Вірус гонконгського грипу: як "залізна завіса" врятувала СРСР від пандемії

Говорячи про пандемію коронавірусу (COVID-19), від якої світ страждає вже майже вісім місяців, ситуацію часто порівнюють із "іспанкою", що охопила планету на початку ХХ століття. Хоча є і ближчий приклад, про який мало хто знає, – смертоносна пандемія гонконгського грипу.

За назвою зрозуміло, де вперше виявили вірус. Спалахнувши в 1968 році, він вирував у світі майже три роки і забрав, за різними підрахунками, від одного до чотирьох мільйонів життів. Водночас напасть обійшла деякі країни і серед них СРСР. OBOZREVATEL розповідає про те, що убезпечило радянських громадян від захворювання.

Шлях поширення вірусу

Традиційно, нова епідемія зародилася на території Китаю. Першою офіційною жертвою грипу стала торговка з гонконгського району Монгкок, яка продавала смажених в олії крабів на лотку вуличного кіоску. Симптоми недуги в неї почалися 13 липня 1968 року: це було легке покашлювання, але через два дні піднялася температура під сорок градусів, а через тиждень жінка померла.

Через місяць у лікарнях міста вже не було вільних ліжок – кількість хворих перевищила 500 тисяч. Експерти з Лондонського вірусного центру "присвоїли" вірусу штам H3N2 грипу A, раніше невідомий науці. За деякими даними, ця мутація з'явилася серед домашньої худоби, найімовірніше, свиней, але в ті роки визначити це точно не було можливо.

Смертність від гонконгського грипу була порівняно низькою – не більш ніж 0,5%. Однак це компенсувалося неймовірною заразністю інфекції. Новий грип передавався не тільки повітряно-крапельним шляхом, заразитися можна було і лише злегка доторкнувшись до людини – інфекція передавалася навіть через піт.

Проявлявся вірус в основному за 4-5 днів, але іноді жив в організмі без симптомів два тижні. Основними ознаками були сухий виснажливий кашель, іноді з виділенням крові, й висока температура з першого дня хвороби. Як і сьогодні, найбільшій небезпеці піддавалися літні люди старше 65-ти й ті, хто страждав на хронічні захворювання. Водночас ускладнення гонконгського грипу були численними і дуже важкими.

Так, уже до кінця літа епідемія на повну розгулялася в Сінгапурі, Малайзії, на Філіппінах, Тайвані та у В'єтнамі. Останній, на території якого тоді йшла війна, став "мостом" для інфекції в США. У вересні новий грип досяг не тільки західних штатів Америки, а також Індії, Ірану, Таїланду, Японії, півночі Австралії. Цього ж місяця грип з'явився в Європі, а до початку 1969 року захворювання набуло форми пандемії, захопивши вже й Африку та Південну Америку.

Як постраждали країни світу

Гонконгський грип є третьою пандемією грипу в XX столітті, до того ж класифікується як пандемія середнього ступеня тяжкості.

Уникнути масових жертв під час неї вдалося дисциплінованій Японії – там заздалегідь ввели карантин, масковий режим і дезінфекцію рук. Не так багато людей померло і в самому Гонконзі, хоча ніяких карантинних обмежень там не запроваджували: зазначається, що чудово спрацювали лікарі, враховуючи і раннє розроблення вакцини вже в грудні 1968-го. Майже немає статистики щодо захворюваності в усьому Китаї. Вірусологи припускають, що жертв гонконгського грипу там було багато, проте підрахувати їх неможливо – адже за Мао Цзедуна КНР була повністю закритою країною і не надавала світу ніяких медичних показників.

Тоді як Європа дуже сильно постраждала від нового захворювання. У грудні 1968 року в деяких густонаселених районах Франції ним перехворіла половина населення. В інших країнах Європи через грип довелося зупинити частину фабрик – на виробництвах просто не було кому працювати. Водночас найбільше дісталося Німеччині – в ФРН і НДР в перші місяці пандемії померло більше 60 тисяч осіб. Деякі джерела стверджують, що морги розділеної країни тоді не справлялися з навантаженням й, наприклад, у Західному Берліні для зберігання тіл вдалися до використання недобудованих тунелів і станцій метрополітену.

СРСР допомогла "залізна завіса"

Як не дивно, але Радянський Союз уникнув долі інших країн Європи й Азії, до того ж допомогло йому, можна сказати, нещастя. Громадян від гонконгського грипу врятувала та сама "залізна завіса". Вірус рознісся світом у найкоротші терміни за допомогою пасажирських і військових літаків, а СРСР був закритою країною – пасажирооборот із іншими був такий малий, що про пандемію не йшлося.

Радянській владі не довелося вводити суворі карантинні обмеження. Але епідеміологічні заходи рекомендувалося дотримуватися тим, хто міг контактувати з іноземцями. До цього списку потрапили співробітники міжнародних аеровокзалів, готелів "Інтурист", магазинів, де отоварювалися за валютні чеки, і столичних ресторанів. Наприклад, усі, хто контактував із гостями з-за кордону, повинні були перебувати поряд із ними в марлевих багатошарових медичних масках, а також ретельно мити руки з милом.

Так, H3N2 потрапив у СРСР не одразу і не масово, а в самому кінці пандемії в усьому іншому світі, коли він вже досить ослаб і не завдавав особливої шкоди. Є думка, що дані про захворюваність радянська влада, як і багато іншого, просто приховувала. Однак у 1971 році газета "Известия" визнала дві хвилі гонконгського грипу, які прокотилися Союзом в 1968 і 1970 роках, і підготовку радянських лікарів до третьої. Тоді вірусологи заявили, що вірус у СРСР поширився пізно, а смертність виявилася на рівні звичайного грипу й епідемія не стала масштабною. А вдалося їм вирішити цю проблему шляхом розроблення вакцини і проведення щеплень всім, хто перебуває в групах ризику.

"Масова профілактика здійснюватиметься методом активної імунізації за допомогою живої грипозної вакцини... Мовчати про проблему не можна було, відмахуватися – теж", – говорилося в статті радянської газети.

Пандемію гонконгського грипу 1968-1971 років можна вважати досить незвичайною. Інфекція, яка поширила світом, не викликала такої паніки, почасти, через відсутність щоденних цифр про кількість заражених. Інтернет тоді лише з'явився, а ЗМІ висвітлювали інші проблеми: світ був зайнятий "культурною революцією" в Китаї, громадянською війною в Нігерії, відставкою президента Шарля де Голля у Франції і колосальними втратами американської армії у В'єтнамі. Давно забута пандемія дійсно забрала безліч життів, але деякі країни засвоїли урок: менше страждають ті, де населення слухняно дотримується гігієни й заходів безпеки.

Як повідомляв OBOZREVATEL:

• 60 років тому СРСР охопила епідемія чорної віспи, про яку намагалися замовчувати в Союзі. Переконатися в тому, що спалах захворювання дійсно був у Москві в 1959-1960-х роках, можна завдяки художньому фільму "В місто прийшла біда".

• Водночас у Радянському Союзі дуже усвідомлено і ретельно ставилися до лікування грипу та гострих респіраторних вірусних інфекцій. Так, в аптечці кожної сім'ї зазвичай завжди були ліки від, наприклад, ангіни та для зниження температури.

• Також за радянських часів серед населення настійно впроваджувалися правила із закликом до громадян відмовитися від рукостискань під час вітання, щоб не заразитися якою-небудь інфекцією.