"Побили" росіянок у Сочі: як Україна виграла олімпійське "золото" після розстрілів на Майдані

Чемпіонат світу з біатлону-2023 завершився для України без медалей, але 9 років тому цього дня наша команда переможно фінішувала у жіночій естафеті на Олімпійських іграх-2014 у Сочі. Після розстрілів на Майдані українські біатлоністки блискуче пройшли дистанцію, залишивши за спиною росіянок, які так хотіли виграти вдома та порадувати свій кривавий уряд, який уже розпочав окупацію Криму.

Відео дня

OBOZREVATEL вирішив згадати ту легендарну гонку 21 лютого 2014 року, коли Юлія Джима, Віта та Валя Семеренко та фінішерка нашої збірної Олена Підгрушна принесли Україні першу золоту медаль Олімпіад у біатлоні та ще й у такий важкий для країни час.

Жіноча чоловіча естафети закривали програму зимових Олімпійських ігор у Сочі. На той час Віта Семеренко встигла стати бронзовим призером призером у спринті. Але головні надії покладалися на жіночу команду в естафеті, адже за рік до цього Джима, сестри Семеренко та Підгрушна стали віце-чемпіонками планети, а також брали золото на Кубку світу.

Однак і підготовка до Олімпіади, і самі Ігри виявилися вкрай нервовими для українських спортсменів. По-перше, на тлі Майдану та розмов про намір Росії захопити Крим звучали думки про бойкот Сочі, мовляв, наші олімпійці не повинні змагатися на ворожій території. По-друге, у період з 18 по 20 лютого 2014 року у центрі Києва від рук силовиків загинуло понад 100 учасників Революції гідності.

Вшанування пам'яті Героїв Небесної Сотні 20 лютого 2014 року

У Києві на Алеї Небесної сотні вшанували пам'ять загиблих героїв Революції Гідності

І, по-третє, напередодні естафети, 20 лютого, Росія розпочала військову окупацію Криму – саме тоді на території півострова з'явилися перші "зелені чоловічки", військові РФ без розпізнавальних знаків, які блокували українські військові частини і через тиждень сприяли захопленню урядових будівель Автономної республіки .

Усі ці фактори, безумовно, впливали на українських спортсменів, які отримували з дому страшні новини. Олена Підгрушна зізнавалася, що після індивідуальних перегонів вона мала хвилинні розлади, але на естафету всі зуміли зібратися.

"Ми професіонали у своїй справі, готувалися до цих стартів понад 15 років, тому, незважаючи на всі події, які відбуваються сьогодні вдома, виходячи на старт, ми думали лише про те, що маємо робити і як нам треба це робити. Це і принесло свої плоди", – згадувала Олена.

На першому ж етапі тієї золотої для нас естафети з боротьби за "золото" вибули два два фаворити: падіння і проблема з гвинтівкою Франциски Пройсс відкинули далеко назад збірну Німеччини, а Франція взагалі змушена була знятися з гонки після падіння Марі-Лор Брюне. У результаті основними конкурентами української команди стали РФ та Норвегія.

Перший етап у складі України добротно провела Віта Семеренко, яка допустила лише один промах на стрільбі та передала естафету в першій трійці із зовсім невеликим відставанням від лідерів.

Далі блискуче виступила наймолодша в команді Юлія Джима, яка також стріляла без додаткових набоїв, зуміла втекти від росіянки та італійки та вивести українок у лідери перед третім етапом.

"У цей сезон ми були однією з найсильніших естафетних команд у біатлоні. І ми явно їхали до Сочі за медаллю – тільки незрозуміло, за якою. Події, які в цей період відбувалися вдома, нас дуже вибили зі звичної колії. Це додало ще більше нервів, адреналіну, і, мабуть, це змусило нас викластися не на 100, а на всі 200% і завоювати "золото", - згадувала Юлія.

Ключовим і найнервовішим моментом усіх перегонів стала стрілянина стоячи Валі Семеренко. Титулована спортсменка допустила три промахи в перших п'яти пострілах і ходила краєм прірви, закриваючи мішені додатковими патронами. Але, дякувати Богу, обійшлася без штрафного кола і передала естафету Олені Підгрушній з перевагою за 28 секунд від суперниць.

Реактивна норвежка Тура Бергер та росіянка Ольга Вілухіна доклали максимум зусиль, щоб наздогнати нашого фінішера, навіть трохи скоротили відставання після стрілянини лежачи, де Олена використала додатковий патрон. Але стійку Підгрушна, яка зараз виступає під прізвищем Білосюк, відпрацювала без помилок і буквально помчала на фініш!

Олена закінчила гонку в гордій самоті з відривом за 26 секунд від Росії, яка стала другою. Бронзові медалі дісталися Норвегії.

"Все останнє коло після відходу зі стрільбища було дуже складним. Я знала, що Оля швидко відстріляла і вона небезпечна, як і Тура Бергер. У мене майже не залишалося сил. Все коло я бігла через "не можу". Тренери мені підказували тримати свій темп, а я до останнього казала собі, що сьогодні ми маємо перемогти, хоча ноги вже підкошувалися", – зізналася пізніше майбутня Білосюк.

Також після гонки наші біатлоністки скаржилися, що росіяни на стадіоні хворіли проти них і причали по дистанції всякі гидоти. Що у 2023 році не виглядає чимось дивовижним.

"Сьогодні ми бачили, як російські вболівальники раділи промахам Валі Семеренко, як вони кричали нам трасою, згадуючи війну, як кричали "промахніться, падайте"... Я бігла, і не вірила в те, що вони таке можуть кричати. Це не ті люди, які виходять на трасу та вболівають за спорт", – розповідала Підгрушна.

Для України на той момент ця нагорода стала лише другим "золотом" зимових Олімпіад після перемоги фігуристки Оксани Баюл на Іграх 1994 року. І Сочі довелося слухати "Ще не вмерла".

А ось Росія своє "срібло" втратила. 27 листопада 2017 року МОК дискваліфікував росіянок Вілухіну та Яну Романову за допінг та позбавив збірну РФ нагороди в естафеті. 1 грудня 2017 року було покарано і Ольга Зайцева. І хоч пізніше Вілухіна та Романова були виправдані скандальним рішенням CAS, Зайцева оскаржити свою дискваліфікацію не зуміла, тому медаль за естафету їм не повернули.

Цікаво, що після Олімпіади-2014 наші біатлоністки-емпіонки лише чотири рази виступали разом. Це пов'язано з тим, що спочатку перерву взяла Підгрушна, яка встигла попрацювати у Міністерстві спорту. А потім у декрет пішла Віта Семеренко, повернувшись на етапи Кубка світу лише у сезоні-2017/2018.