"Те, що всіх масово відправлять на фронт – маячня": волонтерка Воронкова про військовий облік для жінок

В Україні суттєво розширюється перелік професій, представниці яких зобов’язані стати на військовий облік. Відповідний перелік, до якого ввійшли чи не всі найпоширеніші спеціальності, було затверджено наказом Міноборони від 11 жовтня 2021 року, котрий набув чинності з дня опублікування 17 грудня. Для жінок, які цього не зроблять, а також для їхніх роботодавців уже анонсовано штрафи.

Нововведення чи не відразу викликало безліч суперечок і запитань. Кого й коли почнуть штрафувати? Чи готові військкомати до того, що за обмежений період часу їм доведеться поставити на військовий облік мільйони жінок? Наскільки бібліотекарки та менеджерки з реклами здатні посилити обороноздатність країни? І зрештою – чи пов’язане рішення про введення вимоги про обов’язковість постановки на військовий облік для значної частини українського жіноцтва, що ризик вторгнення російських військ насправді вищий, аніж про це публічно заявляють представники влади?

Про це говоримо з відомою волонтеркою, радницею заступника міністра оборони Наталією Воронковою.

– Наталю, мабуть, нині багато кого цікавить відповідь на запитання: навіщо це потрібно – розширення переліку спеціальностей, жінки-представниці яких обов’язково мусять стати на військовий облік?

– По-перше, перелік спеціальностей, що існував, якщо я не помиляюся, з 1994 року просто застарів юридично і морально. По-друге, згідно з ухваленим у березні цього року Законом України №1357 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку" якраз і треба було впорядкувати все, що стосується військового обліку в нашій країні та введених цим законом змін. Справа в тому, що ще тоді, навесні, законодавці з’ясували, що в Кабміну є невластиві йому функції – визначати цей перелік спеціальностей. І нині це просто виправили.

За цей закон, до речі, проголосували всі парламентські фракції – окрім ОПЗЖ. Тож, як кажуть, бачили очі, що купували. А тепер депутати всі раптом почали дуже нервувати. І мені цікаво: а за що ж ви тоді голосували? Ви що – не читаєте, за що голосуєте?

Я для себе теж шукала відповідь, для чого потрібне таке розширення для жінок-представниць нового переліку спеціальностей. І дійшла висновку, що це, напевно, вперше, коли з точки зору держави ми про щось подумали заздалегідь. Поясню, чому сприймаю це саме так. Знаєте, хто не входить до цього переліку професій? Туди не входять черниці, вчительки молодших класів і танцівниці нічних клубів. От їх на військовий облік брати не треба. А всіх решту – треба, загалом усі професії.

Ідеться про те, що держава намагається впорядкувати питання з військовим обліком заздалегідь. Для розуміння: свого часу, в 2015 році ще, ми багато говорили про розробку військово-медичної доктрини. Спиралися тоді на досвід Італії та Швейцарії. І в цих країнах мені дуже подобалося, що там, навіть якщо людина з релігійних переконань не може брати до рук зброю і стріляти, у разі настання "дня Х" для держави вона точно знає, куди їй бігти і що робити. Знає, де саме вона буде корисна: чи то піде копати окоп, чи вирушить волонтерити в госпіталь, чи робитиме щось інше…

Наразі в нас запроваджується, фактично, те саме. По суті, зараз українським жінкам дають можливість заздалегідь продумати, що вони робитимуть, коли настане "день Х". Якщо розпочнуться широкомасштабні бойові дії, якщо в Україні буде оголошено воєнний стан – тоді мобілізують усіх. Ми воюємо майже 8 років – але воєнний стан у нас не було оголошено. Але якщо це станеться – нині є гарантія, що кожна жінка, яка прийшла і стала на облік – заздалегідь знатиме, куди їй бігти, що робити і де її місце.

І як цивільна особа, як волонтерка, я вважаю таке розширення дуже корисним у сенсі того, що це трошки об’єднає суспільство. Тому що поширена позиція, що війна – це десь там, далеко. А у нас тут мирно все, відтак – можна не зважати на те, що на Донбасі точаться бойові дії і гинуть люди. І це мене вже дещо дратує. А коли жінки тепер прийдуть до військкоматів – розуміння, що відбувається в країні насправді посилиться.

Так, я розумію, що злякалися, але водночас для мене цей страх виглядає дещо кумедно. Бо, як виявляється, люди не розуміють найпростіших речей. Страхи, що всіх масово відправлять на фронт – це маячня. Зрозуміло, що лікарі на фронті потрібні завжди, як і представники низки інших професій, що знаходять безпосереднє застосування на фронті. Але є чимало професій, представники яких знайдуть застосування тут, і їм зовсім не обов’язково їхати на передову, аби бути корисним. Ті ж програмісти, скажімо.

Але в нас чомусь усі вирішили, що якщо людина стає на військовий облік – все, вона 100% поїде на війну. Це й близько не так! І я просто не знаю, навіщо ця паніка підігрівається, кому вигідно розкачувати ситуацію і чим зумовлені маніпуляції довкола цієї теми, які ми бачимо впродовж останніх кількох днів.

– Можливо, причина певного знервування – не тільки в маніпуляціях? Можливо, справа ще й у відсутності нормальної комунікації між Міноборони і суспільством? І якби людям своєчасно і зрозуміло роз’яснили, що і для чого робиться – суспільство би й не збурилося? Величезна частина людей реально не розуміє різниці між призовом і перебуванням на військовому обліку…

– Є в нас така проблема. Тому ми зараз розробили інфографіку, аби людям пояснити, чим військовослужбовець-резервіст відрізняється від людини, яка стоїть на обліку.

– Повертаючись до професій. Чимало питань виникало щодо того, як саме ставитимуть на облік – за фахом, який зазначений у людини в дипломі про професійну чи вищу освіту – чи відповідно до того, де вона за фактом працює? У нас дуже часто це зовсім різні речі. Не віддразу пояснили, скільки часу відведено, аби стати на облік і не наразитися на штрафи. Суми яких, до речі, на відміну від строків на похід до військкомату, були відомі зразу…

– Поясню на умовному прикладі. Ви закінчили, скажімо, кулінарний технікум. А працюєте журналістом. Ви берете паспорт (якщо у вас ID-картка – то ще й витяг про місце реєстрації), ідентифікаційний код, берете фото розміром 3х4… Якщо хочете пришвидшити процедуру – заздалегідь звертаєтесь до гінеколога по довідку, що на цей час ви не вагітна, робите флюорографію, збираєте довідки, якщо маєте якісь хронічні чи застарілі хвороби – і приходите з усім цим до військкомату за місцем реєстрації. Вони у вас ці документи приймають – і відправляють до військово-лікарської комісії. ВЛК все вивчає – і пише свій висновок щодо того, придатні ви чи не придатні до несення військової служби у мирний час, у воєнний час.

Ви з цим висновком і пакетом документів ідете до військового комісара – а він уже дивиться, кого йому в його регіоні більше не вистачає – кухарів чи журналістів. І бере вас за більш "дефіцитною" спеціальністю. При цьому тут не може бути примусу: військовий комісар пропонує вам поставити вас на облік за такою-то спеціальністю. І якщо ви кулінарний технікум закінчили, але відтоді не кулінарили і категорично не готові цього робити – ви про це кажете. Мовляв, прошу поставити мене на військовий облік за спеціальністю "журналіст", бо черпака я в руках ніколи не тримала.

Чого чекати в 2023-му, що вони придумають – поки не знаю. Давайте проживемо 2022-й.

По штрафах теж уже прояснили. Відповідальність нестимуть як роботодавці, так і самі жінки, що не стали на військовий облік до 31 грудня 2022 року. Суми відомі: 850 гривень за перше порушення й 1500 грн за повторне для власне порушників (чи порушниць) і 5 та 8,5 тисяч гривень відповідно – для роботодавців.

До речі, багато питань було щодо готовності військкоматів. І щодо графіку їхньої роботи. Коли я подзвонила до свого військового комісаріату – мені теж спершу розповідали, що робочі дні у них – вівторок та четвер, з 9 ранку до 13 дня. Але коли я пояснила, що хочу стати на військовий облік – час одразу ж з’явився. І мені пояснили все, що від мене вимагається – досить детально і абсолютно зрозуміло.

– Чи передбачено окрім ставання на військовий облік ще й проведення якихось навчань, курсів, інструктажів для жінок?

– Наразі це виглядає так. Якщо ви дівчинка, яка хоче постріляти – ви кажете військовому комісару: я хотіла би навчитися стріляти, здобути ці навички. А він вам відповідає: навчання територіальної оборони чи ще якісь подібні заходи заплановані на такий-то період, я включу вас до цієї групи – і попереджу, коли точно проводитимуться ці тренування. І ви, якщо маєте бажання (а поки це винятково за бажанням) – можете з’їздити на полігон постріляти, чи прослухати курси з тактичної медицини, чи відвідати навчання з мінно-вибухової справи – залежно від того, що цікаво саме вам.

У 2022 році, я думаю, це все поки що буде за бажанням. Звісно, якщо вже настане "час Х" – тоді всіх будуть уже викликати на збори – і навчати примусово.

Якби я не була дотична до війни, для мене – як для мами, дружини – можливість отримати знання з тактичної медицини, те, що я знатиму, в яке укриття мені бігти, як діяти при обстрілі, що брати з собою – було би дуже важливо. І ми зараз попросили Міноборони розробити таку книжечку-підказку, яку би дівчатам видавали у військкоматах. Або роздавати ці матеріали за допомогою QR-кодів. Щоб можна було прочитати в електронному чи друкованому вигляді – і отримати мінімальний набір знань, які в критичних ситуаціях є життєво важливими.

Зараз ми просто стаємо на облік. Навіть вагітні жінки чи мами маленьких дітей. Просто їм видаватимуть тимчасові військові квитки, де буде зазначено "вагітна"/"маленька дитина", і що ця жінка поки що непридатна. Але зареєструватися повинні всі. Майже всі – крім черниць і стриптизерок.

– А чи бачите якісь недоліки чи загрози у впровадженні військового обліку для жінок чи реалізації цього рішення?

– Трішки бачу недоліків. Але, якщо чесно, не хотіла б на них зупинятися. Маю надію, що там, де має бути функція контролю з боку Сухопутних військ України – "сухопутка" цю функцію виконуватиме. І якихось подвійних стандартів не допустять.

У військкоматах, які ухвалюють рішення, працюють люди. А відтак ми нікуди не дінемося від людського фактору. І від того, що хтось на цей людський фактор якось намагатиметься впливати. Я б не хотіла, щоб такий вплив був. Тому хочеться, аби з цієї точки зору був більший контроль. Бо це можливо – контролювати.

Маю надію, що руку на пульсі ми триматимемо і в цьому розумінні.

А загалом – я поки не спостерігаю аж такого явного негативу цього рішення. Доводилося чути від жінок: це все, станемо на військовий облік – і нас почнуть ганяти на полігони!.. Кажу: чекай! Чому ти вирішила, що тебе на полігон поженуть? Можливо, викличуть і дадуть тобі якісь знання, наприклад, по організаційній роботі в штабі чи ще щось таке. Хіба це погано?

І коли людині так поясниш – вона погоджується, що рішення правильне. І нормально все сприймає. А коли жінки думають, що на них одразу одягнуть форму – і запруть десь у ліс, на полігон – звичайно, вони панікують. Це природно.

– Поміж іншого ви згадали про бомбосховища. Не так давно в мережі з’являлися фотографії столичних укриттів – і виглядали вони, м’яко кажучи, сумно. Та й замки на дверях бомбосховищ можна було побачити частенько… Яка ситуація зараз?

– У Києві – точно знаю, що почали цим питанням займатися. До мене зверталися люди, я розповідала про свій досвід. Дещо радила. Та і як видно зі ЗМІ, щось таки почало рухатися. Принаймні, по укриттях почали ходити і дивитися, що з ними, в якому вони стані. Навіть кілька сюжетів на телебаченні з бомбосховищ було вже…

Але, як кажуть, хочеш зробити щось добре – зроби це сам. Тому я б радила кожній людині не покладатися на когось – а особисто перевірити, де в радіусі 50-100 метрів від її дому є укриття. Де розташовані найближчі бомбосховища, чи відімкнені в них двері. Тому що якщо виникне ситуація, коли потрібно ховатися – часу розбиратися, в кого і де є ключ, просто не буде.

Це точно не завадить. І вже точно це краще, ніж потім чекати, аби тобі відкрили двері останньої миті.

– Як це перевірити? Є спосіб, окрім того, щоб оббивати пороги своєї міської ради і розпитувати в чиновників?

– Починають з’являтися карти укриттів. Мені нещодавно переслали таку карту по Києву. Й у Дніпрі, наскільки я знаю, теж таку карту роблять. Щодо інших міст – не знаю.

– Ми вже не перший місяць спостерігаємо активізацію Росії на наших кордонах, нарощування військового контингенту, занепокоєння з приводу можливого вторгнення російських військ до України з боку світового співтовариства… Чи пов’язане рішення розширити категорії жінок, зобов'язаних стати на військовий облік, із загрозою вторгнення? Бо ж і закон, на виконання якого було видано наказ МОУ з розширеним переліком професій ухвалено навесні, коли росіяни бряцали зброєю на кордоні. Та й сам наказ з’явився і набув чинності на фоні чергового посилення ризиків широкомасштабного вторгнення. Є зв’язок – чи це просто збіг?

– Мені здається, це жодним чином не пов’язано. Те, що росіяни там настягували до кордонів, військовим давно відомо. І як на мене, розширення переліку – це рутинна робота. просто так збіглося, що до юстування цього переліку справа дійшла аж наприкінці року. Що ж поробиш – ми живемо в бюрократичній державі. Добре, що до наступного року не затягли. Бо уявіть, було би це на початку січня. Рік би почали зі скандалу.

– Ви особисто як гадаєте – наскільки вірогідне вторгнення?

– Чесно? Не знаю. Вгадати, що там у Путіна в голові – неможливо.

Розвіддані, які надходять з того боку, те, що відбувається (з відомого мені) – звичайно, насторожує. Дещо з того, що відбувається зараз – не спостерігалося з 2014 року. До того ж, "дядя" вміє грати з розмахом.

Можливо, головна мета цієї "гри м'язами" – налякати наше населення… Хто знає?

З того, про що можна говорити точно. Те, що в нас нині в зоні ООС працюють російські снайпери достатньо високої кваліфікації – є. Те, що працює дуже точно російська артилерія – теж є. Знову ж таки, Росія вкладає дуже великі кошти в безпілотники. Вони не економлять на них. І на Донбасі зараз літають досить дорогі російські "пташки", з якими нашим РЕБ важко працювати, важко їх зловити. І ці безпілотники ще й невідомо що закидають, буває.

Хай там як, моє завдання – готувати військових медиків. І, що дуже важливо, наблизити військову медичну систему максимально до рівня хоча би початку 2017 року. Бо за останні роки ця система була розхитана і дуже відкотилася назад. Тож моє завдання – відновити, наскільки це можливо, саму структуру, систему роботи. Маю надію, мені це вдасться. Не тільки вчити разом з інструкторами тактичної медицини, а й відновлювати, налагоджувати систему.

Принаймні, мені цього дуже хочеться.