Засновниця Red Foxes: раніше Україна славилася спортом, а зараз нас поважають у всьому світі завдяки ЗСУ

Завершився Євробаскет-2022. Справжньою його окрасою, окрім баталій на майданчику, вже традиційно стали українські дівчата з чірлідинг-команди Red Foxes. Цього разу українки запалювали не тільки глядачів, але й заради тих, хто боронить країну від рашистської навали.

Відео дня

Олена Рожкова, засновниця Red Foxes та руху черлідингу в Україні та Литві, розповідає, як спортсменки на своєму фронті допомагають нам усім досягнути перемоги.

– Олено, розкажіть про останній Євробаскет - цього разу українських черлідерш приймали по-особливому?

– Євробаскет – це завжди потужний турнір найкращих команд континенту з баскетболу, який з 2017 проводиться раз на 4 роки, замість 2, як було раніше. Для нашої команди це вже дев‘ятий Євробаскет, уявіть.

Ми дуже вдячні грузинській баскетбольній федерації, яка запросила нас на груповий раунд. До цього в них не було черлідингу взагалі, тому нам досить нескладно було підтвердити свій зірковий статус.

Сьогодні кожен українець є амбасадором України за кордоном. Red Foxes не стали винятком. Нам аплодували в кожен такт танцю, особливо з українською музикою. Гра під час такої шаленої енергетики стає потужнішою і емоційнішою. Спорт переплітається з шоу. Ми відчували шалену підтримку і на майданчику і за його межами. Всі, хто спілкувався з колективом, висловлювали слова підтримки.

Всі без винятку захоплюються нашими ЗСУ. Кажуть, що ми - "very brave nation." Раніше ми славилися спортом, а зараз ми славимося хоробрістю ЗСУ у всьому світі.

– Як Red Foxes робить свій внесок в перемогу?

– Наш спортивний фронт дуже простий. Ми транслюємо українські мотиви у світі через наші виступи. Ми щодня нагадуємо Європі про Україну, беремо участь у благодійних заходах, і в Україні, і за кордоном.

Коли почалися військові дії і країна стала на стоп, у березні я переїхала у Литву, де була народженна моя донька. У перші 3 дні перебування вже під мирним небом, я усвідомила, що ця війна на знищення нашої нації надовго і треба не просто рятувати людей, а при можливості і зберегти створену справу життя. У нас вже був досвід втрати команди REDFOXES Донецьк у 2014, тому треба було діяти.

Я почала шукати умови для перевезення вихованців, адже під час кожного командного зуму я бачила "чорне небо" в очах під звуки вибухів і повітрянних тривог. Для мене було важливо вивезти всіх фоксів - від найстарших до наймолодших.

У Литві дуже підтримують Україну. Є волонтерська організація у Вільнюсі Кароліса Санкаускаса, який вивіз половину основного складу і костюми з Києва до Вільнюса.

Нас підтримали міжнародні партнери: литовська ліга, латишська та французька федерації. Нас запросили виступати у Фіналах та ми почили по крупицях збирати команду, яку оновлювали від турніру до турніру. Для нас це була терапія і підтримка, щоб не з’їхати з глузду. Ми віддали себе роботі. Спустошення війною ми відновлювали новою хореографією. І наші нові танці глядачі дуже тепло сприймали.

– Як ви вивозили спортсменок?

– Ред фоксес – це не просто команда з 12 дівчат. Це велика сім‘я черлідингу. Разом з вихованцями дитячої студії та ДЮСШ нас понад 200. Кожна родина пережила ці події по-своєму, ухвалювали рішення на власний розсуд. А я дуже рада, що багато хто був в безпеці завдяки нашим спільним зусиллям.

Основний склад REDFOXES – дівчата з усієї України, завдяки їм ми розуміємо реальну атмосферу в їхніх містах. У кожного своя драма: як Аліна Т. чекала 15 діб на вістку з окупованого Маріуполя та вивозила родину з 14 людей, як Ніка під обстрілами за кермом рятувала своїх батьків та бабусь з Чернігова, як Карина і Софія виживають в окупованих Херсоні і Бердянську, як прилетіла ракета в Донецьку у батьківський дім перед виступом Олени О. у Парижі...

Частина учасниць змогла виїхати самостійно, частину привіз Кароліс, і ми розпочали підготовку до кваліфікації чемпіонату світу. Але дуже напружено все було, європейцям треба планувати усе заздалегідь, місяців за 4-5, а ніхто з нас не розумів, де ми будемо наступного тижня… Але дякую Життю, що є у нас Світ Баскетболу та Черлідингу. Його графік надає часові вимір, що рятує від прокрастинації.

Деякі наші дівчата стали волонтерами. Я надала свій автомобіль для перевезення гуманітарки і біженців.

Студія відновила свою роботу он-лайн, але ж які заняття спортом без змагань?

Коли спортсмен розуміє, що через 2 місяці виступати, то вже з‘являється ціль, а коли вона є у дитини, то вона є і у родини.

Тому в липні на "Рига Арена" ми поставили за мету і чудово провели свій міжнародний турнір з cheer dance "Stand with Ukraine". Для українців участь була безкоштовною. Це був неймовірний захід. 10 клубів з Латвії, Литви, українські учасники, яких розкидало намистом по світу, приїхали з Німеччини, Польщі, Естонії. 63 участники з міст України: Харків, Маріуполь, Київ, Чернігів, Львів, Запоріжжя, Одеса, Донецьк! З різних клубів та федерацій. Щасливі посмішки дітей та батьків через змучені очі під час виступів – найкраща подяка за нашу працю.

– Як вплинула війна на виступи дівчат? Чи досвід та топова позиція в світі, яку колектив обіймає багато років, зробила свою справу?

– Зберегти спортивну форму вкрай важко, хоча як виявилося, потенціал, напрацьований десятиліттями, саме зараз нам і знадобився. У підготовці до Євробаскету ми тренувалися всюди - в метро, на вулиці, в парку, в аеропортах, на вокзалах. Треба було наздоганяти втрачене. Це було складно, адже всі стежили за новинами, дзвонили рідним після кожної тривоги. Виступати вкрай важко, для цього треба транслювати щастя незважаючи ні на що. Але я пишаюся кожною участницею REDFOXES, вони проявили наш український жіночий характер, де за красою та посмішкою ніхто ніколи не дізнається про кількість сліз та болю. Вони несуть нашими “танцями, що говорять любов до життя та надихають на перемогу!

У нас багато дівчат зі східних регіонів. Багато наших друзів сьогодні на фронті. Там багато і спортсменів. Зараз ми оголосили збір на авто для спортсменів, які стоять під Бахмутом. Ми починаємо активний збір і дякуємо Чемпіону за позицію і майданчик, за новини і гордість українського спорту. Кожна маленька перемога сьогодні наближає нас до єдиної, спільної великої Перемоги.