й на побутовому рівні. Наприклад, чоловік дивиться бокс, а дружина почула історію про боксера, і її це привернуло, щоб сісти і подивитися бій. Дуже важливо бути в форматі кваліфікованого коментатора, який розуміється не тільки на тих реальних моментах, що відбуваються в рингу, а й знає біографію боксера, про який йде мова під час бою.

До цього мені довелося довго звикати, тому що в школі я була сором'язливою і не дуже балакучою. Для мене там зробити на публіку переказ якоїсь п'єси, це найжахливіше, що могло статися. А тут коментувати бокс і бути на хорошому рівні, щоб пояснити виконання ударів боксерами в технічному плані, і відповідати своєму колезі-коментатору в таких елементах, як тембр голосу.

– З критикою стикалися?

– Звичайно. Але якщо порівнювати кількість хороших слів і подяк, які я до сих пір отримую, наприклад, в метро, де мене періодично дізнаються і дякують, і бридкі коментарі, які могли написати в YouTube, то подяк було більше. Тих, хто пише гидоти, хтось називає диванними експертами, а я називаю їх просто: невдахи.

– Відштовхуючись від бою Усик – Чісора, якою ви бачите перспективу Олександра в суперважкій вазі?

– Я так думаю, що у нього достатньо крута команда менеджменту і промоутерів, тому ще один проміжний бій, до великого чемпіонського з Джошуа або Ф'юрі, буде. Так говорить моя інтуїція. Я не знаю, на якому етапі зараз переговорний процес, і думаю, що він ще навіть не почався. Тільки відбувся попередній бій, а у Едді Хірна розписані всі боксерські шоу до кінця року. Думаю, що все поки взяли паузу. Саші потрібно відпочити, побути з сім'єю, відволіктися від боксу, а його команда, яка займається просуванням, зараз зайнята іншими івентами. Думаю, що з 2021-го року розпочнуться більш детальні переговори, але моя інтуїція говорить про те, що ще один бій буде.

Саша вибрав цей шлях, це був виключно його вибір. У моєму відчутті, по бою з Чісорою, можу сказати, що це нелегкий шлях, але хто сказав, що життя – це легка штука? Він вирішив так, тому буде битися далі, щоб здійснити свою мрію, яка у нього є в хевівейті. А ми будемо йому допомагати і підтримувати в цьому. Ми просто спостерігаємо за тим, як він тренується, спарингує, і перед боями бажаємо йому перемоги, а це дуже сильна і правильна енергетика, яка йому щось дає в різних ситуаціях, що відбуваються в рингу.

– Якщо перемога Усика подарувала багато позитивних емоцій любителям боксу в Україні, то бій Василя Ломаченка завершився з протилежним результатом. Яким ви бачите подальший розвиток його кар'єри?

– На даний момент, напевно, потрібно пережити це все. Я маю на увазі, що у вас є мрія життя, і ви багато років працюєте на її досягнення. І від цієї мрії ви перебуваєте на відстані витягнутої руки. Але простягаючи руку, ви опиняєтеся в ямі. Мрія не здійснилася. І тут важливо зрозуміти все і переварити. Це сталося, але залишилося в минулому. Потрібно проаналізувати свої помилки і рухатися далі.

Припускаю, що вони будуть рухатися в меншій ваговій категорії, ніж був цей бій за абсолютного чемпіона світу. Буде повернення на вагову категорію нижче. А далі знову потрібно рухатися до чемпіонського бою. У Василя в команді достатньо професійні люди, і наші версії та гіпотези можуть взагалі не збігатися з тим, як це бачить команда. Тому, тут потрібно просто покластися на досвід його промоутера і менеджера. А далі – знову підніматися і тренуватися, щоб отримати право на чемпіонський бій за однією з провідних версій.

– Цього року, як грім серед ясного неба, пролунала заява Олександра Гвоздика про завершення кар'єри. Чому він це зробив?

– Мені здається, що у кожного спортсмена, який виступає в спорті найвищих досягнень, настає такий період, коли ти себе відчуваєш повністю знесиленим. Коли ти вже не знаходиш мотивації в щоденних тренуваннях і катуванні себе однією і тією ж фізичною роботою. Якщо мотивації немає, то це вже дзвіночок, коли розумний і грамотний боксер повинен сказати собі: "Стоп! Моя спортивна кар'єра закінчилася. Я буду жити і розвиватися вже поза спортом". Я думаю, що Саша такі почуття і відчув.

Напевно, позначилася ще й пандемія, тому чіткої картини уявлення щодо його подальших поєдинків і тому, як буде завантажений боксом його 2020 й рік, у нього не було. Він людина, якій хочеться займатися розвитком своєї сім'ї. Для нього це пріоритетні завдання. Він сім'янин і дуже грамотний хлопець, який може себе реалізувати і в бізнесі, і в громадській роботі. Не думаю, що він пішов просто в нікуди, напевно, над якимись проектами він зараз працює. Спочатку взяв паузу, щоб помандрувати з родиною, відволіктися від усього. А потім, якісь проекти у нього є, і може бути, він скоро оголосить про них.

– Мені складно припустити, скільки боїв ви бачили в своєму житті, але ризикну сказати, що більше тисячі. Який з них був для вас найстрашнішим?

– Напевно, поразки братів Кличків доводили мене до сліз. Я розстроювалася настільки, що могла після ефіру поплакати. Особливо, що стосується Володі Кличка. Я завжди дуже боюся, коли це важкий нокаут або коли після бою боксер на ринзі відчуває сильне виснаження і по ньому видно, що він ледь стоїть на ногах, а потім падає без свідомості в роздягальні. Слава Богу, у нас дуже кваліфікована медична допомога.

Ось це для мене найстрашніші моменти. Таке буває рідко, але ми завжди, як співорганізатори івентів, стежимо за цим. У нас був інцидент, коли боксер з Грузії дуже виклався за 8 раундів, а це було влітку, бій був близьким. У роздягальні він втратив свідомість і його швидко відвезли до лікарні. Вже пішов такий процес, як мікро-інсульт, але, слава Богу, все вчасно зупинили і він не став інвалідом. Він одужав, все окей, але зрозуміло, що йому вже заборонено займатися єдиноборствами, де можна пропускати удари.

Коли ти розумієш, що боксера відвозить швидка, ти не знаєш, чим це все може закінчитися. Я боюся таких ситуацій, завжди переживаю за боксерів, які потрапляли до лікарні після свого поєдинку. Особливо, коли це відбувається у тебе на очах.

– Я пам'ятаю, що коли прочитав ваш пост про перенесеної операції на щитовидній залозі, то злякався за ваше здоров'я і був трохи шокований. Як ви зрозуміли, що з вами щось не так і потрібно звернутися до лікаря?

– На щастя, я не сильно недовірлива щодо своїх якихось неприємностей, в тому числі і щодо здоров'ю. І якось мені здається, що це просто такий день, я його переживу, а далі все буде добре. Хвороби мене ніколи не ламали. Навіть навпаки: через те, що я божевільний оптиміст, я завжди розуміла, що головне – чітко виконувати рекомендації лікарів, не киснути, і я це забуду.

Щороку я проходжу певних лікарів. Це як профогляд, який був обов'язковим за часів СРСР. Щороку на заводах проходили медкомісії, а у мене батьки завжди переживали цей досвід. І мене так привчили: навіть незважаючи на те, що ти себе прекрасно відчуваєш, немає жодного сенсу йти до лікарів, але все одно, треба періодично здавати загальні аналізи і робити УЗД найбільш важливих органів, які впливають на роботу організму. А потім мене привчили до диспансеризації під час моєї спортивної кар'єри. Раз на рік або в півтора року, я проходжу медогляд.

Пішовши на УЗД щитовидної залози, я отримала результат, коли мені діагност каже, що є маленьке утворення, але у нього розмиті контури. А якщо контури розмиті, то це високий відсоток того, що це може бути злоякісна пухлина на щитовидній залозі. Вам потрібно зробити біопсію. В шию робиться прокол, звідти беруться мікро-тканини цього утворення і перевіряються на молекулярному рівні.

Я зробила біопсію, прийшло підтвердження, що це злоякісне утворення. За такого діагнозу цю пухлину потрібно видаляти. Моїм завданням було знайти найбільш досвідченого і кваліфікованого фахівця, який працює з щитовидною залозою. Знову ж, завдяки великій кількості знайомих, я обдзвонила лікарів, а вони мені порекомендували професора, до якого звертаються як до одного з найкращих фахівців з України. Я знайшла його, подзвонила, ми зустрілися. Вони мене подивилися на своєму УЗД, призначили операцію. Далі – справа техніки.

Коли є певна проблема, ти все більше занурюєшся в соціум, який з нею стикався. Всі тобі розповідають ці страшилки. Але я їх слухала і розуміла, що якщо я сама занурила свою свідомість в ці страшилки, то це буде гірше для мого організму. Мені пощастило, що після операції ми готували турнір боксерський, а через два тижні потрібно було летіти до Азербайджану. Я запитала у доктора, чи можна мені летіти? Він сказав: "Так без проблем, ти здорова". Напевно, динаміка життя, позитивне мислення не занурили мене в цю похмуру яму, коли люди після операції сидять і думають, що життя скінчилося, все буде по-іншому тощо. У мене цього не було, тому, я швидко відновилася.

Я не кисла, не комплексувала і розуміла, що все вже відбулося, але рухаємося далі. Позитивний настрій, підтримка друзів, правильне харчування і режим – і я вже здорова, а моя болячка залишилася в минулому. На такому настрої я швидко відновилася і вже не згадую про це.