Закон про заборону УПЦ МП ухвалено місяць тому. Що змінилося і скільки церков перейшло до ПЦУ
Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!
Рівно місяць тому, 24 серпня, офіційно було ухвалено (підписано президентом та опубліковано) закон №3894-IX "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій", який на стадії розгляду у парламенті був відомий як "закон про заборону УПЦ МП". Що сталося протягом цього місяця у сфері звільнення України від московського церковного впливу, розповідає OBOZ.UA.
Провокацій з боку прихильників УПЦ не спостерігалося
Головний, напевно, підсумок минулого місяця – жодних провокацій з боку прихильників УПЦ МП, на які очікували багато експертів після ухвалення законопроєкту у Верховній Раді, не було.
"Так, побоювання існували, але особисто в мене від самого початку не було жодних сумнівів щодо відповідальності українських громадян, нашого суспільства. Люди побачили, що влада зважилася ухвалити закон і розпочала його реалізацію. І тепер хто, може, й незадоволений – який уже сенс протестувати? Прості парафіяни розуміють, що все, рішення ухвалене", – каже OBOZ.UA голова парламентського Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв.
Завідувачка відділу філософії та історії релігії Інституту філософії імені Г. С. Сковороди Людмила Філіпович припускає, що якщо якісь протести і будуть, то тільки, так би мовити, лише у правовій площині.
"Напевно, причаїлися і тепер готують судові позови та різні звернення до Венеційської комісії", – говорить релігієзнавиця у коментарі OBOZ.UA.
Усе йде за планом
Наразі проводяться планові заходи, спрямовані на повноцінну реалізацію положень нового закону "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій".
"Учора в нас проходили комітетські слухання із цього приводу. Були представлені усі області. Голови військово-громадянських адміністрацій, представники місцевого самоврядування, Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, Міністерства культури та стратегічних комунікацій. Серйозна була розмова. Зрозуміло, що місяць – це лише початок реалізації закону. Держслужба з етнополітики працює зараз над завершенням розробки нормативно-правових актів, деякі документи вже готові та подано на затвердження до Кабміну. Все йде за графіком", – каже Микита Потураєв.
Як він розповідає, на комітетських слуханнях було вирішено, зокрема, подати поправки до проєкту бюджету-2025 для збільшення фінансування Державної служби з етнополітики та свободи совісті.
"Точно треба додати їм грошей, ставок. Обсяг завдань, який постає перед держслужбою, – великий, робота має бути важлива і серйозна", – наголошує голова парламентського Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики.
Необхідно більше розмовляти з керівниками парафій УПЦ
За минулий місяць не суттєво, але посилився перехід релігійних громад із УПЦ до Православної церкви України.
Станом на 22 вересня з промосковської церкви у ПЦУ, з моменту її заснування – 15 грудня 2018 року, перейшло 1785 парафій та монастирів. З моменту ухвалення законопроєкту про заборону релігійних організацій, пов'язаних із країною-агресором (19 жовтня 2023 року) під покров ПЦУ перейшло 207 релігійних громад.
"Ми нещодавно з колегою спілкувалися зі спікером УПЦ митрополитом Климентом, питаємо: "Як там у вас, що змінилося за місяць?" Говорить: "Нічого не змінилося, ніхто нікуди не перейшов". Лукавить. Достеменно відомо, що у вересні до ПЦУ перейшло щонайменше 9 парафій промосковської церкви. І справа навіть не в кількості, а в якості. Ось 10 вересня, наприклад, на Житомирщині до ПЦУ перейшла Свято-Покровська громада. А там досить знаковий священник", – розповідає Людмила Пилипович.
На її думку, у перехідний період (до початку заборони сумнівних релігійних організацій згідно із законом залишається ще дев'ять місяців) влада має активізувати пропагандистську роботу серед вірян.
"При цьому роз'яснення серед простих вірян ні до чого не призведуть, треба говорити зі священниками. А переконаєш батюшку – і паства за ним піде", – резюмує заввідділу філософії та історії релігії Інституту філософії.