Звідки в медицині взялися маска та рукавички: історія та "український слід"

Під час пандемії коронавірусу індивідуальні засоби захисту – маска, рукавички, антисептик – стали звичними речами у повсякденні будь-якої людини. Але були часи, коли їх не використовували навіть під час хірургічних операцій.

Так, 124 роки тому, 1 березня 1897-го, польський хірург Ян Мікуліч-Радецький, який був уродженцем українського міста Чернівці, провів першу операцію в рукавичках і масці. Довести необхідність використання останньої йому допоміг лікар-гігієніст із Наддніпрянщини Павло Лащенков. Детальніше про історію виникнення і застосування цих засобів написала Світлана Шевцова на "Укрінформі".

Хто першим ввів "моду" на рукавички в медицині

Це був американський хірург Вільям Холстед (1852-1922) – видатний реформатор медицини, непересічна особистість і один із "батьків" американської хірургії. Холстед закінчив Єльський університет, стажувався в провідних європейських клініках, а після повернення з Європи успішно працював у багатьох лікарнях Нью-Йорка. Він провів чимало унікальних операцій і врятував життя багатьох людей. Проте сам захопився знеболювальними властивостями кокаїну і, почавши вводити собі ін’єкції задля експерименту, досить скоро став залежним від препарату. Завдяки друзям і морфію (тоді його вважали не настільки вбивчим, як кокаїн) медику вдалося "приборкати" свою залежність, але працювати в Нью-Йорку він більше не міг – професійній репутації хірурга було завдано нищівного удару.

У 1886 році Холстед переїхав у Балтимор штату Меріленд і почав працювати у щойно відкритому госпіталі імені Джонса Гопкінса. Щоправда, там лікарю доводилося приховувати свою залежність від морфію перед адміністрацією та колегами.

Проте у 1889-му йому почала асистувати хірургічна медсестра Керолайн Гемптон, з якою він доволі швидко знайшов спільну мову. Підкреслюється, що вона була тямущою й уміла тримати язик за зубами про залежність хірурга. Завдяки її мовчазності Холстеда незабаром призначили на посаду головного лікаря госпіталю.

"Взимку 1890 року в Керолайн розвинувся важкий контактний дерматит на хлорид ртуті й карболову кислоту (фенол), які використовували тоді для асептики (комплекс заходів, спрямованих на запобігання проникненню мікроорганізмів у рану та організм загалом. – Ред.). Вона вже не могла терпіти біль і вирішила звільнятися. Холстеду запропонували іншу медсестру. Він категорично відмовився, натомість попросив компанію Goodyear Rubber Company, яка виробляла велосипедні шини, зробити гумові рукавички для Керолайн", – ідеться у повідомленні.

Хоча, зауважує авторка, на той момент рукавички вже використовували найпрогресивніші проктологи і гінекологи, але ті були досить грубими – виготовленими з овечих кишок, а застосовувати їх в операційній тоді лікарям і на думку не спадало. Завдяки ініціативі Холстеда "золоті руки" Керолайн було врятовано, як і фактично кар’єру головного хірурга.

"Тож невдовзі всі медики, які працювали в операційній госпіталю імені Гопкінса, убезпечили свої руки від їдких дезінфікуючих засобів. А згодом виявилося, що в такий спосіб вони ще й убезпечили від інфекцій пацієнтів. Окрім того, у рукавичках було зручніше працювати – вони краще утримували хірургічні інструменти, ніж слизькі пальці. "Чому я не додумався до цього раніше?" – запитував себе Холстед", – пише Шевцова.

"Український слід" у застосуванні масок і рукавичок

Зазначається, що про гумові рукавички невдовзі дізнався давній друг і колега Холстеда Ян Мікуліч-Радецький. На ту пору він оперував у клініці Університету Бреслау (нині Вроцлав, Польща) і був світилом хірургії європейського рівня. Батько Мікуліча мав польсько-литовське походження, мати була австрійкою, сам він народився у Чернівцях, а на запитання про національність завжди відповідав: "Хірург".

Уперше Мікуліч надягнув рукавички під час операції на Великдень 1896 року. Також саме він відомий тим, що першим запровадив носіння медичних масок під час проведення хірургічних операцій.

"Ефективність гумових рукавичок не викликала сумніву, але невдовзі один пацієнт помер від післяопераційної інфекції. Почали шукати причину... В тому ж таки університеті Бреслау кафедру гігієни очолював професор Карл Флюгге, який висловлював революційну на той час ідею про те, що інфекції, зокрема туберкульоз, поширюються повітряно-крапельним способом. Він доводив, що навіть під час тихої розмови в повітрі розпорошуються найменші крапельки зі слизових оболонок", – йдеться у матеріалі.

Взимку 1897 року на стажування до Флюгге приїхав харківський лікар-гігієніст із Наддніпрянської України Павло Лащенков (Лащенко; у 1899-1905 роках головний санітарний лікар Харкова).

Разом вони провели експеримент: українець прополоскав рот Bacterium prodigiosum ("чудесна бактерія"), потім зайшов у кімнату, в якій були розставлені чашки Петрі з культурою цієї бактерії. Коли він мовчав, то нічого не відбувалося, але як тільки почав говорити, чхати і кашляти, – бактерія стала "кровоточити" і швидко приростати колоніями.

"Лікарі зрозуміли, що відбувається. Під час кашлю і навіть розмови через слизові у повітря виділялися невидимі оку краплинки, які, підхоплені потоком повітря, розліталися кімнатою й, потрапляючи на чашки Петрі з бактерією, спричиняли її активність. Так Флюгге пояснив Мікулічу, від чого помер той нещасний – патогени передалися від хворого лікаря – пацієнту", – зазначає авторка.

Так медики вирішили обв’язувати ніс і рот марлевою тканиною, проте обов’язковим елементом екіпіровки персоналу лікарень маска стала не скоро. У 1919-му хірургічні маски використовували під час половини всіх операцій. І тільки в 30-х роках ХХ століття їх почали носити всі медики.

Як повідомляв OBOZREVATEL:

• у пік пандемії COVID-19 Центр громадського здоров'я України опублікував інструкцію, якою пояснив, як правильно носити медичну маску, щоб забезпечити її максимальну ефективність.

• А колишня міністерка охорони здоров'я Уляна Супрун розповіла, як утилізувати використані маски та рукавички.

• Медики розкрили загрозу коронавірусу, пояснивши, чому захисні маски повинні носити навіть ті, хто перехворів на цю недугу.