Блог | Соціально-економічна культура українців: чи є зв'язок православ'я з бідністю
Часто лунає критика соціально-економічної культури українців. Хтось говорить про "совок у головах" і радянське виховання. Інші критикують православ’я, мовляв, усі православні країни бідні. І в першому, і в другому випадку є доцільність. І є ще більш цікаві й глибші причини. Одразу зазначу, допис дуже загальними тезами.
Якщо десь могла бути найбільша спроба реалізації комуністичного проекту, то як раз в суспільстві з православним ґрунтом. Всі можуть згадати, під кінець існування Візантії в Константинополі всю торгівлю контролювали генуезькі та венеціанські купці. Імператори не просто так з дурості робили для них торгові приференції в обмін на всіляку підтримку міст-держав. В тогочасній ромейській/православній культурі до торгівлі було зневажливе ставлення. Це ще антична спадщина, громадяни полісу не займалися торгівлею. Сама система обороноздатності Візантії базувалася на фемній системі, в основі якої було сільське господарство і забезпечення землею. Одночасно на Заході сама церква займалася легітимізацією торгівлі. І причиною того були не якісь меркантильні бажання. Ці розбіжності Католицизму та Православ’я почалися з 11 століття.
Християнство апріорі базується на античній спадщині. В період Середньовіччя Церква розвивала античну філософію, в силу тих текстів що були доступні. В 1085 році в ході Реконкісти відбувається відвоювання Толедо, де Захід заново відкриває для себе праці Арістотеля. Це спричиняє Відродження 12 століття, шаленими темпами розвивається схоластика, вся західноєвропейська культура й світогляд. Платон весь цей час для Заходу відомий лише за деякими коментарями інших авторів. В 1439 році на Флорентійському соборі щодо обʼєднання двох церков, візантійський філософ Плетон засвідчив фундаментальну різницю в світогляді католиків та православних. Рим базується на Арістотельянстві, вони не знайомі з Платоном, в той час як Константинополь розвивався в руслі Платонізму та Неоплатонізму. Плетон і подарував Козимо Медічі тексти Платона для перекладу, але володар Флоренції віддав перевагу раптово знайденим текстам Гермеса Трисмегиста. Настільки Платон був малоцікавим для тогочасного Заходу. Арістотель та Платон писали й про торгівлю, і їх погляди були радикально протилежними.
Платон вважав що оптовою торгівлею можуть займатися лише іноземці, негромадяни полісу. Роздрібна торгівля була суто інструментом перерозподілу надлишків серед громадян полісу і має бути обмеженою. Він вбачав що політичне керівництво має жорстко контролювати та регламентувати торгівлю. Арістотель же позитивно ставиться до оптової торгівлі, як інструменту забезпечення полісу необхідним задля спільного блага. Це дало поштовх до поступової легітимізації торгівлі на Заході та початку накопичення капіталу.
Але не в православʼї причина української соціальної та економічної організації. Зневажливе ставлення до комерції властиве всім архаїчним та давнім суспільствам. Платон писав утопії. Арістотель був трохи більшим реалістом в умовах тогочасної полісної системи, що була в глибокій кризі. Давні греки і римляни мислили символічними звʼязками взаємозалежності.
Архаїчне суспільство, ті ж індоєвропейці, це родоплемінна система. Звідси наше кумівство та корупція. В основі архаїчного економічного світогляду – глибока привʼязаність до землі. В цій культурі мізерний соціальний вплив ремісників (тих хто виробляє), а до торгівлі в суспільстві зневага. Ми й досі так мислимо і такі шляхи економічного розвитку бачимо для України.
