Танцювала як ведмедик: як виглядала в дитинстві одна з найкрасивіших спортсменок України Юлія Джима

Олімпійська чемпіонка з біатлону та одна з найкрасивіших спортсменок України Юлія Джима в дитинстві була не менш чарівною – з круглими щічками та копицею кучерявого волосся. Ось тільки, за словами вчителя, танцювала як ведмедик. Натомість виявилася талановитою художницею.

Юлія народилася 19 вересня 1990 року у Києві в родині біатлоністів. Мама була майстром спорту, а тато – міжнародником. Валентин Джима виступав у складі збірної України на Олімпійських іграх 1994 року у норвезькому Ліллехаммері.

Юлія росла активною дитиною і дуже мріяла про велосипед. Першою секцією, куди батьки віддали дівчинку, були танці. Джимі тоді було п'ять років. Але через два заняття до мами Юлії підійшли і сказали, що її дочка "танцює як ведмедик – краще спробуйте щось інше". За словами чемпіонки, із гімнастикою теж не склалося, не вистачало пластичності. Не пійшов і спів.

Натомість у майбутньої біатлоністки виявився талант до малювання. Спочатку Юлія ходила на ліплення і прикрашала свої витвори з глини, але потім зосередилася лише на малюванні. Джима навіть стала переможницею одного із всеукраїнських конкурсів. І за іронією долі саме малювання привело Юлію до спорту.

"Я постійно була з фарбами та у фарбах. Мама почала переживати за моє здоров'я, говорила, що я бліда, що часто хворію, тому мене треба до спорту віддати. І одного разу тато зустрів Олександра Кравченка, і як виявилося, він працював у спортивній школі. Ну й мене одразу ж відправили на тренування... Я спершу плакала, казала: "Ні, не хочу, тільки не спорт, двох спортсменів у сім'ї – більш ніж достатньо!..", – згадувала Джима.

Дівчинці тоді було 13 років і перші півроку-рік батьки просто "випроважували" її на тренування. А потім звикла, стало цікаво, з'явились нові друзі.

Цікаво, що зовні тендітна і жіночна Джима зізнавалася, що у школі не давала спуску кривдникам.

"Я була старостою класу. Однокласників не розігрувала, була відповідальніша. Але коли бачила, що щось неправильно, я билася. Коли вже не можеш пояснити словами, то без фізичних зусиль ніяк (сміється). І коли ображали – захищалася. Чи викликали батьків до школи? Так, я не той вид спорту обрала", – з усмішкою згадувала Юлія.