УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

У перші дні опинився в окупації під Києвом, але тоді зумів втекти: що відомо про жертв російського обстрілу столиці

3 хвилини
57,1 т.
У перші дні опинився в окупації під Києвом, але тоді зумів втекти: що відомо про жертв російського обстрілу столиці

У понеділок, 8 липня, російська армія завдала масованого ракетного удару по Києву. Крім дитячої лікарні "Охматдит", ракети зруйнували під'їзд багатоквартирного будинку на Сирці, садок і частину житлового будинку в Голосіївському районі, клініку "Адоніс" на "Лівобережній". Також одна з ракет поцілила у верхні поверхи будівлі у Солом'янському районі, де загинуло семеро людей.

Відео дня

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZ.UA.

Хотів мобілізуватись, але його не брали

У Києві під час російського ракетного удару загинув 50-річний Олег Уфімцев, підполковник Служби судової охорони.

Того дня, 8 липня, Олег вирушив дивитися квартиру для оренди на Солом'янці: вони з дружиною Світланою давно хотіли трохи покращити свої житлові умови. Він уже піднявся на верхній поверх у квартиру, коли прилетіла ракета. Ударом знесло верхні поверхи висотки, а Олега буквально викинуло звідти.

У перші дні опинився в окупації під Києвом, але тоді зумів втекти: що відомо про жертв російського обстрілу столиці

Світлана спершу навіть не підозрювала, що Олег міг потрапити під ракетний удар. Вона набирала його телефонний номер, але він не відповідав. Тоді вже почала турбуватися.

Сам Олег Уфімцев родом із Бердянська, на початку повномасштабної війни він із сім'єю виїхав з окупації.

"Олег працював у службі охорони суду та у перші дні окупації допомагав суддям вивозити документи. До цього він працював у поліції. Багато хто в Бердянську знав його, люди досі не можуть повірити в те, що він загинув. Він здавався безсмертним. Олег був у добрій фізичній формі, ніколи не проходив повз несправедливість, він нічого не боявся", – розповіла OBOZ.UA знайома сім'ї.

Досі в окупованому Бердянську живуть його мама та брат. Окупанти практично щотижня проводять у них обшуки, намагаючись хоч щось знайти.

Старший син Уфімцевих служить у ЗСУ, а молодший навчається у 5-му класі. Останнім часом Олег працював інструктором у тирі. Також він був волонтером.

У перші дні опинився в окупації під Києвом, але тоді зумів втекти: що відомо про жертв російського обстрілу столиці

За словами знайомої, Олег кілька разів намагався мобілізуватись, проте йому весь час відмовляли.

Дружина Світлана, з якою Олег прожив 18 років, зараз залишилася сама із синами.

Зумів вибратися з окупації

8 липня під час ракетного обстрілу на Солом'янці загинув 28-річний Михайло Терещенко, житель міста Васильків Київської області.

Як розповіли рідні Михайла, того ранку він був на роботі в офісі. Коли пролунала тривога, їм усім сказали спуститись униз. Чи було там укриття, чи Михайло не встиг до нього дійти, рідні не знають. Але під час прильоту ракети він перебував на вулиці.

Молодий хлопець був смертельно травмований уламками будівлі. Загалом там загинуло семеро людей.

У перші дні опинився в окупації під Києвом, але тоді зумів втекти: що відомо про жертв російського обстрілу столиці

За словами тата Михайла Олександра, син завжди жив за законами добра, ніколи не залишався осторонь, якщо комусь потрібна була допомога, міг порадити й розрадити. З дитинства він ріс порядною людиною. Щойно він заходив у кімнату, вона наповнювалася теплом, щирим його сміхом і ласкавою усмішкою.

На початку повномасштабної війни, у перші дні березня, коли росіяни підходили до Києва, Михайло був на дачі біля Броварів. Туди зайшли російські танки, й один із них стояв буквально під вікнами його будинку. Михайло разом із родиною його дівчини спершу переховувався в підвалі, але потім вийшов і крикнув: "Не стріляйте! Тут є люди". Росіяни всіх завели в один дім і там залишили.

У нього забрали документи й телефон. Однак ще один телефон йому вдалося сховати, і він зміг буквально на кілька секунд зв'язатися з батьком і повідомити, що з ним усе гаразд.

За першої ж можливості Міша з іншими людьми змогли втекти серед ночі. Вони дуже тяжко добиралися через поля, вдавалося ночувати в якихось підвалах. Потім знайшли залізничні колії і вже ними вибралися звідти.

Так склалося, що своєю сім'єю обрости він не встиг. Але завжди мріяв про велику родину, де б панували любов, взаєморозуміння, повага одне до одного. За словами рідних, у дитинстві Михайло мріяв, коли виросте, займатися своєю справою, яка йому буде цікавою.

Останні два роки він працював менеджером, аналізував ситуацію на ринку торгівлі й працював 24/7. Він вважав, що все життя у нього попереду. Цього року він вступив до аспірантури, його спеціальність пов'язана з радіоелектронікою. На жаль, повчитися там він не встиг.