УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Звільнення Києва від фашистів: кривава історія листопада 1943 року

6 хвилин
7,0 т.
Звільнення Києва від фашистів: кривава історія листопада 1943 року

Щорічно 6 листопада українська столиця відзначає річницю визволення від німецько-фашистських загарбників. У 2022 році виповнюється 79 років з того дня, а наступного року на нас чекає велика ювілейна дата.

OBOZREVATEL розповідає, як відбувалась битва за Київ, чого вартувала столиці навала нацистів і як вдалось відбити наше місто.

Як проходила операція зі звільнення міста

Радянські війська здали Київ німцям практично на самому початку війни, 19 вересня 1941 року – після 78 днів оборонних боїв. Два роки окупації почались із величезної трагедії – розстрілів у Бабиному Яру. Але у 1943 році наступив перелом у німецько-радянській війні. Спочатку німці не змогли взяти Сталінград, далі була битва на Курській дузі. Гітлерівська армія втратила стратегічну ініціативу, почалось поступове звільнення територій від окупантів. І от уже верхівка сталінського СРСР віддає командуванню Червоної армії наказ: до 26-ї річниці Жовтневої революції звільнити Київ. За всяку ціну.

Українська столиця була важливою точкою. По Дніпру, а відтак і через Київ, проходив "Східний Вал" – стратегічний оборонний рубіж, на який Гітлер покладав великі надії щодо сповільнення радянського контрнаступу. Але уже наприкінці вересня 1943 року до міста впритул підійшли радянські війська. На перешкоді у них стала річка – щоби взяти Київ необхідно було форсувати Дніпро. А також 30 німецьких дивізій, 7 з яких були танковими.

Звільнення Києва від фашистів: кривава історія листопада 1943 року

Командувач операцією з визволення столиці тодішньої УРСР, генерал Микола Ватутін прийняв рішення звільняти Київ двома ударами: головний мав бути нанесений з півдня, з Букринського плацдарму, а ж з північного Лютізького – допоміжний. І 12 жовтня 1943 року з потужного удару артилерії та авіації почався наступ військ Воронезького фронту з боку Великого Букрина.

Інакше як м’ясорубкою тодішні події назвати не можна. У запеклих боях обидві сторони зазнавали величезних втрати. Радянські війська марно намагались перейти Дніпро – німці накривали їх потужним артилерійсько-мінометним та кулеметним вогнем. 3-тя гвардійська танкова армія генерала Павла Рибалка не могла впоратись із протитанковою обороною окупантів, а 38-ма армія генерала Кирила Москаленка так і не змогла прорватись до міста з боку Лютежа.

Червоній армії довелось взяти тактичну паузу на перегрупування та підготовку до подальших бойових дій. У зоні відповідальності Воронезького фронту почали будувати мости через Дніпро – їх звели аж 13 штук. Але все було марно. Друга спроба взяти Київ, яка почалась 21 жовтня, провалилась.

Тим часом дата, призначена керівництвом СРСР наближалась і становище радянських генералів ставало все більш відчайдушним. Тож командування вирішило перенести головний удар на праве крило фронту, яке мало діяти з північного боку від міста – з Лютізького плацдарму. Протистояти визволителям Німеччина кинула величезне угруповання, яке налічувало 500 тисяч осіб, 6 тисяч гармат та мінометів, близько 400 танків та штурмових гармат та понад 660 бойових літаків.

Звільнення Києва від фашистів: кривава історія листопада 1943 року

Наприкінці жовтня радянські війська почали таємно, ночами відходити з позицій Букринського плацдарму, заміняючи техніку та зброю, яку переміщали на північ, макетами та готуючи обманні маневри. Операція вдалась – противник не помітив зміни планів Червоної армії, натомість радянським військам вдалось накопичити значну перевагу на ділянці потенційного прориву – на 1 км фронту приходилось понад 200 гармат.

Операція з визволення Києва почалась 3 листопада з наступу ударного угруповання військ 1-го Українського фронту – цю назву отримав Воронезький фронт 20 жовтня 1943 року. Ватутін на цей момент мав на руках прямий наказ Сталіна не пізніше 5 листопада перерізати залізницю Київ — Коростень і взяти місто до 5-6 листопада.

Танки армії маршала Рибалка обійшли Київ, перерізавши німцям шляхи відступу у бік Житомира та Фастова. Бойові машини з’являлись перед загарбниками зі спеціально встановленими на них сиренами. Психологічний ефект від такого маневру був величезний.

Тим часом нацисти, розуміючи, що цього разу поразка неминуча, почали підривати та палити Київ. Тож в районі полуночі 6 листопада частини 51-го стрілецького генерала Петра Авдєєнка та 5-го гвардійського танкового корпусу генерала Андрія Кравченка прорвалися у напівзруйноване місто. За чотири наступні години опір німецьких військ було остаточно зламано. Завдання Сталіна вдалося виконати – на ранок 6 листопада 1943 року над Києвом остаточно замайорів червоний прапор СРСР.

Звільнення Києва від фашистів: кривава історія листопада 1943 року

Київ пробув в окупації 778 днів. З приблизно 900 тисяч мешканців до моменту звільнення у місті залишилось приблизно 180 тисяч осіб.

Офіційно, під час звільнення української столиці Червона армія втратила убитими, пораненими, полоненими та зниклими без вісти всього 6491 солдата при чисельності угруповання на момент операції у 671 000, що видається абсолютно нереалістичним. Пізніші підрахунки показали ця цифра була не меншою за 17 000, а деякі історики кажуть і про 150 000 загиблих та навіть припускають більші втрати. Свідчення очевидців кажуть – радянські генерали безжально кидали у бій погано навчених, екіпірованих та часом навіть неозброєних людей, лишень би здобути таку бажану перемогу. Німці свої сумарні втрати оцінили у 118 000 осіб.

Що писали світові ЗМІ

Звільнення Києва відбулось напередодні Тегеранської конференції (28 листопада 1943 року), на якій очільники СРСР Йосип Сталін, Великої Британії Вінстон Черчиль та США Франклін Рузвельт мали прийняти рішення про відкриття другого фронту в Європі. І повернення під контроль Червоної армії найбільшого з окупованих німцями радянських міст було значним аргументом у цій дискусії. Тож увага всієї світової преси була прикута до цієї перемоги.

Зокрема, американські газети відзначали, що Київ з надзвичайно жвавого і красивого міста перетворився на власну тінь. Зокрема про це йшлось у статті видання New York Herald Tribune, кореспондент якої відвідав Київ після звільнення. "Протягом своєї довгої, часто бурхливої ​​історії нинішня столиця України переходила з рук одного переможця в руки іншого… Але ніколи перед тим окупант не висмоктував із нього стільки крові, як це зробили німці за два роки і шість тижнів свого останнього панування", – писав автор.

Він також вказував на побутові складнощі, з якими довелось боротись киянам. "Тепер люди вже стягуються з околиць та з підземель. Вони обшукують кожен зруйнований будинок, чи немає в ньому мін, і починають облаштовувати житло. Воду носять відрами з Дніпра або з якихось колодязів. Не повністю знищені будинки освітлюють гасовими лампами або простими свічками, тому що електростанції та газові станції знищені. Нема ніде центрального опалення. Для обігріву люди збирають дерев'яні уламки на вулицях і носять їх оберемками до будинків, щоб розпалити вогонь у приміщеннях без вікон та дверей. Ніде в селах не побачиш такого примітивного сільського життя, як тепер у Києві", – йшлося у статті від 1 грудня 1943 року.

Звільнення Києва від фашистів: кривава історія листопада 1943 року

Разом з тим кореспондент New York Times у матеріалі, що вийшов 30 листопада, відзначав, що Київ, попри значні руйнування та розграбовані культурні установи (музеї, бібліотеки) відновлювався досить швидко. "Після втечі німців радянська влада почала відновлювати місто. З'явилася газета "Правда" з додатком українською мовою, дозволено приватні підприємства, переважно ресторани, а радянський банк навіть позичає на це гроші", – йшлося у статті.

Який вигляд мала українська столиця

Збереглося і чимало фотографій звільненого Києва. В тому числі кольорових. На них навіть у руїнах можна впізнати звичне нам місто – підірваний червоний корпус Університету ім. Т. Г. Шевченка, зруйновані мости через Дніпро, понівечені вулиці.

Ті ж фотосвідчення демонструють, кияни взялись за відбудову свого міста буквально одразу. Завали розчищали всі гуртом, щоби якнайшвидше взятись за реконструкцію всього, що було зруйновано.

Звільнення Києва від фашистів: кривава історія листопада 1943 року
Звільнення Києва від фашистів: кривава історія листопада 1943 року
Звільнення Києва від фашистів: кривава історія листопада 1943 року
Звільнення Києва від фашистів: кривава історія листопада 1943 року

Як писав OBOZREVATEL, 28 жовтня Україна відзначила річницю визволення від фашистів – ось основні факти, які потрібно знати про цей важливий день.