Відео дня
Цей журнал навіть в часи СРСР навчав дітей любити Україну: історія "Малятка"
Дитячу пресу називають одним із головних інструментів виховання нового покоління. І в Україні от уже 65 років видають журнал, який навіть у часи СРСР навчав дітей української мови і виховував справжніх громадян своєї батьківщини.
Так 14 січня свій ювілей відсвяткував журнал для дітей молодшого шкільного віку "Малятко". OBOZ.UA розповідає його історію.
Заснував видання у 1960 році письменник Борис Харчук. У різні часи для нього також писали Оксана Іваненко, Микола Вінграновський, Олесь Гончар, Петро Панч, Євген Гуцало, Марія Познанська, Грицько Бойко, Платон Воронько, Андрій М'ястківський, Василь Чухліб, Наталя Забіла.
За задумом Харчука, журнал мав називатись на честь персонажа української казки Котигорошка. Однак радянська цензура не пропустила таку назву і видання довелось назвати більш нейтрально – "Малятко".
На сторінках журналу публікуються дитячі загадки, розфарбовки, пісеньки з нотами, сценарії дитячих свят, кулінарні рецепти, конкурси. Журнал багатий на яскраві ілюстрації та завдання, що допомагають дітям вчитись читати, писати, рахувати, малювати, розвивати свій словниковий запас і мислення. Його автори активно листуються зі своїми читачами, щоби краще залучити їх до читання та пізнання світу.
Проте в радянські часи авторам видання доводилось виконувати завдання комуністичної партії і розміщати у "Малятку" елементи пропаганди. "Нас, працівників, це ставило часом у сутужне становище. Уявіть собі, дітям, котрі мали максимум шість років, треба було якось розповісти про з´їзд партії", – так описував роботу в ті часи письменник і працівник "Малятка" Анатолій Григорук.
У свою чергу, як розповідала про роботу над "Малятком" дитяча письменниця Оксана Кротюк, для створення номеру доводилось перечитувати масу текстів дитячих письменників – класиків та сучасників, співвітчизників та іноземців. "І скільки майстрів слова було прочитано через призму дитячого бачення, не гублячи прицілу, бо – так, у Франкових "дорослих" повістях можна знайти пів сторінки для дітей, цілком для дітей! І так само в Антоненка-Давидовича, який для них ніколи не писав, і в дорослій прозі Вінграновського. Коли такі речі знаходиш, вони лягають в дитячий журнал, а потім це високе слово хтось неодмінно візьме в читанку, в якусь тематичну збірку, і далі вже воно приживається в дитячому читанні. Щоб не забули люди, що таке художнє письмо", – писала вона.
Зараз "Малятко" публікує сучасних дитячих авторів та супроводжує тексти ілюстраціями, які створюють художники. Щомісячний наклад видання складає близько 30 000 примірників. Держава ніяк не фінансує видання – воно живе за рахунок передплати. А інтерес батьків до дитячого журналу досі не падає. Традицією видання є дарувати безкоштовну передплату дитячим будинкам України.
У 1988 р. редакція журналу заснувала премію імені Наталі Забіли. Раз на рік її вручають найкращим письменникам і художникам, які публікувалися в "Малятку".
Раніше OBOZ.UA розповідав, які предмети існували в школах СРСР, а зараз зникли з навчальної програми.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.