Як позбутися російського акценту: що треба змінити у вимові
Українська мова зараз стала модною та престижною і чимало людей забажало перейти на неї у побуті. Проте дехто досі соромиться своєї української через виражений російський акцент.
По-перше, не потрібно боятись акценту, як такого. Це явище виникає неминуче, коли людина починає розмовляти новою для себе мовою. По-друге, позбутись російського акценту простіше, ніж вам здається. Як це зробити, розповіли студентки Факультету української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. Дівчата записали ролик з правилами української фонетики. І нарешті пояснили, чому росіянам не дається українське слово "паляниця", та як назвати такий мовний індикатор.
Що таке шиболет
У мовознавстві цим терміном називають характерну мовну особливість, яка дозволяє ідентифікувати групу людей, зокрема етнічну. Таке слово вважають своєрідним "мовним паролем", який демонструє, що для мовця мова не є рідною, видає в ньому чужинця.
Для української мови таким шиболетом і стала паляниця. Все через те, що в російській вимові немає м'якого звука ц наприкінці слова. Носії російської фонетики несвідомо заміняють його на твердий. Ба більше, розуміючи, що в кінці слова "паляниця" має бути пом’якшення, росіяни м’яко вимовляють звук н, що передує ц, і виходить те саме "паляніца".
До речі, в ролі шиболета можна використовувати не тільки цю назву білої хлібини. Підійде будь-яке слово із сполученням букв -иця в кінці. Це може бути і полуниця, і суниця, і куниця, і молодиця, і навіть шибениця. Останній варіант ще й досить довгий – є де заблукати.
Як позбутись російського акценту
А от щоби позбутись російського акценту в себе, достатньо просто уважно вивчити особливості української фонетики. І з цим теж допомогли студентки ФУФ УДУ. Вони описали всі основні принципи. Їх, насправді, не так багато.
Йотований звук і. Для нього в українській мові навіть існує спеціальна унікальна літера ї. "Більше ніхто зі слов'ян не може похвалитися цією літерою. Росіяни не тямлять, як вимовляти ці слова", – пояснили майбутні філологині. І справді, порівняйте, як вимовляють слово Україна тут, вдома і в Росії.
Відсутність оглушення дзвінких звуків. Ця особливість зберігається, як прояв акценту, чи не найдовше. За правилами української мови, наприкінці слів і всередині перед приголосним дзвінкі звуки не оглушуються. Тобто українці чітко кажуть "дуб", а не "дуп"; "любов", а не "любоф"; "книжка", а не "книшка". Постежте за тим, як ви вимовляєте дієслова чоловічого роду у минулому часі. Якщо у вас виходить "спаф", "думаф", "робиф", ви розмовляєте з акцентом. Замініть оглушений звук ф на звичайний звук в, і ви легко його позбудетесь.
Обмежений набір слів із проривним звуком ґ. Українській мові властивий м’який, фрикативний звук г. Проривний звук ґ теж зустрічається, але набір слів, де його потрібно вживати, дуже обмежений. Це аґрус, ґава, ґудзик, ґанок, дзиґа, тощо.
Відсутність "акання". Літера о в українській мові всюди читається, як звук о і не заміняється на а. Ми не кажемо "малако", а кажемо "молоко". І не кажемо "гаварити", а кажемо "говорити".
Тверді звуки т і д. Прислухайтесь, як росіяни кажуть на своїх дітей – якщо розібрати на звуки, то виходить "дзєці". Такі дзвінкі звуки т і д українській мові не властиві. Правильно казати "діти" і вимовляти м’які д і т чітко, щоби можна було легко впізнати, яка там літера.
Тверді звучи ч та щ. Такі слова, як "чай", "чую", "читаю" і навіть "тощо" вимовляються з твердими ч та щ. Залиште варіант "чящя" російській мові.
Редукування звуку ш у дієсловах другої особи однини. Українською мовою неправильно вимовляти "боїшся", "смієшся", "стараєшся", розділяючи звуки ш і с. Це незручне поєднання звуків, тому краще вимовляти ці слова так, наче там наприкінці стоїть подвоєний звук с: "боїсся", "смієсся", "стараєсся".
Раніше OBOZ.UA розповідав, як замінити українською популярні вигуки на кшталт "вау!" чи "упс!".
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.