"Лише ліктем у голову, в ніс, у коліно": баскетболістка збірної України розповіла про тяжку перемогу над Францією
Форвард Тетяна Юркевичус стала однією із героїнь матчу збірної України проти Франції у відборі до жіночого Євробаскету-2023. У Києві команда Срджана Радуловича виграла у віце-чемпіонок Європи 19 очок – 90:71. А Юркевичус у боротьбі з високими суперницями зібрала аж 19 підбирань, незважаючи на жорсткі прийоми француженок.
У розмові з OBOZREVATEL Тетяна розповіла, як команді вдавалося зберігати бойовий заряд протягом усього матчу та не поступитися у боротьбі за підбір. А також, що чекає на Україну у наступному поєдинку проти Фінляндії.
– Підтримка рідних нас так заряджала. І завдяки всім тим людям, які прийшли до Палацу спорту, це було просто вау! Їхня присутність дуже відчувалася і було класною. Шкода, що у Фінляндії буде трохи по-іншому. Але у будь-якому разі дамо їм бій і збираємось битися до останнього, як сьогодні. Інакше – ніяк.
– Ви зібрали 19 підбирань за матч, хоча збірна Франції перевершувала нас у зрості.
– Так, я розумію, вони супервисокі. Усі бігучі та фізично дуже добре підготовлені. Але ми готувалися до цього і знали, що на нас чекає. Тож дали бій.
– Коли відчули, що француженки десь надломилися психологічно?
– Ви знаєте, у другій чверті я відчула, що ми все-таки сильніші. Головне було піти на велику перерву і не упустити ту перевагу, яку ми створили. На другу половину ми дали собі настанову, що цього переможного рахунку немає, на табло 0:0 і починаємо все спочатку. Третя чверть – найскладніша у баскетболі, бо після перерви команди змінюють тактику, змінюють напад та захист, змінюють гравців. Входять нові люди, які можуть дати іншу енергетику.
– А мені здалося, що для нас четверта була найскладніша?
– Тому що вже підсіли, нахапалися фолів. Вони намагалися бігти щосили, а нам треба було, навпаки, їх гальмувати, бо нам поспішати не було куди.
– З самого початку планували закидати Францію триочковими, які у нас летіли з дуже високим показником?
– Ні, не планували. Але вирішили пробувати, бо гра на гру не схожа. Сьогодні летить, завтра вже не летить. Але ми спробували, у нас пішли далекі кидки, і ми вирішили робити акцент на цьому. Навіщо нам битися, ламатися проти високих центрів, якщо є можливість кинути три та забити. А якщо не забити, то підібрати.
– З вашого боку гра вийшла досить жорсткою, але, напевно, тільки так і можна було обіграти Францію.
– А інакше ніяк. Я з деякими дівчатами вже грала минулого року в Європі і знала, що на мене чекає. І говорила про це нашим дівчатам. Тільки сильна гра, тільки ліктем у голову, в ніс, у коліно. Просто треба терпіти, зчепити зуби та боротися до кінця. Скільки тепер буде синців? Без поняття, але на такій ейфорії нічого не відчувається. Зараз заспокоїмося, емоції відійдуть і треба буде привести себе до ладу. Але у нас гарне відновлення і, гадаю, до Фінляндії будемо готові.
– Як після такої історичної перемоги правильно налаштуватися на Фінляндію, щоб не вийти на залишках цієї ейфорії та не наламати дров 14 листопада у Гельсінкі?
– Тренер після матчу прийшов і сказав: "Ви – супер, молодці, дали справжній бій. Але зараз ми про це забули". І ми виконуватимемо розпорядження тренера.
– Але фінські баскетболістки ще фізично міцніші за француженок.
– Так, вони потужніші, але, мені здається, що все-таки трохи повільніші. Тому намагатимемося їх десь перебігати, брати швидкими атаками. Боротимемося за підбирання, за захист, на напад – за все.
Раніше OBOZREVATEL розповідав, як збірна України грала на бійку з Францією та влаштувала свято баскетболу у Києві.