Журналіст і письменник Михайло Зиґар представив діджитал-проєкти про Бабин Яр

Журналіст і письменник, засновник креативної студії "Історії майбутнього" Михайло Зиґар представив історичні діджитал-проєкти "Інтерактивний щоденник" та аудіовиставу "29/09", розроблені для Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр". Презентація відбулася в межах дискусії "Як оживити історію мовою сучасних технологій", організованої Меморіальним центром.

У дискусії також взяли участь член правління Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" Руслан Кавацюк, головна редакторка "Української правди" Севгіль Мусаєва, головна редакторка сайту NV.UA Юлія МакГаффі, керівниця проєкту "Лабораторія журналістики громадського інтересу" Наталя Гуменюк (щоб подивитися відео, доскрольте до кінця сторінки).

Аудіовистава "29/09"

Михайло Зиґар зазначив, що дуже важливо доносити історію сучасному поколінню зрозумілою йому мовою. Для цього потрібно постійно винаходити нові формати, жанри, задіювати інноваційні IT-технології. Розповідаючи про аудіовиставу "29/09", він зазначив, що проєкт нагадує театр, але із застосуванням доповненої реальності.

"Здавалося б, що може бути простіше та зрозуміліше, ніж театр? Але в нас зовсім інший театр, для якого не потрібна сцена; не потрібна купівля квитка, і не потрібно займати місце в залі. Це театр, який завжди з тобою, який знаходиться всередині мобільного телефона. Ми зробили спектакль сфокусованим не тільки на Бабиному Яру, а сфокусованим на одному дні – 29 вересня. Паралельно там виникають інші простори, інші сюжетні лінії. Ми чуємо й дізнаємося, що відбувається в Берліні, Нью-Йорку, в Стокгольмі. Там у нас виникають і Чарлі Чаплін, й Астрід Ліндгрен, і Серж Лифар, і люди в Києві, які не підозрюють про те, що відбувається в цьому місці. Ми чуємо, що в цей момент велика частина людей живе звичайним, мирним, іноді захопливим життям. Це важливо, тому що наближує події Бабиного Яру й робить їх упізнаваними сьогодні. Ми звикли до того, що в нашому житті може бути відносний комфорт. А десь у світі, може, навіть у країні, де ти живеш, трагедія відбувається прямо зараз", – сказав він.

Аудіовистава "29/09" – мобільний застосунок, який розповідає про долю десятків тисяч людей, які йшли на смерть у Бабин Яр 29 вересня 1941 року. Слідуючи цією дорогою, по вулиці Юрія Іллєнка й алеях меморіального парку "Бабин Яр", ви чуєте історії тих, хто вижив, і тих, хто загинув. Ці історії поміщені в глобальний світовий контекст, реконструйований із новинних заміток і записів щоденників з усього світу за цей день. Шлях доповнений документальними знімками та візуальними образами з використанням технології AR, які з’являються на екрані смартфона. Додаток з аудіовиставою безкоштовний і доступний кожному. Його можна завантажити на телефон в App Store або Google Play.

"Інтерактивний Щоденник"

Представляючи проєкт "Інтерактивний Щоденник", який також розповідає про трагедію Бабиного Яру, Михайло Зиґар зазначив, що його герої здебільшого звичайні люди. Проте їхній життєвий вибір вплинув на перебіг історії.

"Це проєкт, що складається з питань і відповідей. Перше тестове питання відразу повинно поставити людину в незручне становище. Тому що ви повинні зробити вибір, який не хочете робити. Це не політичний вибір, це завжди життєвий вибір: допомогти переслідуваному або подумати про безпеку своєї сім’ї. Для того, щоб ти відчув, до якої міри фатальними або, навпаки, рятівними, можуть бути навіть маленькі кроки, навіть невеликі зусилля. Ось про це проєкт. На історію впливають вибори, які здійснюють звичайні люди, а не тільки ті, кого ми звикли вважати сильними світу цього", – підкреслив він.

"Інтерактивний щоденник" – це документально-художній проєкт, який базується на реальних подіях, долях і вчинках реальних людей. Це спроба хоча б частково відобразити реальність, у якій опинилися люди в ситуації геноциду. Користувачі йдуть від одного питання до іншого, занурюючись у долі героїв того часу. Ці питання поглиблюють історичне та психологічне розуміння подій Бабиного Яру. Скрізь, де це можливо, були використані фотографії реальних героїв.

Масові вбивства, подібні до трагедії Бабиного Яру, зараз відбуваються на Близькому Сході, в Африці, зазначив член правління Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" Руслан Кавацюк. Він додав, що інноваційні формати дозволяють розповідати про трагедії так, щоб це не були просто сухі параграфи з підручника з історії.

"Я вже кільком десяткам людей запропонував подивитися проєкт "Інтерактивний щоденник", взяти участь у ньому. Що цікаво, дуже рідко повторюються історії. Люди роблять різний вибір. Я показував проєкт тим, кого знаю, і бачу, що це саме історія, релевантна для цієї людини. Це дивно, як працює вибір, і, як наслідок, індивідуалізується історія, яку людина слухає про людину, схожу в минулому", – розповів він.

Історія в ютубі

Журналістка, керівниця "Лабораторії журналістики громадського інтересу" Наталія Гуменюк поділилася досвідом створення історичного контенту для ютубу. Вона розповіла про свій проєкт "Наші 30". Цей документальний ютуб-серіал присвячений 30-й річниці незалежності України та розповідає про історію 1990-х років, а також попередні події. У проєкті згадуються перші в країні екоактивісти, члени шахтарських страйків, які пішли маршем на Київ; кримські татари, які повернулися додому; ветерани Афганської війни, які усвідомили її суперечливість.

"Ми робили проєкт "НАШІ 30" про початок 90-х, але насправді він заснований на соціологічних дослідженнях про ті травми, які резонують людям, пов’язані з утратою всього на початку 90-х, з тією колосальною зміною, – зазначила Наталія Гуменюк. – Ми напередодні самого серіалу робили велике дослідження, яке називалося "Від воєн пам’яті до взаєморозуміння", у якому з соціологами вивчали ставлення українців до різних історичних подій. І зрозуміли, що дійсно багато людей зараз відносяться до певних сторінок історії, як до політики. Тобто люди в фокус-групі сидять, говорять про Другу світову війну, вони реагують так само, як на якесь шоу. Тільки-но ти починаєш говорити про їхні реальній історії, скажімо, про повернення з Афганської війни, переживання, пов’язані з Чорнобилем, люди розкриваються, і виявляється, що про історію люди різних політичних поглядів можуть разом розмовляти. Вони можуть голосувати за різні партії, але готові конструктивно говорити про суперечливі сторінки історії".

Популярність аудиоформатів

Учасники дискусії також обговорили жанр історичних подкастів. Головна редакторка "Української правди" Севгіль Мусаєва зазначила, що аудіоформати набирають усе більшу популярність завдяки тому, що змушують працювати уяву і їх можна слухати у фоновому режимі в будь-який час.

"Ми теж цього року зробили подкаст про 30 років української незалежності. І слухаючи його по дорозі кудись, я найвиразніше малюю у своїй уяві все, що відбувається. Зокрема й референдум, і перші президентські вибори в Україні, і перший день проголошення незалежності зі спогадів учасників. Із музикою, яка підібрана дуже добре. І мені це набагато краще уявляється, ніж навіть відеофільм. Усі ми живемо у світі інфотейнменту, усім це вже зрозуміло. Усі повинні конкурувати за якість контенту з блогерами", – підкреслила вона.

Головна редакторка NV.UA Юлія МакГаффі додала, що подкасти й інші нові формати дозволяють актуалізувати контент, не прив’язуючи його до пам’ятних дат.

"З погляду великих медіа в Україні на теми, як-от трагедія Бабиного Яру, депортація кримських татар, у нас усе все зводиться до важливих дат. Наприклад, до річниці депортації кримських татар усі швидко набігли, зробили матеріал, а потім "втекли". Те саме з Бабиним Яром: згадали, вшанували пам’ять, забули. Редакційне завдання – тримати ці теми в інформаційному полі. Зокрема, природно, в нових форматах, – зазначила вона. – Ще є така проблема в українському суспільстві, що в нас нічого не буває поза політикою, за дуже рідкісним винятком. Це проблема – номер один. Проблема номер два – це алгоритм реагування аудиторії на будь-що. "Не читав, але засуджую". І формати, як-от подкасти, які в тренді, усе ж таки трошки зменшать кількість ось цієї аудиторії, яка гнівно засуджує, не читаючи і не слухаючи. Хтось прочитає, і послухає".

Нагадаємо: Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" також запустив унікальний освітній IT-продукт – онлайн-платформу "Червона точка пам’яті". Платформа стане інструментом для збереження, вивчення, дослідження історії періоду Другої світової війни й Голокосту. Вона створена як помічник учителям історії та пропонує нову методику викладання шкільного предмета, інтерактивну й цікаву для учнів. Сама платформа та методичні матеріали для роботи з освітніми проєктами платформи схвалені Міністерством освіти і науки України.