У Росії пів року не можуть вирішити, що робити з останками українського солдата: віддати не можуть і не ховають
У Росії кілька місяців не можуть перепоховати останки українського солдата Костянтина Опанасовича Талалая, який загинув ще під час Другої світової війни у жовтні 1941 року, захищаючи Москву.
Родичі вважають, що причина всьому – війна та відносини між Україною та Росією. Останки військового викопали ще минулого літа, і тепер вони десь зберігаються, поки російські чиновники вирішують, що з ними робити.
Докладніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.
Порадили обміняти на полоненого?
Про те, що рідний дядько Костянтин Опанасович Талалай загинув у жовтні 1941 року під Москвою, Марія Петрівна Поступайло (Талалай) дізналася в серпні минулого року. До цього вся родина вважала, що їхній родич зник безвісти.
Вони намагалися його шукати, надсилали запити. І одного разу їм надійшла відповідь про те, що Костянтин Талалай зник безвісти. Але де, коли і за яких обставин, ніхто не знав. Бабуся все життя сподівалася, що якось Костянтин повернеться. Але так і не дочекалася його.
А торік влітку у Facebook на сторінці однієї української пошукової групи з'явилося повідомлення про те, що в Росії знайдено останки солдата Костянтина Опанасовича Талалая 1921 року народження, родом із Вінницької області. Рідних просили відгукнутися.
"Я і мої двоюрідні сестри відгукнулися. Це мій рідний дядько, брат мого батька. Нам передали російський номер телефону керівника пошукового загону Дмитра Писаренка. Я з ним зв'язалася. Він мені сказав, що останки дядька можна передати. Але яким чином? Він порадив звернутися у наше Міністерство оборони. А якщо рідних немає, то останки будуть поховані в селі Єльня Можайського району Московської області з 12 по 14 жовтня, це було минулого року.
Я зв'язалася із сестрою в Ярославлі. Чоловік сестри мені навіть спочатку не повірив. Але я попросила його зв'язатися із цією людиною. Він зв'язався, потім сказав мені, що йому дали пораду: через наше Міністерство оборони спробувати обміняти останки дядька на їхнього полоненого. Але навіть якби це було можливо, ми на такий крок не пішли б. Тому що зараз треба рятувати наших живих полонених хлопців, а не останки", – розповідає Марія Петрівна.
14 жовтня не поховали
Проте 14 жовтня, як обіцяли родичам, останки Костянтина Талалая так і не поховали. Племінниця вважає, що так вчинили не випадково.
"Можливо, все це пов'язано з війною. Адже 14 жовтня в Україні відзначають День козацтва. Мабуть, для них ховати українця у такий день неприйнятно. Це ж треба вказати його ім'я, звідки він родом. Це моя думка. Але тепер родичам сказали, що похорон буде ближче до весни, поки грошей у них на це немає. Краще б вони взагалі його не чіпали в такому випадку, залишили б у землі, поставили б там хрест. А так викопали і тепер незрозуміло, де лежать його останки", – каже Марія Петрівна.
Похорон відклали до весни
У пошуковому загоні "Укріпрайон №36" нам сказали, що передати останки українського солдата в Україну не можуть.
"Разом з ним загинуло ще 11 людей. У Талалая збереглася записка в капсулі, тому його особу ми встановити змогли. Також встановили особу ще одного військового, він із Сибіру. Решту розпізнати не можемо. Але також ми не змогли відокремити останки Костянтина Опанасовича від інших. Тому чисто фізично передати його ми не можемо", – пояснили нам.
Також у загоні питання про обмін останків на російських полонених коментувати не стали, запевнили, що це не в їхній компетенції.
Чому не поховали солдата 14 жовтня? В організації кажуть, що того дня проводили урочисту процедуру з іншими загиблими: "Це люди, які загинули не в 1941 році, а у 42-43, трохи далі, за 30 км від цього місця. Це інший меморіал. Тим паче, що місце, де знайдено Талалая, нам треба було ще обстежити.
Урочисте перепоховання в РФ робить за рахунок бюджетних грошей муніципальна влада. Тепер вони вирішили, що Костянтина Опанасовича та його однополчан будуть віддавати землі навесні, коли потеплішає.
"Розумієте, обласна влада вирішила робити це в тепліший час. Адже ми запрошуємо на захід ветеранів, це люди вже у віці, літні, у мороз їм буде дискомфортно. Ми дітей, школярів туди привозимо. Все це залежить не від пошуковців", – говорять у загоні.
Де саме та як зберігаються останки загиблих солдатів, у загоні розповідати не стали. Уточнили лише, що мають спеціально відведене для цього місце.
Марія Петрівна Талалай каже, що в будь-якому разі вдячна хоч би за те, що пошуковики встановили, де і коли загинув її дядько.
Костянтин Талалай родом був із Вінницької області. Призвали його ще 1939 року на строкову службу, а потім уже почалася війна. У сім'ї, на жаль, не збереглися фото солдата, оскільки будинок, де він мешкав, давно зруйнований.