У мережі показали рядки з книги скарг часів СРСР: чим були незадоволені люди
Книги скарг існували ще до часів появи Радянського Союзу, але саме за нього вони знайшли величезний попит. Тоді однією з найпоширеніших стратегій споживача був запис скарги в спеціальній книзі, яка була в кожному закладі охорони здоров'я, транспорту, побуту, торгівлі та громадського харчування.
Асортимент і обслуговування залишали бажати кращого, тому можливість написати негативний відгук і в такий спосіб виговоритися на адресу "кривдника", стала віддушиною для радянських громадян. Про це йдеться в одному з блогів на Live Journal.
Коли в СРСР випустили "Книгу скарг"
У середині 1926 року радянська влада анонсувала законодавчу постанову про обов'язкову наявність абсолютно в кожному закладі книги для запису скарг.
Через деякий час після набуття законом чинності всі заклади, які надавали послуги громадянам, обзавелися такими книгами. Так, у ресторанах і кафе, продуктових і промтоварних магазинах, а також в ательє і майстернях з'явилася "Книга відгуків та пропозицій". Наприклад, у магазинах часто можна було побачити напис – "книга скарг зберігається у касира".
Книги скарг на радянських підприємствах торгівлі і громадського харчування були своєрідною формою апеляції до влади. Хоча анонімність у випадку написання поганого відгуку людям тоді зберегти не вдавалося: в запису обов'язково потрібно було вказати ПІБ та адресу, інакше скарга не розглядалася.
"Громадянин Сусарін у червні 1952 р. зробив запис у книзі скарг про відмову обміняти куплені ним неякісні черевики. Продавець "грубо, по-хамськи закричала "на нього," образивши по-всякому, як тільки вона вміє, навідріз відмовила обміняти взуття або видати гроші, всі свої дії супроводжувала лайкою". Незважаючи на настільки емоційне з'ясування відносин, ображений покупець проігнорував запрошення дирекції торгу на розгляд у своїй справі, через що та обмежилася надісланням йому правил, які роз'яснюють порядок обміну взуття та накладенням стягнення на завмага", – йдеться в статті історика про скарги часів СРСР.
Підмінна книга
Водночас деякі заклади в СРСР йшли на хитрість – мали одразу дві "Книги відгуків та пропозицій". Так, одна використовувалася за призначенням, а другу – нову і незаплямовану – власники зберігали подалі від очей клієнтів і діставали лише у випадку перевірки.
"Очевидно, що ці книги скарг були порожні, а репутація закладу – чиста, як скельце. Або ж у підмінних книгах були записи лише з подяками від покупців. Зазвичай, від "своїх та наших", – йдеться в блозі.
"Встановити прізвище офіціантки, яка допустила брутальність у поводженні, за ознаками, зазначеними у скарзі, не виявилося можливим", – відповіли на скаргу про грубе поводження офіціантки в ресторані Центрального парку культури і відпочинку Ленінграда 19 серпня 1954 р., хоча скаржниця вказала день, годину, який столик обслуговувала офіціантка і навіть те, як приблизно вона виглядала.
На що скаржилися громадяни СРСР
"Книга відгуків та пропозицій" була відображенням радянських реалій, тому їй надавалося велике значення за часів СРСР. Так, вона згадувалася абсолютно скрізь, де тільки можна. Наприклад, у гумористичній формі книга досить часто зустрічалася у формі фейлетонів, карикатур і виписок у рубриці "навмисне не придумаєш" знаменитого радянського журналу "Крокодил". Також за нею навіть зняли окремий фільм – Ельдара Рязанова "Дайте книгу скарг!".
Які записи залишали в книгах громадяни СРСР:
покупці в магазинах писали про погану роботу продавців, хамство працівників торгівлі;
гості кафе і ресторанів – про підміну продуктів у страві (наприклад, одному клієнту суп зварили не з тієї риби, яку він замовив);
про погану якість товару – кисле молоко або несвіжий оселедець, а також відмову продавців замінити бракований товар;
про те, що їх обрахували на касі та неправильно зважили продукти.
Варто зазначити, що, за словами деяких вчених, споживчі скарги дійсно враховувалися владою СРСР під час ухвалення управлінських рішень, планування і розподілу. В результаті записи в книзі скарг могли спричинити серйозні наслідки для закладів, дії працівників або якість послуг яких оскаржувалися. Хоча в більшості випадків наявність книг для скарг служила тільки для виявлення порушень у діяльності торгових підприємств, у підсумку вигравав простий споживач, для якого книги скарг і пропозицій надавали можливість виплеснути емоції, подолати почуття несправедливості і нерівності.
Як повідомляв OBOZREVATEL, у СРСР була вкрай неефективна економіка, так що всі радянські економічні успіхи існували тільки на папері та в програмі "Час". На ділі ж у магазинах був дефіцит, а на підприємствах і в колгоспах – безлад і пияцтво.