У Росії готували підставу українським біатлоністкам: як 10 років тому в Сочі-2014 було здобуте олімпійське "золото" в естафеті

10 років тому, 21 лютого 2014 року, естафетна четвірка у складі Юлії Джими, Віти та Валі Семеренків та фінішера Олени Підгрушної принесла Україні першу золоту медаль Олімпіад у біатлоні, та ще й у такий важкий для країни час. Після розстрілів на Майдані спортсменки зібралися і блискуче відпрацювали гонку в Сочі-2014, залишивши за спиною росіянок, які дуже хотіли виграти вдома і порадувати свій кривавий уряд, який уже почав окупацію Криму.

Жіноча і чоловіча естафети закривали програму зимових Ігор у Краснодарському краї. І в РФ планували гарний переможний фінал для своєї команди та Кремля. Однак і Україна покладала свої головні надії на жіночу естафету, адже за рік до цього Джима, сестри Семеренки та Підгрушна стали віцечемпіонками планети, а також брали золото на Кубку світу.

ВИМАГАЛИ ПІДМІНИТИ ПРОБУ СЕМЕРЕНКО

Як зізнався у 2017 році голова Московської антидопінгової лабораторії та інформатор Всесвітнього антидопінгового агентства (WADA) Григорій Родченков, російська влада вимагала від нього підмінити допінг-пробу Віти Семеренко.

З проханням про заміну аналізу українки на змаганнях у Москві незадовго до Олімпіади в Сочі до нього звернувся колишній заступник міністра спорту Росії Юрій Нагорних: "Але я не міг так вчинити з безневинною спортсменкою. За час роботи я змінював чимало позитивних допінг-проб на чисті, але не навпаки".

Родченков зазначив, що Семеренко та інші українські біатлоністки становили найсерйознішу загрозу для російської естафетної команди під час Ігор у Краснодарському краї. І в РФ не дарма боялися нашу четвірку. І особливо одну із сестер.

Ігри у Сочі зробили Віту Семеренко єдиною спортсменкою України, яка зуміла взяти дві нагороди на одній зимовій Олімпіаді. Вона не тільки була забійницею золотої естафети, а й виграла "бронзу" у спринті. Не дивно, що на церемонії закриття саме Віта була прапороносцем нашої збірної.

МАЙДАН І ЗАХОПЛЕННЯ КРИМУ

Однак і без допінгових проблем підготовка до Олімпіади та самі Ігри виявилися вкрай нервовими для українських спортсменів. На тлі Майдану та розмов про намір Росії захопити Крим лунали заклики бойкотувати Сочі, мовляв, наші олімпійці не повинні змагатись на ворожій території.

Потім у період з 18 по 20 лютого 2014 року у центрі Києва від рук силовиків загинуло понад 100 учасників Революції Гідності. А напередодні самої естафети, 20 лютого, Росія розпочала окупацію Криму – саме тоді на території півострова з'явилися перші "зелені чоловічки", військові РФ без розпізнавальних знаків, які блокували українські військові частини і через тиждень сприяли захопленню урядових будівель Автономної республіки.

Усі ці фактори, безумовно, впливали на українських спортсменів, які отримували з дому страшні новини. Олена Підгрушна зізнавалася, що після індивідуальних гонок вона мала хвилини суму, а чоловік під час спілкування навіть не знав, як підтримати і що сказати, щоб підняти їй настрій. Але на естафету всі зуміли зібратися.

"Ми – професіонали у своїй справі, готувалися до цих стартів понад 15 років, тому, незважаючи на всі події, які відбуваються сьогодні вдома, виходячи на старт, ми думали лише про те, що маємо робити і як нам треба це робити. Це і принесло свої плоди", – згадувала Олена.

КОНКУРЕНТІВ НЕ ТРИМАЛИ НОГИ

На першому ж етапі тієї щасливої для нас естафети з боротьби за "золото" вибули два фаворити змагань. У німкені Франциски Пройс після падіння почалися проблеми з гвинтівкою, що відкинуло збірну Німеччини далеко назад. А француженка Марі-Лор Брюне, яка не втрималася на ногах, і зовсім не змогла продовжити гонку. Тому основними конкурентами української команди виявилися РФ та Норвегія.

Віта Семеренко, яку так боялися в Росії, провела свій перший етап надійно, допустивши лише один промах на стрільбі та передавши естафету у першій трійці з незначним відставанням від лідерів.

Далі блискуче виступила наймолодша в команді, 23-річна Юлія Джима, яка відпрацювала на рубежах без додаткових набоїв. Киянка зуміла втекти від росіянки та італійки та вивести українок у лідери перед третім етапом.

"У цей сезон ми були однією з найсильніших естафетних команд у біатлоні. І ми явно їхали до Сочі за медаллю – тільки незрозуміло, за якою. Події, які в цей період відбувалися вдома, нас дуже вибили зі звичної колії. Це додало ще більше нервів, адреналіну, і, мабуть, це змусило нас викластися не на 100, а на всі 200% і завоювати "золото", – згадувала Юлія.

СЕМЕРЕНКО НА КРАЮ ПРОПАСТИ

Ключовим і найнервовішим моментом усієї естафетної гонки стала стрільба стоячи Валі Семеренко. Титулована спортсменка допустила три промахи з перших п'яти і ходила краєм прірви, закриваючи мішені додатковими патронами. Але, дякувати Богу, обійшлася без штрафного кола, і Валя передала естафету Підгрушній з перевагою у 28 секунд над суперницями.

Реактивна норвежка Тура Бергер та росіянка Ольга Вілухіна доклали максимум зусиль, щоб наздогнати нашу фінішерку, навіть трохи скоротили відставання після стрільби лежачи, де Олена використала додатковий патрон. Але стійку Підгрушна, яка пізніше виступала під прізвищем Білосюк, відпрацювала без помилок і помчала на фініш!

Олена бігла заключні метри дистанції на самоті з відривом за 26 секунд від Росії, яка стала другою. Бронзові медалі дісталися Норвегії.

"Все останнє коло після відходу зі стрільбища було дуже складним. Я знала, що Оля швидко відстріляла і вона небезпечна, як і Тура Бергер. У мене майже не залишалося сил. Все коло я бігла через "не можу". Тренери мені підказували тримати свій темп, а я до останнього казала собі, що сьогодні ми маємо перемогти, хоча ноги вже підкошувалися", – зізналася пізніше майбутня Білосюк.

"ПРОМАХНІТЬСЯ, ПАДАЙТЕ"

Після гонки наші біатлоністки скаржилися, що росіяни у своїх "найкращих" традиціях гостинності вболівали на стадіоні проти них, поводилися агресивно і вигукували по дистанції усілякі образи.

"Сьогодні ми бачили, як російські вболівальники раділи промахам Валі Семеренко, як вони кричали нам трасою, згадуючи війну, як вигукували: "Промахніться, падайте"... Я бігла, і не вірила в те, що вони таке можуть кричати. Це не ті люди, які виходять на трасу та вболівають за спорт", – зазначала пізніше Підгрушна.

Для України на той момент ця нагорода стала лише другим "золотом" зимових Олімпіад після перемоги фігуристки Оксани Баюл на Іграх 1994 року. А Сочі довелося слухати "Ще не вмерла". І не дарма кажуть, що не варто копати іншому яму... Адже Росія через деякий час втратила навіть своє естафетне "срібло".

27 листопада 2017 року МОК дискваліфікував росіянок Вілухіну та Яну Романову за допінг та позбавив збірну РФ нагороди в естафеті. 1 грудня 2017 року було покарано і Ольга Зайцева. І хоч пізніше Вілухіна та Романова якимось дивом були виправдані скандальним рішенням CAS, Зайцева оскаржити свою дискваліфікацію не зуміла, тому медаль за командні перегони їм не повернули.

ЩЕ ЧОТИРИ РАЗИ

Цікаво, що після Олімпіади-2014 наші біатлоністки-чемпіонки лише чотири рази виступали разом. Це пов'язано з тим, що спочатку перерву взяла Підгрушна, яка встигла попрацювати у Міністерстві спорту. А потім у декрет пішла Віта Семеренко, повернувшись на етапи Кубка світу лише у сезоні-2017/2018.

До ОІ-2022 Віта залишалася найтитулованішою українською зимницею. Але на останній Олімпіаді сумчанку обійшов фристайліст Олександр Абраменко, який до "золота" Пхенчхана-2018 додав ще й "срібло" Пекіна. А ось Семеренко не зуміла пробитися до складу команди на китайські Ігри.

Сьогодні ж із золотої четвірки Сочі-2014 кар'єру продовжує лише 33-річна Юлія Джима. Хоча Підгрушна після повернення до спорту ще тричі ставала призером чемпіонату світу в естафеті, виступаючи на своєму коронному заключному етапі, і бігала на Кубку світу буквально минулого сезону.

Раніше OBOZ.UA розповідав, що перша українська чемпіонка світу з біатлону померла для колег. Зубрилова не засудила війну, яка зачепила її сім'ю, і підтримує Лукашенка.

Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки