В Ужгороді дівчинку з ДЦП не пускали до дитячого клубу: боялися, що колеса інвалідного візка забруднять підлогу
На Закарпатті стався кричущий випадок. Співробітники ужгородського розважального центру Kids Club не пустили до закладу 8-річну дівчинку з ДЦП, яка приїхала на інвалідному візку. Пояснили це тим, що колеса коляски брудні та забруднюють підлогу. Незважаючи на те, що дорослі, які супроводжували дитину, запропонували навіть помити колеса, співробітники центру були проти.
Докладніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.
Не пустили в інвалідному візку
У середу, 3 травня, 8-річна підопічна Тетяни Мачабелі, директорки громадської організації "Неємія", вирушила на день народження однокласниці до розважального центру Kids Club в Ужгороді Закарпатської області. У дівчинки ДЦП, єдина можливість для неї пересуватися – або інвалідний візок, або вона має повзати.
"Розумієте, це вперше в житті дівчинку хтось запросив на день народження. Вона спочатку не хотіла йти, потім все-таки ми їй пояснили, що там будуть діти, яких вона знає. Вона погодилася. Дуже хвилювалася. І ось коли волонтерка, яка допомагає в нашій організації, приїхала з дівчинкою, то співробітники Kids Club сказали, що дитина не може в'їхати в їхній клуб на інвалідному візку, тому що колеса брудні і ми забруднимо їм підлогу", – із хвилюванням розповідає Тетяна, яка є опікуном дитини.
Сама дівчинка була шокована, вона дуже засмутилася. У шоці були й батьки інших дітей, адже перед тим, як прийти сюди, вони питали, чи пускають до клубу дітей з інвалідністю. Їх запевнили, що пускають.
Дорослі запропонували помити колеса коляски, щоб не забруднити підлогу. Говорили, що дитина не поїде на колясці в ігрову зону, перебуватиме лише у зоні ресторану, де підлога викладена плиткою. Але співробітники та директор закладу твердо стояли на своєму: мовляв, у них такі правила.
Зрештою, щоб дитину не принижували, дорослі взяли її на руки та занесли до клубу. Настрій у всіх був зіпсований.
Кажуть, що не так зрозуміли
Ми зв'язалися з Kids Club по телефону. Однак адміністраторка ігрового залу сказала, що не може відповісти на наші запитання та кинула слухавку. Після цього телефон було вимкнено. Адміністратор ресторану відповів, що не має права надавати нам номер телефону директора чи власника закладу.
Ми надіслали їм свої запитання в месенджер у Facebook та електронною поштою.
І за деякий час отримали відповідь. У ньому керівництво Kids Club просить вибачення за інцидент і запевняє, що виникло непорозуміння нібито через те, що волонтерка, яка допомагає опікуну дівчинки, розмовляла іноземною (англійською) мовою.
"Дирекція закладу щиро просить вибачення в мами дитини та дитини за дискомфорт під час відвідування нашого закладу. Ми теж неприємно здивовані та обурені цією ситуацією. Цей інцидент виник і через нерозуміння у спілкуванні з асистентом опікуна дитини виключно іноземною мовою", – йдеться у відповіді.
Насправді, за словами Тетяни, волонтерка говорила англійською мовою, але поряд були батьки інших дітей, які також брали участь у розмові, і все пояснювали.
"Ця прикра ситуація з інвалідним візком виникла, тому що співробітники не мали досвіду вирішення такої ситуації і надто буквально зрозуміли правило "без колясок". Це наша вина, і нам шкода", – зазначено в повідомленні.
Також там пишуть, що коли асистентка опікуна залишала заклад, то був організований перекладач, у присутності якого вислухали всі зауваження щодо інвалідного візка, попросили вибачення та внесли корективи в роботу закладу.
"Насправді жодних вибачень не було, це неправда", – зазначає Тетяна Мачабелі. У дитячому центрі обіцяють зв'язатися з опікуном дівчинки та попросити вибачення особисто.
Це не єдиний випадок дискримінації
Тетяна Мачабелі зазначає, що у країні вже багато дітей та дорослих, які постраждали від війни, у них немає ніг, рук. На жаль, їх стає дедалі більше, далеко ще не всі з них можу самостійно пересуватися.
"Інвалідний візок – це ноги таких дітей та дорослих. Коли я взяла під опіку цю дівчинку, то спеціально для неї, і таких, як вона, створили в нашій приватній школі інклюзію. Щоб вони не почувалися ізгоями, а могли вчитися та рости з усіма на рівних", – каже Тетяна.
На жаль, це не перший випадок, коли Тетяні довелося зіткнутися із байдуже-принизливим ставленням людей до дітей з інвалідністю.
Вона згадує, що нещодавно їй довелося везти підопічну в Будапешт на реабілітацію. "На прикордонному переході у Чопі прикордонники пропустили нас без черги. А там, де потрібно було показувати паспорт, співробітник не хотів вийти зі своєї будки та підійти до дитини, щоб перевірити документи. У Словаччині, Угорщині всі прикордонники без слів підводяться та підходять до таких дітей. А тут мені довелося вже стукати по підвіконню, щоб на нас звернули увагу. Мене супроводжував знайомий, він громадянин іншої країни, має посвідку на проживання в Україні, він обурився і підвищив голос. Так йому поставили відмітку про заборону в'їзду в Україну на три роки. І на зворотному шляху, коли я везла дівчинку назад в Україну, його не пропустили, він залишився на кордоні. Тільки через те, що намагався нам допомогти", – розповідає Тетяна.
Громадська організація "Неємія", якою керує Тетяна, активно співпрацює з ООН та іншими міжнародними організаціями. Вони багато допомагають людям з інвалідністю. І такі факти її дуже обурюють. Найближчим часом вона збирається написати заяву до поліції про дискримінацію дитини з інвалідністю.