"Залишаємось вільними, хоча платимо за це високу ціну": Олексій Суханов зачитав твір 14-річного переможця конкурсу есе від Фонду Ріната Ахметова

"Я б дуже хотів, щоб ця історія була коротшою, двома словами: „Війни немає". І щоб ніхто й ніколи не писав: „Війна. Моя історія"".

Відео дня

Такими словами завершив своє есе 14-річний Тимур Вовчук із Харкова. Його нарис-спогад посів перше місце на всеукраїнському конкурсі есе "Моя Україна" Музею "Голоси Мирних"Фонду Ріната Ахметова. Твори переможців прочитали відомі українці. Есе Тимура озвучив Олексій Суханов, амбасадор Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова, актор та ведучий.

"Ми сиділи в погребі, і я з усіх сил робив вигляд, що мені не страшно. Але батьки бачили в моїх очах жах. Вони хотіли мене захистити від цієї страшної навали ворога, і не знали, що цей день розтягнеться на роки", – розповідає про початок війни підліток.

Свого часу він мріяв про подорожі Україною. Мрія збулася, але ж не так, як хотілося. Ця поїздка була у суцільній темряві і в нікуди. У пеклі обстрілів тим часом залишалися дорогі йому люди і його дім.

Тимур повернувся додому через кілька місяців, і це був один із найбільших очікуваних і бажаних моментів життя. Йому хотілося обійняти стіни дому й подякувати йому, що вистояв, чекав і дочекався. Утім, війна триває і доводиться вчитися жити в цих умовах.

"Як було – вже не буде. Навіть моїй чарівниці-прабабусі несила повернути все, як було… Але крок за кроком моє рідне місто відроджується. Адже найбільший його скарб – це люди, харків’яни. І один із них – я", – переконаний він.

Дивіться та слухайте есе Тимура у виконанні Олексія Суханова.

Понад 4 тисячі творчих робіт від дітей з усієї країни отримав Музей "Голоси Мирних"в рамках конкурсу. Музей збирає та зберігає історії українців про пережите під час війни. Його архів містить вже понад 100 тисяч історій, серед них – багато дитячих та підліткових.

Читайте есе фіналістів конкурсу у спеціальній колекції на порталі Музею.