newspaper
flag
УкраїнськаУКР
flag
EnglishENG
flag
PolskiPOL
flag
русскийРУС
Олександр Баклан
Олександр Баклан
Лікар швидкої допомоги

Блог | Трагедії можна було б не допустити: незнання вбиває

Трагедії можна було б не допустити: незнання вбиває

ТРИ ІСТОРІЇ.

1.

Вечір. Я на чергуванні. За день було декілька викликів, нічого особливого. Гіпертонічні кризи, температура у дітей.

Так для тих хто захворів, це здається серйозною проблемою, що потребує термінової допомоги.

Добре, нам не важко. Треба допомогти - допоможемо.

Одним словом – звичайне рутинне чергування.

До кінця зміни залишається десь близько години.

Виклик.

  • Рятуйте, людоньки, помирає!!!!!!!

  • Що трапилось?????

  • - РЯТУЙТЕ!!!!!ЗАДИХАЄТЬСЯ!!!!!!

  • Бригада виїжджає. Куди їхати? І що трапилось?????

  • С. М.........е. Дід подавився м’ясом. Чекаємо біля сільради.

Кидають трубку.

Ми терміново від’їжджаємо. В дорозі думаю: а куди спішити? Якщо справді подавився – то до нашого приїзду (їхати 20-30 хв) він вже помре. Якщо зможе відкашляти шмат м’яса, що вдихнув – то наша допомога вже і не буде потрібна.

Приїхали. Дід вже 20 хвилин, як мертвий.

Читайте: Меня "там" трогал дядя: почему дети не расскажут об этом родителям

2.

Втрата людини – завжди горе. Втрата близького – трагедія. Втрата дитини - ….. не маю слів, щоб порівняти.

"Дальнє" село. Амбулаторія є, лікаря не має.

Дитина хворіє вже четвертий день.

Ну температура, ну не їсть, ну в’яленька, трошки тяжко дихає.

Так дитина хвора, але я вже виростила шестеро – і всі здорові, що я температури не бачила?

П’ятий день. Стан дитини не покращився. Викликали фельдшера, далі швидку.

В дорозі до лікарні – зупинка дихання.

Роздихали.

Довезли до реанімації

Ввечері дитина померла.

3.

Найгірші виклики, що я не люблю (та й принципі всі ) – це ДТП.

Ну да, зрозуміло, що там найбільша халепа.

Переїзд через залізну дорогу. Водій вантажівки думав проскочить.

Не проскочив.

Збив "дізель".

Приїжджаємо на місце аварії.

Слава Богу, ніби не повна "жопа". Двоє потерпілих, живих.

Навколо чоловік 20 очевидців, обступили травмованих.

Шум, гам.

Мене та фельдшера чіпають за руки, дають поради, кричать, чо так довго їхали…….

Добираюсь до травмованих. Спокійно видихаю. Вони в свідомості, руки, ноги, голова на місці.

Будуть жити.

Є кровотеча.

…….б т….ю м……ть.

20 свідків. Поряд стоїть чотири автомобіля. Є аптечки. Ми, б….ть, довго їхали.

А кровотечу зупинити нікому не прийшло в голову??????

Перев’язали, "система", кровоспинні.

Довезли.

Хлопці живі.

Як ви думаєте, що спільного в цих історіях?????

Дві з них закінчились трагічно. Одна – "хеппі енд" (хоча були всі шанси на….ну ви зрозуміли).

Спільне те – що у всіх випадках можна було не допустити трагедії, якби люди володіли б МІНІИАЛЬНИМИ та ЕЛЕМЕНТАРНИМИ навиками, ЯК ПОСТУПАТИ У ТАКАХ СИТУАЦІЯХ.

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...