"Просто божевілля": український суперваговик розповів про сюрприз від Джошуа, унікальність Усика та відразу до росіян

Український суперваговик, чемпіон WBC Asia та WBO Asia Pacific Владислав Сіренко (19-0, 16 KO) розібрав важку перемогу чемпіона світу Олександра Усика над британцем Ентоні Джошуа, відзначивши функціональну готовність Ейджея та його мексиканські штучки. А хто наразі найкрутіший у Королівському дивізіоні, має визначити поєдинок між Усиком та чемпіоном WBC ексцентричним Тайсоном Ф'юрі.

В інтерв'ю OBOZREVATEL Сіренко розповів, чому чекав на нічию після 12 раундів бою в Джидді і що криється за "пенсією" Ф'юрі. Також киянин поділився своїми планами, які дуже змінила війна в Україні, і зізнався, що після повномасштабного нападу РФ збирався взяти до рук зброю, але її відмовили друзі.

– Владиславе, поділіться своїми враженнями від реваншу Усика та Джошуа? Чи виправдав він ваші очікування?

– Бій, в принципі, трохи здивував – сюрпризом для мене стала фізична форма Джошуа: я не очікував, що він буде у досить хорошому фізичному стані наприкінці поєдинку. Я думав, що він буде максимально активним і свіжим тільки на початку бою, а під кінець як би втомиться. Але він залишався досить активним і в пізніх раундах, що для мене було невеликим сюрпризом.

Напевно, здивований одним рахунком, що його дав суддя на користь Джошуа. Загалом бій був дуже видовищний та цікавий.

– Усику було важче в реванші саме через кращу функціональну готовність Ентоні? Чи новий тренер також привніс у бокс британця щось нове?

– З професійного боку я помітив для себе, що Джошуа додав у цей бій велику кількість ударів по тулубу. А удари по тулубу забирають багато сил. І у випадку Олександра це також було не винятком. Було дуже помітно після деяких влучень, що Усик трохи підсідав і відчував ці удари.

Також Джошуа ще перед боєм на фінальному зважуванні запитав Усика: "Як твої удари по корпусу на спарингах?" Саме на цю фразу я звернув увагу під час трансляції зважування і вже розумів, що Джошуа робитиме ставку на роботу по корпусу. В принципі, це був непоганий задум, але, на наше щастя, він не зміг його реалізувати на всі 100%.

А якби Джошуа вдалося його реалізувати, то він міг би і достроково перемогти Олександра, тому що з ударами по корпусу важко справлятися – якщо є влучення, то відновитися після нього дуже складно.

Ще додам, що в кутку Ентоні працював мексиканський фахівець, і було помітно, що додалися якісь трошки брудні штучки, притаманні мексиканській школі боксу, які я й чекав від Джошуа ще перед боєм.

– Так, фахівці відзначали, що у реванші були присутні і удари нижче пояса, і удари по потилиці, яких ми не бачили у першому поєдинку.

– Перший бій був більш джентльменський. Але Ентоні зрозумів, що джентльменом у рингу йому погано виходить бути, і це не дозволяє виграти, тому довелося включати якісь брудні моменти. Але це бокс, це частина нашого спорту і до цього треба завжди бути готовим. Я впевнений, що Олександр та його команда теж плюс-мінус розуміли, що на них чекає і що такий розвиток подій цілком можливий.

– А Усик показав щось нове у реванші? Адже він розумів, що у другому поєдинку вже не буде андердогом, а Джошуа встиг відчути на собі всі його можливості і готуватиметься краще.

– Якщо чесно, було б нерозумно, якби Олександр не зробив якоїсь роботи над помилками і на другий бій не вдосконалив те, що в нього виходило, або не доопрацював те, що виходило погано. Він теж працював над помилками, це було помітно у деяких моментах. Але бій на бій не припадає. Ми побачили, що цей поєдинок був важчим. І не тому, що Усик до нього гірше підготувався, а тому, що до нього краще підготувався Джошуа.

– Був такий вкрай нервовий дев'ятий раунд, коли Усик багато пропустив, і вболівальники почали переживати, що Джошуа може закінчити бій достроково. Чи були у вас такі відчуття? Чи все було не так страшно, як виглядало?

– У суперважкій вазі я завжди дивлюся уважно кожен раунд, тому що один удар може вирішити результат поєдинку і цей удар може прийти нізвідки. Ми можемо його не чекати, але "бум" – і людина впала.

Так, дев'ятий раунд був "валідольним". І тут однозначно слід відзначити витривалість Олександра. Він зміг витримати навалу таких ударів, дуже грамотно захищався, не давав чисто потрапити по собі. Зміг встановитися і вже на початку десятого раунду провести достатню кількість якісних ударів, комбінацій. Не скажу точно, скільки, але більше 10-ти.

І хоч деякі з ударів Олександра припали на захист, а не були чистими влученнями, але сукупність завданих ударів дала свій результат. Джошуа "нахавался", якщо говорити на боксерському сленгу, і в чемпіонських раундах відновлювався довше, йому було трохи важче. Тому Ентоні вийшов на наступний раунд "підсілим".

– Я так розумію, що наприкінці вже ніхто не мав сил на дострокове завершення бою.

– Повторюся, що ніколи не знаєш, що може статися. Один удар, який може прилетіти навіть кудись у район потилиці, і боєць його не побачить, може перетворитися на нокаут. Так, боксери були виснажені і дуже стомлені, але все одно це не говорить про те, що чогось не могло статися. Але сталося те, що сталося, обидва бійці виклалися максимально, і переміг найсильніший.

– У вас були якісь сумніви щодо рахунку?

– Я ще перед боєм казав, що хоч Усик і є фаворитом, якщо буде можливість зупинити бій на користь Джошуа, це зроблять. Тому що Джошуа – це величезний проект, бізнес-проект Едді Хірна, і я впевнений, що він зробив все, що від нього залежить, щоб зберегти Джошуа кар'єру. Але не вийшло.

Я думав, що вони розіграють схему з нічиєю: після того, як один суддя віддав перемогу Джошуа, а другий – Усику, то третій дасть, грубо кажучи, 115:115 – і все. Піднімуть руки обом. І, можливо, затягнуть це ще на один бій. А кожен такий поєдинок дуже тяжкий, він забирає неймовірну кількість сил, бо підготуватися фізично до такого протистояння складно для кожного спортсмена. Виконується величезний обсяг роботи, як фізичної, так і психологічної.

І Джошуа, і Усик зазнавали величезного психологічного тиску. І ви бачили, що після бою Джошуа просто не витримав, його зірвало там нормально по повній програмі.

– Так, подібного ніхто не очікував, адже британцю створили такий позитивний образ, а тут і пояси Усика на підлогу полетіли.

– Нещодавно ми з друзями обговорювали бокс загалом, і я вам скажу, що це спорт бідних людей. У бокс не приходять багаті, сини шейхів тощо. Кожен успішний боксер – це виходець із якоїсь складної життєвої ситуації. Джошуа не є винятком. Те, яким ми його бачимо зараз, також завдяки боксу. Тому що він багато чого зміг побачити і багато до чого зміг прийти як психологічно, так і в людських моментах.

Тим і прекрасний бокс, що він виховує в тобі правильну людину. Але тоді після оголошення результату з Джошуа трішки вирвалося назовні його бідне минуле. Чесно кажучи, я навіть не слухав, що він там говорив, бо було дуже неприємно. Він для мене також був "монстром" у фізичному та психологічному плані, таким потужним спортсменом. А тут він зірвався, і я навіть не дивився, не хотів засмучуватися. Але таке буває, ми всі – люди.

– Так, думаю, він сам не очікував, що програє Усику двічі поспіль.

– В історії з Джошуа явно простежується, що поряд з ним дуже неправильні люди. Це моя суб'єктивна думка. У такій ситуації поруч мала бути та людина, яка змогла б йому допомогти, привести його до тями. Але, на мою думку, з ним поруч люди, які просто заробляли разом з Джошуа гроші. Не було якогось явного лідера у команді. Ентоні був лідером, він усім казав, що треба робити. А це не завжди правильно і не завжди призводить до чогось хорошого. Ось вам і доказ.

– Як друга перемога Усика над Джошуа змінила розстановку сил у суперважкому дивізіоні? Чи нічого не змінила?

– В принципі, і вона нічого не змінила. Усик, як був чемпіоном, так і лишився ним. Але, гадаю, зараз він усіх підштовхнув до того, щоб зробити бій Усика з Тайсоном Ф'юрі – бій за титул абсолютного чемпіона світу. Я думаю, що у Олександра достатньо професійна команда, яка зможе цей момент реалізувати. Тому що одна річ хотіти, а інша – зуміти це все організувати.

Ну, і багато залежить не тільки від Усика, але ще й від Ф'юрі. Чи Тайсон готовий об'єднати пояси, чи буде він достатньо мотивований для цього. Ну, звичайно, сума гонорарів, яку гарантують бійцям, мотивуватиме їх обох.

– Гроші – це єдине, у що впиратиметься Ф'юрі? Просто раніше він називав Усика і бомжем, і недотяжем, з яким немає сенсу виходити в ринг. І ось зараз, припустимо, він повертається, цей бій відбудеться, він програє і як це все виглядатиме?

– Я вам скажу, що Ф'юрі сам по собі дуже цікавий персонаж, і він має різні можливості, щоб створити Усику великі проблеми. Але якщо проаналізувати його кар'єру, то Тайсон має складнощі з психологічним моментом. Якщо бій з Усиком таки відбудеться, і він підійде до нього з правильним психологічним настроєм, як чемпіон, із прагненням перемагати, то в будь-якому випадку ми побачимо неймовірний поєдинок, дуже видовищний, мені здається.

Щодо мотивації, то я впевнений, що в Олександра вона більше полягатиме не у фінансовому аспекті. Він може зробити дуже серйозний крок у історичному плані. Усик вже й так дуже багато досяг, але стати абсолютним чемпіоном світу у двох вагових категоріях – такого ще ніхто не робив. Це був би неймовірний результат.

– Чи зможуть умовити Ф'юрі?

– Вважаю, що заяву про відхід на пенсію Ф'юрі зробив для того, щоб у майбутньому його вмовили відновити кар'єру. Він розумів, що якщо Усик виграє у Джошуа, то на нього максимально тиснуть, щоб повернутися в ринг. А він може сказати, мовляв, хлопців, я на пенсії і для того, щоб я повернувся, заплатіть мені, грубо кажучи, 100 мільйонів. Тобто як варіант намагається таким чином набити собі ціну. А можливо, якась психологічна нестабільність підштовхнула його до відходу. Але, я думаю, що це лише хитрий хід.

– Ви кажете, що Ф'юрі здатний доставити проблеми Усику. Які саме?

– Тайсон – неординарний боксер, він дуже добре може впоратися зі своїми габаритами, має такі хороші швидкісні комбінаційні показники та показники витривалості як для своєї ваги. Він – дуже великий дядько і те, як він може пересуватися і з яким настроєм проводити бій, це дуже круто.

У Усика є величезний досвід боксування з різними суперниками, але Ф'юрі унікальний, як, безумовно, і Олександр. Вони у своєму роді унікальні чувачки. І бій між ними має бути видовищним.

– Так, зараз усі очікують на цей бій з більшим інтересом, ніж на поєдинок Усика та Джошуа.

– Це логічно, тому що хочеться розуміти, хто найкрутіший. Тут незакрите питання. А коли хтось із них уже стане абсолютним чемпіоном, то всі питання закриються і, гадаю, будуть великі зміни у суперважкій категорії. З'являться нові обличчя та піде нова хвиля.

Наприклад, коли закінчив кар'єру Володимир Кличко, також пішла нова хвиля. Тоді чемпіонами світу стали такі бійці, як Джозеф Паркер та Чарльз Мартін. Це боксери, які й досі виступають на високому рівні, а колись вони володіли чемпіонськими поясами. Не хочу знецінювати їхні заслуги, але маю певні думки з цього приводу.

– Так, Мартін якраз став чемпіоном IBF у бою з українцем В'ячеславом Глазковим, який був фаворитом, але несподівано послизнувся і порвав хрестоподібні зв'язки коліна, не зумівши продовжити поєдинок. Але повертаючись, до нашого часу, чи правильно я розумію, що переможець бою Усик-Ф'юрі, швидше за все, одразу завершить кар'єру і залишить пояси вакантними?

– Думаю, що так. Коли ти досягаєш максимального успіху, то починаєш шукати для себе якусь іншу можливість, нову мотивацію. Можливо, це прагнення відстояти титули чи побути чемпіоном якийсь час. Але, скажімо, коли ти підіймаєшся на вершину, то потім уже маєш спускатися вниз. І круто, коли ти можеш закінчити кар'єру, будучи вже там, на піку.

– Переходячи від монстрів надважкої ваги до нового покоління, коли ми побачимо вас у рингу? Які найближчі плани?

– Ну, вони у нас у всіх за останні півроку дуже сильно змінилися, але я планую виступати далі і повернутися до рингу. Якщо все буде гаразд, то до кінця року один поєдинок я ще проведу. Але про жодні дати поки не йдеться, все дуже хитко. Є певні пропозиції, і я змушений продовжувати свою кар'єру вже не в Україні.

– Що ви думаєте про присутність росіян на профірингу після початку повномасштабної війни в Україні? Адже з одного боку до них також обіцяли застосувати санкції, але потім дозволили боксувати за чемпіонський пояс Біволу та Бетербієву?

– Я вважаю, що спортсмени з Росії та Білорусі, які підтримують війну в Україні, або навіть не підтримують, а просто не висловлюються проти, не повинні допускатися до жодних змагань. Тому що вони не з цієї ліги і навіть не з цього світу, у них зовсім інші цінності і немає місця у нормальному суспільстві. Це моя особиста думка.

Я ставлюся негативно до того, що деяких спортсменів із Росії допускають до змагань у професійному боксі, але розумію, що в принципі дуже складно щось зробити. Адже профібокс – це більше комерційна історія. Коли на кону стоять величезні гроші, то не багатьох цікавлять якісь інші моменти, зокрема політичні. Це не виправдання, а мій роздум, чому так відбувається.

Тим не менш, на більшість російських боксерів наклали санкції, їм не санкціонують якісь титульні поєдинки.

Щодо ситуації з Біволом, то, думаю, що багато контрактів щодо його бою з Саулем Альваресом було підписано задовго до того, як усе почалося в Україні. І було неймовірно складно відкрутити усю цю історію. А Бетербієв хоч і з Росії, але я так розумію, що має якийсь дозвіл на проживання чи навіть громадянство у Канаді. І завдяки цьому його допускають до міжнародних змагань.

– Серед ваших знайомих боксерів у Росії ще залишилися люди, які б вас не розчарували?

– Усі, з ким я мав якесь міцне спілкування, мене розчарували своїм підходом, своїм мисленням. Абсолютно всі. Я відчуваю вже певну відразу до цих людей, які якимось чином підтримують насильство.

– Ви намагалися до них достукатися, бо багато українських спортсменів спочатку це робили? І не лише спортсмени. Мені здається, що майже у кожній родині була така ситуація.

– Звичайно, намагався. Але це не має жодного сенсу. Що можна пояснити людям, котрі фізично не можуть нічого зрозуміти. Це, мабуть, якась недорозвиненість.

– Дуже зворушила історія, коли ви продали свій чемпіонський пояс на благодійному аукціоні за 70 000 гривень, щоб допомогти п'ятьом дітям із Донецької області. Вони залишилися сиротами після того, як російський снаряд убив їхню маму. Як дізнались про цю сім'ю і чи продовжуєте підтримувати стосунки?

– Після початку повномасштабної війни в Україні проводилося багато благодійних аукціонів, і мені теж хотілося якось допомогти та взяти у них участь. З пам'ятних речей ми вирішили виставити на аукціон пояс WBC Asia. І ми хотіли допомогти не загалом ЗСУ, а комусь конкретно та максимально. Мені допомагає одна дівчинка, і вона розповіла про цю родину. Я дізнався їхню історію, і мені було дуже приємно їм допомогти.

Зараз я стежу за соцмережами старшого хлопчика В'ячеслава і звідти черпаю всю інформацію про життя їхньої родини. Я знаю, що гроші, отримані від продажу пояса, передали дітям, а куди їх витратили вже не скажу. Особисто з ними не зміг зустрітись, бо я зараз не в Україні. Імовірно, вже після свого повернення побачуся з дітьми з великою радістю і ми матимемо можливість зробити щось корисне. А поки В'ячеслав має наші контакти, він знає, що ми завжди готові підтримати його сім'ю.

– Якщо ми вже заговорили про війну, де вас застало повномасштабне вторгнення РФ?

– За тиждень до цього я був у Америці. Летів назад до Києва, і вже пішли розмови, що війська РФ збираються на кордоні тощо. Я міг залишитися в Америці, але все одно хотів хоч ненадовго потрапити додому, бо в будь-якому разі потім поїхав би до Туреччини починати підготовку до наступного бою. Звичайно, я, як і всі, не вірив, що можуть відбуватися такі події в наш час.

Квитки до України вже були у мене на руках, але всі польоти скасували, і команда прийняла рішення одразу залишитись у Туреччині, де й планувався тренувальний збір. Туди мав приїхати мій тренер, тато, який мені допомагає.

Тож напад 24 лютого застав нас у Туреччині. Не знаю як описувати ці емоції. Усім було дуже складно, в тому числі. Особливо спостерігати все збоку, коли ти не можеш нормально взяти участь і допомогти комусь.

Звичайно, займалися там допомогою близьким людям, сім'ям, щоб усі були в безпеці. У мене вже була тренувальна програма, але не було моральних сил піти до зали. Ми цілий тиждень не тренувалися. Я це пам'ятаю точно.

– А не було якогось першого пориву теж взяти до рук зброю та піти воювати?

– Звичайно, був, як, мабуть, і у багатьох. Але тато був категорично проти того, щоб я повертався до України. І ми з тренером шепотіли, що якось по-тихому поїдемо. То справді був такий контраст емоцій, просто божевілля.

Я навіть домовлявся, бо хотів брати активну участь у якомусь правильному підрозділі. Але знайомі та друзі, які мають до цього безпосереднє відношення, сказали, що моє завдання трохи інше. Сказали, що треба виходити у ринг, радувати перемогами та піднімати український прапор. Що я дуже хочу зробити найближчим часом.

Я, сподіваюся, що все це в найближчому майбутньому закінчиться, а якщо не закінчиться, то ніколи не пізно вступити до лав захисників.