В Україні за підтримки Меморіального центру "Бабин Яр" вийшов друком переклад книги Нобелівського лауреата Елі Візеля

Український переклад головної книги Нобелівського лауреата Елі Візеля "Ніч. Світанок. День" вийшов друком у видавництві "Дух і літера" (перше видання – 2006 рік). Книгу було видано за підтримки Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр".

Про це повідомила пресслужба Меморіального центру. Зазначається, що найбільш відомою є перша частина трилогії – "Ніч". Це історія життя самого Елі Візеля та його родини, яких восени 1944 року відправили з румунського містечка Сигіт до Аушвіцу. Книгу перекладено десятками мов світу. "Світанок" розповідає про страшні випробування, через які проходить людська душа, коли на неї покладається обов’язок бути катом. "День" – остання частина трилогії, герой якої вижив у концтаборі й ані на мить не відпускає пам’ять про минуле.

"Елі Візель отримав Нобелівську премію миру за постійну боротьбу за пам’ять про Голокост. Його книжки є видатними особистими розповідями та промовляють до читача зрозумілою мовою, – зазначив директор бібліотечних і видавничих проєктів Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" Олег Шовенко. – Це вже восьма з більш ніж п’ятдесяти книжок видавничої програми меморіалу. У її межах ми підтримуємо видання книг іншими видавництвами та випускаємо власні книжки найвидатніших і молодих авторів задля розповсюдження знання про Голокост в Україні. Ще більше видань ми готуємо цього літа до 80-х роковин трагедії Бабиного Яру".

Елі Ві­зель – єв­рей­ський, фран­цузь­кий та аме­ри­кан­ський пись­менник, жур­на­ліст, гро­мад­ський діяч. Лау­реат Но­бе­лів­ської пре­мії ми­ру 1986 ро­ку.

Пи­сав ідишем, фран­цузькою й ан­глій­ською мо­вами. Його публікації 1950-х років сприяли поширенню поняття Голокост.

Він народився в 1928 році в місті Мармарош-Сигіт (Румунія), у єврейській сім’ї. У 1940-му Сигіт приєднали до Угорщини. Під тиском нацистської Німеччини в травні 1944-го всіх євреїв міста депортували в концентраційний табір Аушвіц. Там загинули мати й сестра Елі Візеля. Його із батьком відправили до трудової частини табору. Узимку 1944–1945 років їх перемістили до Бухенвальду, де незабаром батько помер від виснаження та хвороб. Елі Візель був звільнений військами союзників і потрапив до Парижа. Вивчав філософію в Сорбонні. У 1955 році переїхав до Нью-Йорка, згодом отримав американське громадянство. Помер у липні 2016-го.

Елі Візель є автором понад 40 книг. Багато його творів присвячені Голокосту та єврейській культурі. Також відомий своєю громадською діяльністю. Очолював Президентську комісію з Голокосту, а в 1980–1986 роках був головою Американської меморіальної ради з Голокосту.