Блог | "Батьку, ти чуєш мене?! Ми це зробили!.. Слава Україні!" Чому Перемогу Усик присвятив батьку?

"Батьку, ти чуєш мене?! Ми це зробили!.. Слава Україні!". Олександр Усик став першим у ХХІ столітті абсолютним чемпіоном світу у важкій вазі. Кому були присвячені ці слова після завершення історичного бою. 

Відео дня

Ні. Не про Бандеру. 

І не про щось християнське.

Це присвята батьку Усика. 

Батьки Усика родом з Півночі, матір з Чернігівщини, а тато з Сумщини. Тому це дуже фактурний, типажний українець — наче з полотен сюжетів Гетьманщини. Анатомічно дуже породистий. Думаю, всі помітили, як йому пасують вуса, сережка, вишиванка і повернення до коріння. А не стрижка під горшок, костюм Джокера, інтервʼю у Оксани Марченко та інший трешак. 

Отже, батько Усика був військовим і воював в Афганістані. Там отримав два поранення. Та, за словами сина в інтервʼю AFP, після цього переживав посттравматичний синдром. 

"Я бачив наслідки цього післявоєнного стану і те, що з ним сталося, у нього часто боліла голова, у нього був дуже високий тиск. Я пам’ятаю, що до останнього йому снилися кошмари, в яких він називав імена своїх убитих товаришів", - розповів Усик в січні 2023. 

Він додав, що батько ніколи не розповідав про свою участь у війні, але підкреслював негативне ставлення до неї. Казав, що "це жахливо, і не дай Бог, щоб таке сталося, наприклад, з вами, щоб ви або пішли воювати, або бачили війну". Впевнена, що так і було. Батько Усика з Тернів — це мій Недригайлівський район. Так склалось, що з цих місць чимало хто був на Афгані — і батьки моїх однокласників розказували таке саме про травми і смерті. 

Коли Усик у підлітковому віці, як єдиний син висловив бажання — чи не піти йому у військові, батько сказав займатись спортом, піти в університет і пройти військову кафедру. Чому? Бо радянський союз використав Усика-старшого для загарбницьких воєн, а потім використаний чоловік, колишній військовий працював на будівництвах у Криму і підривав здоровʼя замість якоїсь мінімальної реабілітації.

Що врешті і призвело до смерті у молодому віці. Також варто розуміти, що на початку нульових армія була — синонімом бомжа хіба. 

У девʼять років Усик ледве не помер від пневмонії, і родина витратила на лікування — всі заощадження з кримських заробітків на свій дім. Тому молодший Усик купив їм хату за перший серйозний гонорар зі спорту. До слова, через погане дитяче здоровʼя — одна із бабусь Усика потягла його у православʼя. Щоб внук був здоровіше. Можу, сказати, що це типове лікування на Півночі — "піди і помолись, помаж болячку святою водою"… Є ще алоє і березівка🤦🏻‍♀️

Батько Усика навчив сина дисципліні і вчив не бути "побутовим інвалідом" — Олександр прасує, пере, прибирає. І може приготувати собі приготувати поїсти. В одному інтервʼю він сказав, що без проблем готує дітям, якщо Катерини немає вдома. 

Батько Усика був тим, хто направив сина із футболу на бокс. Після бою з Гассієвим у 2018 році Олександр Усик сказав: "Цю перемогу я хотів би присвятити батькам. Мого батька, на жаль, нема, але він бачить, що відбувається. Мій батько – перша людина, яка привела мене в бокс, говорила, що я зможу досягти успіху".

Батько вболівав за сина на Олімпіаді 2012 року. Із інтервʼю Усика: 

"Він застав момент, як я став олімпійським чемпіоном, але я не встиг приїхати із золотою медаллю до нього, щоб показати нагороду, — поділився Усик в інтерв'ю TNT Sports, при цьому не стримуючи сліз. — Коли я повертався з Лондона, збирався їхати до батька. Купив машину, хотів показати її татові. Мама зателефонувала о третій ночі та сказала, що він помер (від інфаркту. — Авт.). Тож коли я приїхав, тато вже лежав у труні. Я просто дістав нагороду з сумки, вклав медаль у його мертву руку та вийшов із кімнати".

Батько Усика був проукраїнською людиною. І я впевнена, що якби він пожив довше — Усика-сина не качало би так на гойдалках. І він би раніше утвердився в українстві без шоку, коли окупанти хазяювали в будинку Усика у Ворзелі. І крали там усе — чітко розуміючи, чия це хата. 

Усик: "У мене батько все життя промовив російською мовою, навіть живучи в Чернігівській області, там, де всі розмовляють українською, але він все життя говорив російською мовою. Проте завжди мені повторював: "Хто ти за національністю? Ти – українець". Він мені завжди про це говорив". 

І із нічної пресухи: 

"Я сумую за батьком. Я казав батьку, ти живеш там, я живу тут, будь ласка, не приходь до мене, я люблю тебе. Для мене важко, коли батько приходить до мене, бо я згадую все своє життя. Він тут, може десь біля вас", – сказав український боксер зі сльозами на очах.

Власне, учорашня перемога була присвятою батьку, який правильно розкрив талант сина.

PS. Усик наш. Хай повертається до себе. Приємно читати, як ліберальні пушкіністи засцяли написати, що це "український боксер". Пишуть просто "боксер".

UPD. Хто там пише, що "Усик не подякував ЗСУ" — от давайте не будемо сліпими і не знецінювати історичні перемоги. 

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...