Блог | Три "Е" протесту
Головним критерієм оцінки політичної протестної акції, є не етика чи естетика, а ефективність. Протест має дві цільові аудиторії – влада, яку таким чином примушують змінити рішення, та сторонні поки що громадяни, яких намагаються долучити до акції. Часто завоювання другої аудиторії є запорукою впливу на першу. Збільшення кількості активних учасників може змусити владу зробити те, що вона не планувала.
Тому ефективність акцій залежить від етики та естетики. Кількість учасників акції зростатиме, якщо люди розумітимуть що боряться за справедливість і добро. Протестувальники демонструють свої добрі цілі не лише гаслами, але й діями, які мають сподобатися не лише їм, але й інертній поки що більшості. Люди приходитимуть на акції, якщо вони їм подобаються, якщо вони (хай навіть це звучить банально) красиві. Якщо на них захочеться прийти із своїми дітьми. Вже згодом коли протест завоює прихильність суспільства він може (іноді й мусить) переходити до радикальніших дій. Але тоді його легітимності вже не підважать розбиті вітрини.
Саме так діяли українці на двох майданах, які були ефективними. Помаранчева революції - це боротьба за святе право вибирати, але це і прекрасна картинка: маса усміхнених, взаємно ввічливих людей, проти похмурих мєнтів. Це привабливий оранжевий колір шаликів, шапок, кульок на тлі білого снігу.
Так починався і Євромайдан. І танці на морозі, та ліхтарики відіграли свою роль у формуванні правильного образу на його початку – мирного і гарного. Його жахливе силове знищення владою, вивело 1 грудня 2013 на вулиці мільйон українців. Завдяки "танцям на Майдані" попереднього тижня, так голосно і мобілізуюче прозвучало: "дітей побили!".
І навіть після 1 грудня Євромайдан зберігав і вибудовував образ красивого протесту до якого хочеться долучитися, який приковував увагу світу до телеекранів. Згадайте концерт Океану Ельзи, фото піаніно на Банковій, яке облетіло світ. Саме через цей образ на Майдан приїздили політики з інших країн, демонструючи свою підтримку українцям і свою відвагу власним виборцям.
Цього разу влада не поступилася, більш того вдалася до насильства. І отримала симетричну і вчасну відповідь протестувальників. Якби "вогнехреща" почалося не 19 січня, а 1 грудня – ми програли б.
Але сталося по іншому. Влада програла, не тому, що їй забракло сили придушити відчайдухів на Майдані. Ті, хто був там в ніч з 18 на 19 лютого знають, як легко їй було це тоді зробити. Забракло легітимності в очах українців і світу, особливо після розстрілів 20 лютого. А майданівці перемогли, тому що зберегли свою. Легітимність, яка будувалася, на тому за що ми боролися і як ми це робили.
Тому ще раз: ефективність протесту залежить від його етики та естетики.
