Блог | У нас закінчується покоління, здатне народжувати наступне. Що робити?

Ми потрапили в демографічну спіраль. І маємо розуміти, що це означає — як суспільство, як бізнес, як країна.

Відео дня

Неймовірно сильний виступ Євгена Глібовицького на Конференції з реінтеграції ветеранів. Сильний — бо чесний. Глибокий — бо виводить за межі новинних заголовків. Страшний — бо говорить про майбутнє, яке вже прийшло, і ми не готові.

ІСТОРІЯ ЯК ОСНОВА РОЗУМІННЯ

Ми дивимось на події сьогодення, не усвідомлюючи, наскільки вони повторюють те, що вже було.

Україна втратила мільйони життів у ХХ столітті: війни, репресії, голод, Чорнобиль, еміграція.

І кожна втрата — це не просто мінус сьогоднішнього життя. Це — мінус кілька поколінь, які не народилися.

Ми входимо в черговий цикл історичного відлуння. І якщо не зробимо висновків, знову пройдемо його сліпо.

СЬОГОДНІ: ЦИФРИ, ЯКІ КРИЧАТЬ

У 1991 році в Україні народилося понад 500 тисяч дітей.

У 2021 — трохи більше 200 тисяч.

У 2023 — 162 тисячі.

У 2024 очікується менше ніж 150 тисяч.

Це не просто тимчасове падіння. Це — структурна криза, яка поглиблюється війною.

У нас буквально закінчується покоління, здатне народжувати наступне.

Це те, що Глібовицький називає "демографічною спіраллю": чим менше народжується зараз — тим менше народиться завтра.

І навіть якщо уявити ідеальні умови миру й достатку — у нас уже замало батьків, щоб повернутися до позитивного сценарію.

МАЙБУТНЄ: НЕ ІСНУЄ АВТОМАТИЧНОГО ВІДНОВЛЕННЯ

Демографія не піддається швидкому регулюванню.

Люди, які пережили війну, не повернуться у своє колишнє життя.

Вони створять нову реальність. І якщо держава, бізнес і суспільство не будуть готові — ця нова реальність стане кризою.

У нас уже є регіони, що вимирають. Уже є сфери, що не мають кому працювати. Уже є молоді люди, які не довіряють державі, не бачать сенсу залишатися.

І це лише початок.

ЩО РОБИТИ?

1. HR і бізнесу:

Перейти від мислення "знайти працівника" до мислення "виростити і втримати людину".

Інвестувати в внутрішнє навчання, мультифункціональні ролі, адаптацію ветеранів і жінок.

Переосмислити роль чоловіків у догляді, вихованні, сімейному балансі. Це — передумова відновлення народжуваності.

Дивитися на трудові ресурси не як на "витрату", а як на єдиний актив, що визначить майбутнє компанії.

2. Державі:

Усвідомити, що демографія — це не просто народжуваність, а цілісна екосистема: медицина, культура, інституції, довіра, інфраструктура.

Змінити фокус із контролю на партнерство із суспільством.

Включити культуру як елемент безпекової та демографічної політики.

Сприймати ветеранів не як "вразливу групу", а як ключових акторів майбутнього розвитку.

3. Суспільству:

Усвідомити, що реформи — це не про когось "там нагорі". Це про нас з вами.

Не боятися глянути в обличчя правді. Бо тільки той, хто знає, куди йде, має шанс дійти.

Це виступ, який змінює фокус.

Не можна діяти правильно, якщо не розумієш, у чому суть проблеми.

Демографія — це не про цифри. Це про майбутнє країни. Або його відсутність.

Дякую, Євгене Глібовицький, за цю правду.

Ми мусимо знати. Щоб діяти.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...