"Які знають, що таке Росія": борець-депутат Беленюк пішов зі спорту босоніж і порадував маму, але залишив паризьким злодіям годинник

Рік тому олімпійський чемпіон Токіо-2020 з греко-римської боротьби Жан Беленюк станцював гопак і зняв борцівки прямо після бронзової сутички на Іграх в Парижі-2024, заявивши про завершення своєї кар'єри. Його виступ, безумовно, став одним з найефектніших у нашій збірній у столиці Франції і привернув увагу не тільки української, але й світової преси.

OBOZ.UA вирішив згадати, як Беленюк бився за свою прощальну нагороду, що говорив про війну і які будував плани на майбутнє.

Жан Беленюк народився 24 січня 1991 року в Києві, але поєднав у собі дві дві культури – України і Руанди, звідки був його батько, який загинув під час громадянської війни на своїй батьківщині. Мама Світлана підтримувала сина, коли він у 9 років вирішив спробувати сили у греко-римській боротьбі і почав своє сходження до олімпійської верхівки.

В Париж-2024 Жан приїхав у статусі олімпійського чемпіона Токіо-2020 і срібного призера Ріо-2016, де, на думку багатьох спеціалістів і представників ЗМІ Беленюка засудили.

Поки йшли змагання й українські журналісти чекали на Жана у мікс-зоні, до нас регулярно підходили іноземні колеги і питали, чи він все ще депутат. А волонтери гуглили і потім переповідали один одному, що на Марсовому полі змагається відомий політик.

За ідеального розкладу у "золотій" в сутичці до 87 кг мали змагатись два українці – діючий Беленюк і колишній, Семен Новіков, який якраз через депутата ВР змінив громадянство на болгарське. Мовляв, якби ще після перемоги в Токіо-2020 Жан от так зняв борцівки і пішов, звільнивши йому категорію, він би залишив паспорт із тризубом. Але за "живого" Беленюка виступити на Олімпіаді у нього не було можливості.

Киянин у свою чергу зізнався, що це головний тренер збірної Володимир Шацьких попросив його залишитися і підтягнути хлопців після "золота" Токіо.

"Був такий момент в проміжку між Токіо і Парижем, коли я сказав, що напевно буду зав'язувати. І він відповів, що вже не варіант зав'язувати. Треба в Парижі виступати. Напевно, побачив в мене ще якийсь потенціал. Як виявляється, не дарма", – розповів Беленюк і додав, мовляв, якби Новіков залишився в Україні, він би вже і не продовжував свою кар'єру.

І якщо Семен зі своєю задачею під прапором Болгарії впорався, діставшись фіналу, Жан, на жаль, поступився на стадії 1/2-ї. При цьому у сутичці із іранцем Алірезою Мохмадіпіані українець вів 3:0, проте дозолив йому зрівняти рахунок 3:3 і у підсумку програв за додатковими показниками.

А у тренера збірної України з греко-римської боротьби Володимира Шацьких були питання до судді, який обслуговував півфінал Беленюка. Адже після того, як Мохмадіпіані зрівняв рахунок у сутичці і отримав перевагу, він майже півтори хвилини діяв вкрай пасивно, мало не тікав із захватів нашого депутата, але його ніяк за це не покарали.

Беленюк хоч і засмутився, але добре тримав удар. І потім зібрався на поєдинок за "бронзу" й дотиснув призера чемпіонату світу-2021 і Європейських ігор-2018 Аркадіуша Кулинича з Польщі – 3:1.

Завдяки "бронзі" у Парижі-2024 на трьох Олімпіадах Жан встиг зібрати повний комплект нагород і не приховував, що після "золота" Токіо боротьба була для нього більше грою: "Немає вже того емоційного напруження, яке було колись. Вже немає настільки сильного мандража. Я виходжу і насолоджуюся". Але сутичка з поляком змусила його нервувати.

"Не хотілося так завершувати кар'єру і приїжджати без олімпійської медалі. Я знав, що я повинен його перемогти. Скільки разів ми з ним боролися, він ніколи не вигравав у мене. Але, ви знаєте, це спорт, тут буває різне. Це цікавий поляк, який може видати достатньо серйозну сутичку і перемогти топ-спортсменів. Тому треба було бути з ним максимально обачним", – зізнавався Жан.

Здобувши наостанок "бронзу", Беленюк за борцівською традицією зняв у залі своє спортивне взуття і відзначив, що це був гарний момент для того, щоб їх зняти. Ну і звісно виконав гопак: "Це теж вже традиція. Завжди танцюю. Гарно, що так вийшло. Я задоволений".

Спілкуючись зі ЗМІ у мікс-зоні, Жан одним оком спостерігав за "золотою" сутичкою у своїй вазі, де Новіков переїхав іранця 7:0: "Звісно, хотілося бути у фіналі. Позмагатися з колишнім українцем. Але він в гарній формі, визнаю. Було б непросто, але я знаю його сильні і слабкі сторони. І, думаю, що намагався б проявити себе. Але, на жаль, програв на півфінальну сутичку. І зараз маю бронзову медаль".

Не дивлячись на зняті на прощання борцівки, журналісти все одно не могли не перепитати Беленюка, чи точно він завершив кар'єру чи таке є шанс зустрітися за чотири роки в Парижі? Але титулований атлет був непохитним, киваючи на свій вік і нове спортивне захоплення.

"Ви знаєте, у 37 років на Олімпіаду... Оскільки чемпіонати світу і Європи мені особливо вже не цікаві. Треба знаходити інші сфери діяльності. У мене є класне хоббі – настільний теніс. Зараз сподіваюся приділяти йому більше часу. Я задоволений своєю спортивною кар'єрою. Але є здоров'є, є якісь інші речі. Спорт – це така штука, вона класна, але не все життя. Саме спорт вищих досягнень. Якщо, звісно, ти не стріляєш, як Микола Мільчев, і можеш трошки довше затриматись", – відзначив борець.

Також Жан зізнався, що мама давно просила його завершував цю історію, маючи на увазі виступи в професійному спорті.

"Тому я нарешті вже дослухаюся до її порад. Коли спілкувався з нею після поразки у півфіналі, то вона сказала, що все. Спочатку в неї емоції були, що навіщо воно тобі все потрібно, їдь додому, тут є чим займатися і все інше. Я кажу, ну, треба ще за третє місце поборотися. "Ну, за третє поборись ще", – відповіла вона. Думаю, що вона буде задоволена", – посміхнувся Беленюк, згадавши рідну людину.

Оскільки Жан приїхав в Париж вже в статусі діючого депутата й добре проглядався напрямок його подальшої діяльності, киянина активно питали про політичні амбіції і плани на майбутнє. Адже є, наприклад, в столиці мер-боксер Віталій Кличко.

"Зараз головне – це зробити все від себе залежне, щоб допомогти нашій країні перемогти у цій війні. Цю платформу ми використовуємо, в тому числі, для поширення інформації, для нагадування про те, що війна в Україні триває, що нам треба допомагати, адже без допомоги і підтримки наших союзників та партнерів нам буде достатньо важко", – нагадав про українські реалії Жан.

"І кожного дня, коли йде олімпійський турнір, триває свято спорту, вмирають наші цивільні, вмирають наші військові, в тому числі і спортсмени вмирають. І про це повинен знати весь світ, щоб тиснути на свої уряди задля допомоги українцям, тому що без належної допомоги ми будемо втрачати ще більше людей. І наші шанси на справедливе урегулювання цієї ситуації будуть зменшуватися. Тому всі атлети – спортивні амбасадори", – відзначив Беленюк.

Він нагадав, що нашим спортсменам доводиться думати не тільки про тренування, а й щоб ракета не прилетіла в твій будинок, і при цьому ще виборювати ліцензію на Олімпійські ігри.

"Вважаю, це велика справа і великий респект всім українським атлетам, всім військовим. За те, що дають нам можливість тут виступати, тому що без них цього точно не було. І невідомо, що було б з Україною, в принципі. Тому низький уклін нашим захисникам", – підкреслив Жан.

За словами Беленюка, борці з інших країн, які знають, що таке Росія, наприклад, грузини, бажали українцям успіху: "Вони постійно кажуть, що підтримують нас, вони вболівають, вони зустрічають нас словами "Слава Україні". Тому ті, хто розуміють, і підтримують. А хто не розуміє, ті або нейтральні, або – і вашим, і нашим можуть, хитрять".

А про паспорт суперника, то Беленюку, звісно, не хотілося зустрічатися безпосередньо з представниками Росії та Білорусії. А ось іранці, чий уряд надає зброю агресору, трохи інша справа: "Я не певен, що, наприклад, цей представник Ірану взагалі в курсі якоїсь політичної повістки його держави. Але, звісно, що взагалі хочеться перемагати завжди, незважаючи на те, з ким ти борешся".

"Коли програєш, то це достатньо болюче, це неприємно, але ти мусиш вставати, мусиш рухатись далі, мусиш себе підбадьорювати", – підсумував Беленюк і пішов будувати нове життя, вже без професійного спорту.

Вже пізніше стало відомо, що Парижу Жан залишив не тільки яскраві спогади про ефектний фінал своєї кар'єр, а й улюблений годинник, якій у олімпійському селищі поцупили злодії. Але, цілком можливо, це була невеличка розплата за такий успішний спортивний шлях.

Раніше OBOZ.UA повідомляв, що Дерюгіна зізналась, чому плакала на Олімпіаді і поставила на 16-річну гімнастку, а не призерку чемпіонату світу.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!