Блог | У війні з РФ ветерани готові першими стати на захист України. Тому зараз їх треба більше підтримати
Москва декілька тижнів шантажувала Київ та весь світ показовою демонстрацією своєї військової сили, направленої на нашу державу по всьому периметру російсько-українського кордону.
Весняне загострення психозу Кремля зрозуміле: українська влада рішуче закрила три проросійських телеканали, РНБОУ наклало санкції на низку представників п’ятої колони в Україні, Київ відмовився від московського трактування Мінських угод, в ОРДЛО стали сумніватися в готовності Кремля захищати псевдо республіки, водозабезпечення Криму досягло критичної позначки, а Україна демонструє повне небажання наповнювати Північно-Кримський канал.
Крім того, рейтинги В.Путіна та правлячої партії в РФ стали небезпечно понижуватися, а нова американська адміністрація ігнорувала бажання Москви обговорити світовий порядок денний, при цьому Д.Байден назвав В.Путіна вбивцею. За такої ситуації Москва вирішила не тільки натиснути на Київ, а стала відкрито залякувати та шантажувати під виглядом проведення військових навчань вздовж кордонів з Україною, висловлюючи таким чином своє невдоволення політикою Банкової. Але, здається, Кремль далеко не в усьому досяг бажаної мети. Українське суспільство консолідувалося навколо центру, усі внутрішні протиріччя відразу відійшли якось на другий план, громадська думка, взагалі, не мала ознак паніки, навпаки висловлюючи готовність дати відсіч агресору. Київ став проводити активні консультації зі своїми міжнародними партнерами, які на відміну від 2014 р. більш рішуче заявили Кремлю про можливі негативні наслідки для РФ за такої політики щодо України. Д.Байден таки подзвонив В.Путіну і запропонував зустрітися, але всім було зрозуміло, що Кремль нав’язливо напрошувався на зустріч у дивакуватий спосіб. Це у Вашингтоні холодно оцінили.
Що добре, Москва показала Києву як діятиме, якщо буде готувати вторгнення. Нам зараз треба виконати непросте домашнє завдання, щоб більше убезпечити себе в майбутньому від можливої широкомасштабної російської агресії. Треба більше приділяти уваги оборонному замовленню – чим більше новітніх озброєнь з’явиться у наших ЗСУ, тим більше шансів вистояти у прямому зіткненні з армією РФ, а то і запобіганню широкої війни. Потрібно упорядкувати сили бойового резерву, що будуть задіяні після широкого російського наступу. Тут особливо важлива система територіальної оборони, що спиратиметься на людей, що вже мають досвід бойових дій та бажаючих серед широких верств населення пройти попередній військовий вишкіл, щоб бути у першій лінії бойового резерву ЗСУ, який задіюватиметься для відсічі у разі ворожого наступу.
Усім зрозуміло, що ветерани у своїй більшості без жодного сумніву зразу прийдуть на допомогу державі у разі нападу РФ. Це десятки, навіть сотні тисяч підготовлених до війни людей. Вони ще й як викликають занепокоєння у російського генштабу, який прораховує виклики і загрози здійсненню свого широкомасштабного наступу на Україну. Мабуть, розуміючи це, Москва якщо і наважиться на військову інтервенцію, то буде здійснювати її на вузькій ділянці фронту, об’єктивно не маючи змоги наступати на широкій лінії. Першими після ЗСУ удар приймуть підрозділи територіальної оборони, кістяк яких складають ветерани. Це буде на сході, а швидше на півдні країни, тому ветерани з різних регіонів повинні мати можливість разом з армійськими резервами оперативно підтягуватися на небезпечні напрямки прориву. А зараз держава має уважніше подивитися на потреби ветеранської спільноти.
Показати готовність фінансово наповнити різні програми підтримки – від забезпечення житла, тим хто потребує і має підстави для його отримання, до розширення програми медичної та психологічної реабілітації учасників бойових дій - адже захисник Батьківщини має бути здоровим фізично і ментально, тоді він може ефективно захищати країну. В суспільстві ветерани мають користуватися більшою повагою і на це має бути направлена внутрішня інформаційна політика та роз’яснювальна робота. Окремо ветеранів слід частіше залучати до військово-патріотичного виховання молоді, що стане наступним поколінням захисників Вітчизни. Досвід ветеранів неоціненний і практичний до застосування, бо ворог у України ще довго буде один і той же, а методи боротьби з ним вже ветеранам відомі.
Якщо зараз державні інституції та українське суспільство більше підтримають ветеранів, це Україні окупиться сторицею. Ми вкладаємо кошти і зусилля не просто в учасників бойових дій, а в обороноздатність нашої країни, що стане запорукою успішної відсічі широкомасштабній російській агресії, коли б вона не сталася.
