Блог | Він обіцяв нам - що б з ним не трапилось, він завжди буде з нами…

"Сашко був цілеспрямованою і надійною людиною. Він завжди був дуже наполегливим, любив щоб все було на своєму місці" - згадує про свого чоловіка Анастасія. Вони познайомилися на роботі. Спочатку помітили один одного у місцевій їдальні, познайомилися, почали багато спілкувалися. Їхні стосунки розвивалися дуже швидко, вже через пару місяців вони почали жити разом.

Відео дня

"Сподобався він мені своїм рішучим характером, в ньому я одразу побачила справжнього чоловіка" - ділиться спогадами Настя. Саша закінчив транспортний університет, дуже любив автомобілі і все, що з ними пов’язано. Тож і роботу свою пов’язав з автівками.

Після народження донечки їм було важко, Сашко з ранку до вечора працював, а дружина була з дитиною. Ввечері, коли приходив з роботи, завжди знаходив в собі сили на маленьку донечку. Разом купали її, разом по вихідним гуляли з нею. Нажаль донька Анюта знає про батька лише з розповідей, бо коли він пішов на війну їй було лише 5 місяців.

"Ми любили з ним разом готувати, завжди допомагав мені по кухні, був неперевершеним кулінаром, дуже смачно в нього завжди все виходило. Я навіть говорила, що йому потрібно піти на якесь кулінарне шоу" - з сумною посмішкою згадує Настя.

Після мобілізації Олександр спочатку потрапив на перепідготовку до навчального центру "Десна", приїздив додому одразу після навчання у відпустку. Дружина дивилася на нього і розуміла, що він почав змінюватися, більше став цінувати життя, сім’ю. Коли він поїхав в АТО, телефонував коханій і завжди казав, що все добре, не потрібно нервувати. Завжди казав поцілувати донечку. Дуже розчулився, коли дружина йому сказала, що донька вимовила перше слово - "тато".

"Тривожні думки не залишали мене ні на мить. Снилися страшні сни, він завжди мене заспокоював. Одного разу мені приснився сон, що я прийшла до ворожки, і вже коли збиралася уходити зупинилася і спитала її "я ж хотіла у вас спитати про мого чоловіка", а вона мене перебила і відразу відповіла "він не повернеться". Я одразу прокинулася і зателефонувала йому, він мені відповів, що нічого страшного нема. У них все добре. Та за пару днів до загибелі, він ніби відчував щось, зателефонував всім родичам, для усіх знайшов добрі слова" - розповідає Анастасія.

Шишко Олександр загинув 22 липня 2014 року у селі Весела Гора Старобільського району Луганської області, під час обстрілу позицій наших військ з установки залпового вогню "Град" при виконанні бойового завдання. Указом Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Про загибель чоловіка я дізналася від його мами. Це був самий страшний день у моєму житті. "Цю страшну звістку я не розповіла нашій дитині, вона ще маленька і не зовсім розуміє що таке війна та смерть. Я пояснила, що її батько зараз на небесах, та постійно з нами. Бо він в телефонній розмові обіцяв нам - щоб з ним не трапилось він завжди буде з нами. Після втрати чоловіка, я усю свою увагу приділила дитині, вона мене врятувала від цього страху. Одразу прийшло розуміння, що я єдина тепер, хто повинен зростити дитину, і усі проблеми повинна тепер вирішувати самостійно" - ділиться жінка.

Держава виділила допомогу по втраті годувальника та призначила пенсію. Зараз родина Олександра потребує коштів на ремонт квартири, та на оздоровлення дитини. До того, дівчинка швидко підростає і постійно потрібні речі, взуття, іграшки тощо. Давайте разом допоможемо родині Героя Олександра Шишка.

ШИШКО АНАСТАСІЯ ВАДИМІВНА (Райффайзен банк "Аваль")

4188370022702479

ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ?

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...