"Сказали: "Розстріляємо": український боксер розповів про спробу вступити до "Кракена" та мотивацію від ЗСУ перед боєм у Лондоні

Український чемпіон Європи за версією EBU та володар титулу WBO International у легкій вазі Денис Берінчик (17-0, 9 КО) отримав серйозне напуття від хлопців із ЗСУ перед поєдинком із досвідченим французом Іваном Менді. У лондонський ринг стадіону "Тоттенгем Хотспур" наш боксер вийшов у своїх військових "обладунках", відмовившись від кулемета, і здобув переконливу перемогу.

У розмові з OBOZREVATEL Берінчик зізнався, що хотів воювати в одному із найстрашніших для окупантів українських підрозділів. А також припустив, із ким може провести свій наступний бій.

– Денисе, після початку повномасштабної війни в Україні ви постійно волонтерили, допомагали нашим військовим, розвозили продукти та речі першої потреби у звільнені міста. Коли ви дізналися про бій з Менді і наскільки легко було погодитись на нього та повернутися у спорт після цих важких місяців війни?

– Погодитись було легко, тому що я був третім номером рейтингу WBO і нікому не програвав, ми мали пояс, і ми, виходить, були відповідальні за те, що ми робили протягом останніх семи років. А тут з'явився такий шанс боксувати. Я ж став офіційним претендентом на пояс EBU, і, в принципі, все – треба було вистрибувати, йти з волонтерської діяльності та займатися спортом.

Треба було їхати і збирати собі тренувальний табір, знову шукати спаринг-партнерів, бійців, загалом збирати команду.

– Емоційно на тлі війни цей табір відрізнявся від інших? Або ви вмієте в потрібний момент закритися та абстрагуватися від усього?

– Думаю, що мені треба було закритися і абстрагуватися, тому що більшість знайомих хлопців, які зараз воюють, сказали: якщо не буде перемоги, то можеш не приїжджати.

– Прям так і сказали?

– Так, так і сказали. А з 92-ї сказали: "Розстріляємо" (посміхається).

– За свою багату аматорську, а потім професійну кар'єру ви встигли побоксувати в багатьох країнах. Олімпіада-2012, де ви стали срібним призером, проходила в Лондоні. Але з точки зору організації професійного вечора боксу в Британії, може, щось здивувало чи вразило?

– Так, здивувало все: їхній масштаб, їхнє прагнення розбиратися в боксі. Кожен перехожий знає, що це таке. Знає, хто та як боксує. Вони мають спортивну країну, де бокс дуже розкручений. Напевно, у них уже закладено у менталітеті любити бокс, ходити на нього та брати участь у таких великих шоу.

– Чули, що вам кричали з трибун після бою? Якісь відгуки про ваш бокс?

– Нічого не чув, тільки своїх. У нас, до речі, на трибунах було багато українців. Чув, як вони кричали: "З перемогою!" І більше нічого.

– На свій бій ви вийшли у формі ЗСУ, і це було дуже круто. А чи не хотілося на такій арені з трансляціями на велику кількість країн влаштувати ще яскравіше шоу, щоб сильніше вразити і глядачів, і фахівців? Адже ви славитеся своїми ефектними виходами.

– Ой, важко щось там було вигадати не на своїй арені. Чи зможе пропустити у трансляцію той самий телеканал те, що ми зможемо вигадати. І важко на стадіоні зробити великий вихід, бо ми жили не на території арени та не поряд.

За тиждень до бою ми приїхали в Лондон і нам було чим займатися – підігнати вагу, потренуватися, а потім уже все інше. Я і так віз у сумках свої "обладунки", шоломи, шеврони тощо.

– Організатори знали, як ви виходитимете? Чи погоджували цей момент?

– Думаю, вони були в курсі. Тим більше, ми зробили все в допустимих нормах. Акуратно, гарненько. А можна було вийти і з яким-небудь NLAW, бо це британська розробка, або з якимось кулеметом.

– Чому у вас були шеврони саме спецпідрозділу Kraken?

– Тому що там мої друзі, до яких я їздив та яким допомагав. Це ті хлопці, які відбили Харківську область, були задіяні на Луганському та Донецькому напрямках – під час звільнення Лимана. І зараз не дають задню, і тоді з Харкова не поїхали за всіх моментів.

Там є хлопці, які воюють уже з 2014 року. Усі вони – спортсмени, футбольні вболівальники, фанати клубу "Металіст". Але після початку повномасштабної війни усі клуби об'єдналися. Та зараз ми всі – дружня родина.

– Знаєте, коли після лютневого вторгнення Росії ви стали викладати фото та відео зі зброєю, то виникали підозри, що ви теж кудись добровольцем запишетесь. Чи не було думки самому піти воювати?

– Ну, викладати відео зі зброєю – ще не означає воювати. Насправді хотів, але "кракенці" мене не пустили, сказали: "Йди боксуй". А під Донецьком хлопці потім кажуть: "Приходь". Але невдовзі мені запропонували бій. Насправді війна затягує, війною можна захворіти. Там багато адреналіну та багато сліз. Але той, хто йде на війну, мені здається, готовий до них.

– Повертаючись до боксу, ви вже думали чи обговорювали зі своєю командою, з ким можете зустрітися у наступному бою?

– Бачили Боба Арума до поєдинку з Менді, він казав, що в наступному бою я можу зустрітися з Шакуром Стівенсоном. Але поки що це все вилами по воді писано. Також є Ісаак Круз, який зараз на другому місці у рейтингу WBO. Можна було б і з ним побоксувати, якщо бій призначить WBO за звання офіційного претендента. У моєму віці можна з кожним боксувати, потрібно лише добре підготуватися та виграти.

– Співпраця з британським промоутером Френком Уорреном, який також веде справи Тайсона Ф'юрі, наближає вас до бою за титул чемпіона світу?

– Можливо (посміхається).

Раніше OBOZREVATEL розповідав, що Берінчик назвав себе трофейним танком Т-90 та присвятив Залужному перемогу в андеркарті бою Ф'юрі.

Також відомий український боксер Берінчик розповів, що йому кричав Усик під час бою, і висловився про витівку Ф'юрі.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!