Блог | Як в УРСР український націоналізм пропагували
Крок за кроком Україна наближається до тотальної декомунізації. Як каже директор Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, для декомунізації географічних залишилось перейменувати дві області, один район та 9 населених пунктів.
"Тоді на усі 100% можна сказати, що топонімічна декомунізація завершена", — відзначає знаменитий борець з комунізмом.
Звісно, треба побажати йому успіхів і наснаги у такій непростій справі. Проте, якщо пильніше придивитися до культурної спадщини часів радянської України, то важко позбутися крамольної думки, що так просто (за рахунок перейменування) позбутися не вдасться. До певної міри це унікальний політичний режим, де з одного боку український націоналізм був чи не найбільшим ворогом, а з іншого, про волелюбну українську націю і її право на самовизначення писалося не в самвидавівських брошурах, а в цілком легальних книжках, які можна було придбати у крамниці, чи взяти почитати у бібліотеці.
Можна багато розповідати про маріонетковий режим радянської України, який був не самостійним і це навіть буде правдою. Як і те, що практично все, що було необхідне для проголошення незалежної держави в 1991 році було якщо не створене, то впроваджене і розбудоване за часів УРСР. Столиця, кордони, уряд, парламент і навіть право на самовизначення. Все це, неначе рушниця в театральній постановці вже було, образно кажучи на стіні, і як тільки з’явилася слушна нагода, вистрелило. Як не крути, а повністю позбутися радянської спадщини не вийде, інше питання, що її треба, образно кажучи, передумати.
