Як гранована склянка стала символом СРСР: хто її вигадав

У радянські часи було два види посуду – повсякденний та той, який діставали з сервантів лише на свята. Серед повсякденного посуду популярними були грановані склянки (гранчаки).

Відео дня

Гранованими стаканами користувалися скрізь – вдома, у громадських місцях, де гранчаки стояли в апаратах з газованою водою, у потягах, де в гранчаки наливали чай. Гранчак навіть став мірилом для сипких та рідких інгредієнтів в рецептах приготування їжі. Щобільше, за допомогою такої склянки ліпили пельмені та вареники.

Історія виникнення склянки з гранями 

Гранчаки вигадали не в СРСР. В Союзі їх почали випускати у 1943 році на заводі в місті Гусь-Хрустальний (Володимирська область РФ). Його розробку приписували авторові монумента "Робітник і колгоспниця" Вірі Мухіній, яка згодом вигадала пивний кухоль.

Однак гранчаки були помічені ще до 1943 року – на картинах художників. Зокрема, гранчак зображено на полотні іспанського живописця Дієго Веласкеса "Сніданок" (1617—1618). 

Радянські стандарти 

Гранчаки в СРСР мали 16 або 20 граней. Їхня висота складала 10,5 см, а об'єм 250 мілілітрів (по самі вінця).  

Склянки з гранями виготовляли з товстого скла, яке варили при температурі близько 1500 градусів за Цельсієм. Потім вироби обпалювали та гранили за спеціальною технологією. Для більшої міцності до склянок додавали свинець, щоб він "грав" на світлі. 

Згодом гранчаки вдосконалювали. З'явилися нові форми та нові об'єми склянок (від 50 до 250 мл). Вартість "стандартного гранчака" становила 7 копійок.  

Широке використання гранчаків в СРСР у побуті 

Гранований стакан, який став невіддільною частиною побуту радянських громадян, використовувався не лише для пиття, а й для вирішення багатьох господарських завдань. Господині застосовували його для вирізання тіста під вареники та пельмені, а також як мірний посуд у кулінарії, орієнтуючись на рекомендації з "Книги про смачну та здорову їжу". Склянкою відмірювали не тільки рідини, а й сухі інгредієнти, такі як борошно чи насіння.

У холодний сезон гранчак ставав помічником у боротьбі з вологою — його ставили між віконними рамами, наповнивши сіллю, щоб запобігти утворенню інею. Не менш популярним був стакан і серед дачників, які вирощували в ньому розсаду, використовуючи його практичність і компактність.

Гранований стакан також закарбувався в культурі завдяки легендам і народному гумору. Вважається, що популярна фраза "зрозуміємо на трьох" виникла через те, що пляшка горілки ідеально ділилася на три склянки. А його доступна ціна — три копійки — дала життя вислову "простий, як три копійки".

Навіть криза 1980-х, коли гранчаки раптом почали вибухати через зміну технології виробництва, не затьмарила їхньої репутації. Завдяки доопрацюванню технологій стакан залишився культовим предметом радянського побуту і досі викликає ностальгію у багатьох поколінь.

Раніше OBOZ.UA повідомляв, які продукти в СРСР були елітними.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.