Відео дня
Українська система реагування на сексуальне насильство, пов'язане з агресією РФ: які зміни необхідні
З початку повномасштабного вторгнення, Україна та весь світ стали свідками безпрецедентної жорстокості Росії та зневаги до світової правової системи. Регулярне порушення норм міжнародного гуманітарного права та вчинення воєнних злочинів – частина військової стратегії агресора, спрямована на дестабілізацію та приниження українського суспільства.
Поширеним серед російських військовослужбовців методом деморалізації є акти сексуального насильства щодо українських військовослужбовців та цивільного населення. Станом на 1 жовтня 2024 року, Офіс генерального прокурора зафіксував 321 випадків сексуального насильства, пов’язаного з війною (СНПК). Реальна кількість таких злочинів, на жаль, досі невідома. За оцінками ООН, незареєстрованих випадків СНПК у 10-20 разів більше.
Згідно із нормами міжнародного права до категорії злочинів сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, відноситься зґвалтування, сексуальне рабство, примус до проституції, примусову вагітність, примусовий аборт/стерилізація/шлюб, а також будь-яка інша форма сексуального насильства порівнянної тяжкості, яка напряму чи опосередковано пов’язана з конфліктом.
Перші випадки застосування СНПК щодо українського населення було зафіксовано із початком агресії Росії на Сході України. Проте з початком повномасштабного вторгнення, дії окупантів набули масового характеру та привернули увагу міжнародної громадськості.
"Одразу після оприлюднення перших фактів скоєння росіянами таких злочинів, спільно з міжнародними партнерами ми започаткували єдиний механізм реагування на насильство. Важливим кроком стало підписання рамкової угоди про співробітництво між Урядом України й ООН щодо запобігання та протидії сексуальному насильству в умовах війни та розробка Імплементаційного плану для її реалізації," – коментує Міністр юстиції, Віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина.
Сьогодні Україна продовжує працювати над єдиним координаційним механізмом боротьби з сексуальним насильством. Серед ключових напрямків роботи профільних відомств: ефективне розслідування та документування злочинів; надання комплексної допомоги постраждалим, включаючи репарації; підвищення компетенції фахівців та інформування суспільства.
Як відбувається фіксація випадків СНПК проти українського населення?
Станом на сьогодні, одні з перших на деокуповані території заходять правоохоронці. У межах спеціалізованих мобільних груп правоохоронці виявляють та документують свідчення постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з війною (СНПК).
"Робота груп спрямована не лише на те, щоб задокументувати злочини, а й на те, щоб орієнтувати постраждалу особу на отримання комплексної реабілітаційної допомоги. У цьому питанні значну роль відіграють психологи та співробітники соціальних служб, які долучені до роботи з поліцейськими. Якщо говорити саме про поліцейських, то вони надають всю необхідну інформацію цивільному населенню. Розповідають про види допомоги, які воно може отримати, пропонують перелік установ і гарячих ліній, куди звернутися за подальшою допомогою," – коментує заступниця міністра внутрішніх справ України Катерина Павліченко.
Виявлені поліцейськими факти вчинення окупантами злочинів сексуального характеру одразу реєструються та вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Зібрана інформація подається до Управління з розслідування сексуальних злочинів армії РФ в Україні при Офісі генерального прокурора. Створене у вересні 2022 року, Управління функціонує з урахуванням специфіки цієї категорії злочинів та потреби постраждалоцентричних підходів у роботі (згідно з положеннями міжнародного протоколу Кодексу Мурад).
Основні завдання структурних підрозділів, що відповідають за належне розслідування таких злочинів і збір доказів – зібрати матеріали для передачі до Міжнародного кримінального суду, та ряд інших доказів, встановивши чіткий причинно-наслідковий зв’язок з війною, чіткий територіальний зв’язок особи і часовий зв’язок із наявністю представників російської федерації в певний час на певній території. Усе це необхідно, аби встановити винуватість особи і принаймні заочно притягнути її до відповідальності.
Далі інформація про зафіксовані випадки насильства надається Офісу Міжнародного кримінального суду. З березня 2022 року слідча група європейських судових органів при Міжнародному кримінальному суді веде власне розслідування фактів СНПК в Україні.
Водночас випадки СНПК фіксують і представники громадських, міжнародних організацій, журналісти, які потрапили на деокуповані території одними з перших, або волонтери, які привозять гуманітарну допомогу. Серед громадських ініціатив Коаліція "Україна. П’ята ранку", глобальна ініціатива правозахисників "Трибунал для Путіна" регулярно фіксують злочини, збирають докази та передають для подальшого розслідування відповідним органам.
Які зміни потрібні для ефективного розслідування злочинів СНПК?
Сьогодні одним із ключових завдань уповноважених інституцій є внесення змін до чинного законодавства, конкретні пункти якого досі перешкоджають ефективному розслідуванню актів СНПК та захисту постраждалих. Йдеться насамперед про необхідність юридичного визначення терміну СНПК та статусу потерпілих.
"Самий факт визнання СНПК на законодавчому рівні – вже факт сатисфакції. В Україні є постраждалі від росіян ще з 2014 р., які за цей тривалий період часу навіть втратили віру в те, що їхні права будуть захищені. Тепер вони зможуть сказати: так, про нас справді не забули. Чи всі вони звертатимуться за статусом постраждалих – це вже їм вирішувати. Але вони знатимуть, що в законодавстві є така можливість. І це дуже важливо," – підкреслює Представник в Україні Фонду лауреата Нобелівської премії доктора Деніса Муквеге та Глобального фонду тих, хто пережив насильство, Федір Дунебанін.
За словами експерта, згадані зміни гарантуватимуть право постраждалих на медичну допомогу від державних установ, яким більше не доведеться шукати якісь особливі шляхи, щоб записати постраждалих і надати їм допомогу. З іншого боку, прийняття законопроєкту №10132 "Про статус осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, та невідкладні проміжні репарації" (що зараз готується до другого читання у Верховній Раді) забезпечить можливість постраждалих отримати компенсацію у межах невідкладних репараційних заходів. На жаль, жодна грошова компенсація не здатна відшкодувати заподіяну шкоду постраждалим від злочинів російської армії. Проте у певних випадках ця допомога може покрити необхідні витрати на відновлення житла або психологічну чи медичну реабілітацію.
Начальниця Управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, пов’язані з сексуальним насильством, Ірина Діденко також наголошує на важливості внесень поправок до чинного законодавства, що уможливлять проведення закритих судових засідань у випадку небажання постраждалого публічно свідчити, а також закріплять принцип "поінформованої згоди". Останній передбачає не лише коректне тлумачення кримінального процесу усім учасникам, а й застосування постраждалоцентричного принципу, коли у проведенні провадження пріоритетними є моральний та фізичний стан потерпілого, його потреби, побажання тощо.
Нарешті йдеться також про реорганізацію та удосконалення діючої системи надання допомоги постраждалим.
"Україна має розгалужену систему надання допомоги постраждалим, зокрема медичної, правової, соціальної. Але ця система є достатньо складною. Тому найбільшим викликом для надавачів послуг (сервіс-провайдерів), зокрема для Уряду, служб соціальної підтримки, громадських та міжнародних організацій, а також правоохоронних органів є координація їхніх дій. Нерідко трапляється, що деякі послуги дублюються. Або не працює механізм перенаправлення, коли окремі організації не можуть надати постраждалим потрібну допомогу через нестачу ресурсів, і не знають, що таку допомогу може надати інша структура, яка має відповідні можливості та фінансування," – пояснює Федір Дунебанін.
З метою налагодження міжсекторальної взаємодії між учасниками процесу фіксації та розслідування випадків сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Росії, було реалізовано проєкт "Вистоїмо разом" – ініціатива Українського Жіночого Фонду, ГО "Ла Страда-Україна" та Асоції жінок-юристок "ЮрФем".
"Україна не мала досвіду подолання різноманітних викликів гібридної війни, зокрема не мала й ефективної системи реагування на сексуальне насильство, скоєне агресорами. Серед тих, хто першими зреагували на випадки такого насильства, були й жіночі громадські організації. Зокрема й ми в Українському Жіночому Фонді почали обговорювати цю проблему, вивчати досвід Хорватії, Боснії і Герцеговини, які пройшли через подібні випробування. А також активніше контактувати з урядовими структурами, органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, які надають послуги в таких випадках, щоб напрацювати спільні рішення.
Під час такої роботи народилася ідея Проєкту "Вистоїмо разом. Вдосконалення системи підтримки постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з війною", який ми зараз реалізуємо," – пояснює директорка зі стратегічного розвитку Українського Жіночого Фонду Наталія Карбовська. Проєкт мав на меті опрацювати міжнародний досвід протидії злочинів СНПК та адаптувати його для використання українськими фахівцями під час комунікації із постраждалими та документування фактів злочину.
Варто розуміти, що кейс України у питанні розслідування випадків сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, унікальний. Попри масштаби злодіянь агресора та активні бойові дії, державна система правосуддя продовжує виконувати свої функції. Фактично стандарти документування, розслідування злочинів СНПК та механізми захисту постраждалих створюються буквально тут і зараз.
"Ми постаємо перед необхідністю трансформуватися. Я завжди наводжу порівняння із ЗСУ: на початках війни у нашого війська не було можливості стримувати цю навалу, не змінюючись самим. Зараз те саме в системі кримінальної юстиції відбувається. Якщо ми не змінимося, не змінимо наших підходів, то вона просто ляже. І саме напрямок розслідування міжнародних, воєнних злочинів одним із перших випробовує нові підходи. По завершенні війни це дозволить системі кримінальної юстиції вийти на інший рівень.
Тому навіть у цій складній ситуації треба бачити можливості України. Одна із них – змінитися та перейти на інший рівень розвитку," – переконаний начальник Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу генерального прокурора Юрій Бєлоусов.