Забута перемога України: чому Путін боїться бандерівців?

2 хвилини
39,1 т.
Забута перемога України: чому Путін боїться бандерівців?

Інформвоєнне, історикам на замітку. (Запишу тут, бо далека від думки, що таке помітить наш уряд і дасть завдання НАН, це ж не для пана Шмигаля "досвід багатомовності" вивчати...). За моїм спостереженням, нині саме слушний час, щоб нагадати Європі (і світові) про одну "проґавлену війну", яку українці ВЖЕ один раз у минулому столітті для неї виграли, а вона їм досі навіть не подякувала).

Маю на увазі "хрущовську" десталінізацію й розпуск Гулагу.

Це була подія, що справила колосальний вплив на долі всіх країн т.зв. "Східного блоку", але й Заходу також - вона повністю переламала перебіг історії комуністичних і робітничих рухів і взагалі, можна сказати, змінила світ. Проблема в тому, що розпуск Гулагу досі приписують "добрій волі" Хрущова - а це те саме, що оголошувати "жестом доброї волі" втечу росіян з о. Зміїний. Теоретично ніби й відомо про повстання в Гулагу, досліджено й описано істориками Красноярськ, і Норільськ, і Кенгір, і вирішальну роль у тому українців (точніше - "бандерівців", бо саме вони принесли в табори структуру й методи військового підпілля, там важила не тільки чисельність бунтівного елемента, але й його професійний досвід партизанської війни), - проте зробити крок від Кенгірського повстання-1954 до промови Хрущова перед ХХ-м з'їздом і довести загальний пазл до зміни відповідного рядка в підручниках історії - ось цього так і не відбулося, тема підвисла. Російські історики, що в 2000-х нею займалися і першими (так, це були не наші, на жаль) оголосили, що Хрущов розпустив Гулаг, бо через повстання його вже не можна було втримати, - під кінець 2000-х якось різко на цю тему позамовкали, а на Заході їй спікерів не знайшлося. Так от, за моїми спостереженнями й відчуттями, саме час до неї звернутися.

Відео дня

Кілька хороших, вдумливих фахових статей українських істориків у світовій пресі під заголовками на кшталт "Чому Путін боїться бандерівців?" або "Забута перемога України" зараз дуже допомогли б змінити загальну оптику процесу на нашу користь. (Кажу це як людина, що 5-й місяць вимушено працює над цією зміною оптики і вже закінчує про це книжку, отож лакуни, де Україні зараз бракує "поданого з фланґу м’яча", бачу як мінімум краще за Шмигаля)).

А, і ще не дивуйтесь, якщо невдовзі з такою статтею, тільки з акцентами, позміщуваними в дусі "що Химцє бєлоє, то йому рябоє", невдовзі виступить який-небудь Расевич чи інший Медведчуків Джон-Пол Химка, - не я одна стежу за інформпроцесом, і з тої сторони теж очі є. Так що робити це треба швидко.

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...