"Я йшов до хворого, а росіяни стріляли з гаубиць": історія фельдшера з Тростянця у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова

Віталій Гвоздік супроводжував евакуаційні коридори та ходив на виклики до хворих під обстрілами. Тоді фельдшера з Тростянця рятувала власна інтуїція, а пацієнтів — його принциповість та вірність клятві. Свою історію він довірив Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова. В ній дуже багато про гідність і чуйку.

Відео дня

…Тростянець заполонила ворожа техніка. У найперші дні повномасштабної війни Віталій ще намагався порахувати, скільки й чого побачив у вікно. Але швидко припинив. На роботу — до підстанції екстреної медичної допомоги — він вийшов 28 лютого.

"Непрохані гості з’явилися в обід. Це була кантемирівська танкова дивізія. Попросили допомогти пораненим. Я зробив перев’язки. Потім заходить ще один їхній військовий. І тут я не витримав, і кажу йому: "давайте услугу за услугу"",— розповідає Віталій.

Він знав, що в місті є цивільний чоловік, який отримав кульове поранення у спину. Знав, що його стан більш-менш стабільний, але без професійної допомоги нічого хорошого не буде. Доїхати до хворого можливості не було: ворог одразу починав стріляти.

"Вони чомусь погодилися допомогти. По рації по всім своїм постам дали команду. І ми по сусідній вулиці поїхали, забрали його", — пригадує Віталій.

Усі наступні дні фельдшер працював. Ходив на виклики пішки. Одного разу зустрів дорогою знайомого і затримався з ним на 5 хвилин розмови. Ці 5 хвилин врятували йому життя.

Про те, як Віталій прогнав ворожого військового з клумби, врятував життя сусідці й зробив так, щоби кількох загиблих на вулиці жінок змогли поховати хоча би після звільнення Тростянця — дивіться і слухайте за посиланням.

Кожна історія про війну важлива. Щоби зберегти пам’ять заради кращого майбутнього, розкажіть свою історію на порталі Музею "Голоси Мирних" або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.