SMK Group змогла адаптуватися до нинішніх умов та запускає нові формати, – Парамонов

Денис Парамонов – потужний бізнесмен і меценат, понад 20 років у харчовій промисловості в Україні, розпочинав у Харкові з Салтівського м'ясокомбінату, а сьогодні SMK Group – одна з найбільших компаній із виробництва харчових продуктів. Денис Юсупович дуже рідко дає інтерв'ю, але зараз ми говоримо про бізнес під час війни, благодійність, економічні перспективи та роботу на європейському ринку.

– Що таке сьогодні SMK Group?

– Для мене сьогодні це команда людей з величезним досвідом, об'єднана спільними цілями, які ми досягаємо вже протягом 20 років. Починаючи свій бізнес у Харкові з Салтівського м'ясокомбінату, ми змогли вирости та створили у 2007 році SMK Group, що об'єднала Салтівський м'ясокомбінат, Богодухівський м'ясокомбінат, екофермерське господарство агрофірма "Світанок", пізніше також туди додався Київський м'ясокомбінат, були відкриті регіональні філії SMK Distribution. Також нам вдалося запустити фірмову роздрібну мережу під брендами Салтівський м'ясокомбінат, Київський м'ясокомбінат та магазин продуктів "Рулька". Сьогодні вже понад 600 магазинів.

– Чи не думали про релокацію бізнесу з Харківської області, адже багато компаній з регіонів, де ведуться бойові дії, переїхали в Ужгород, Львів та інші безпечніші області?

– Я був і залишаюсь категорично проти. Ми мали багато розмов з колективом про це, з органами влади на місцях, але я впевнений, що ми повинні залишатися там, з нашими людьми. Це не тільки навіть про робочі місця, яких потребують харків'яни та мешканці області, це насамперед взаємопідтримка, щоб люди не відчували, що перспектив немає, все виїжджає, роботи немає, магазини закриті тощо. У нас трапився приліт на територію Салтівського м'ясокомбінату, дякувати Богові, ніхто не постраждав, але роботу довелося зупинити, а колектив і вціліле обладнання перевести в Богодухів.

– А як зараз оцінюєте ситуацію на Харківщині для бізнесу?

– Вона дуже непроста. Іноді це не бізнес, а благодійність. Проте ми в 2023 і 2024 роках відкриваємо там нові магазини, це новий формат – магазини "Рулька". Вони одразу стали популярними, тому розвиватимемо. Є в планах розвиток також інших форматів ритейлу, але поки що це у розробці.

– Як змінилася робота SMK у зв'язку з подіями у країні в інших регіонах?

– Я не акцентуватиму увагу на труднощах – у нас вони такі самі, як у всіх. Це і проблеми з енергетикою, кадрами, це і обстріли, і багато іншого.

Для нас був один найважливіший момент – це збереження кадрів. У нас два м'ясокомбінати працювали у 2022 році – Салтівський і Богодухівський, один у Білій Церкві (Київський м'ясокомбінат). Це величезні колективи, виробничий процес. Ми не могли допустити зупинки виробництва, тому що це, зокрема, важливий елемент харчової промисловості. Коли не працювали магазини у перші тижні після 24 лютого 2022 року, ми відкривали свої склади та роздавали продукти. Дуже багато було умовно "людських" питань, комусь треба було евакуювати родичів, сім'ю, потрібен був час. Це були складні для управління рішення, ми були на зв'язку постійно, вирішуючи кожне питання індивідуально.

Тоді я вирішив, що компанія має взяти на себе велику роль у благодійності – поміняли формат роботи Благодійного фонду, засновником якого я є, залучили більше фахівців, щоб побудувати швидші та ефективніші способи роботи.

– За останні два роки з'явилися додаткові можливості для українських виробників за кордоном. Чи планує SMK Group експансію на європейський ринок?

– У травні 2023 року SMK Group запустила роботу м'ясокомбінату в Польщі – це бренд Saltowski. Там працюють як польські громадяни, так і наші українці, яким довелося виїхати з тих регіонів, де відбуваються бойові дії. Виробництво м'ясопродуктів там уже охоплює дві важливі цільові групи – для польського ринку та звичні для наших людей харчові продукти. Ми розуміємо, що понад 7 млн ​​наших громадян виїхали з України за час війни, більша частина з них працює та проживає у Польщі.

Це теж цікавий досвід та нові виклики для компанії. Там уже йде зростання з продажу, за обсягом виробництва, у нас великий досвід та товар гідної якості для європейського ринку.

– Ви казали, що перебудували роботу Благодійного фонду, чи можете розповісти докладніше?

– До початку повномасштабного вторгнення ми багато уваги приділяли культурним заходам: допомагали театрам, спонсорували вистави та концерти, видавали книжки, підтримували спортсменів. 24 лютого 2022 року все змінилося. Перед дверима заводу стояли люди, яким просто не було що їсти. Ми роздавали м’ясні вироби просто з машин, де могли – відкривали магазини. Так з’явилася програма допомоги жителям деокупованих територій та тих, хто проживає поблизу лінії зіткнення – "Свої". До Фонду сотнями надходили заявки на продуктові набори. Всі вони систематизувалися, сортувалися, перевагу надавали пільговим категоріям населення. Кожного тижня наша команда їхала туди, де не могли доїхати інші. Світла і газу в таких селах зі зрозумілих причин переважно не було, в будинках холод, магазини не працювали – ніхто не погоджувався везти туди товар, та і самих споживачів лишалося мало. Як бізнесмен я десь їх розумів – невигідно, але як людина не міг лишатися осторонь – треба допомагати чим зможемо. Поверталися завжди з важким серцем. На ранок збиралися і продовжували роботу: складали списки, сортували пакети, продумували логістику переміщення. Загалом надали допомогу понад 16 000 сімей.

– Програма працює і досі?

– У такому форматі вже ні – поки нема потреби. Поставки в деокуповані населені пункти швидко відновлюються державою, з небезпечних місць людей евакуюють. Водночас ми продовжуємо допомагати тим, хто потребує. Наприклад, ситуативно допомагаємо центрам допомоги вимушеним переселенцям. Під патронатом фонду і надалі залишаються підопічні психоневрологічного інтернату і не лише.

– Ваш Фонд входить у ТОП-5 наймасштабніших помічників лікарням України. Ви багато допомагаєте медзакладам. Інколи навіть у нестандартний спосіб – віддаючи на благодійність власні автівки. Як прийшли такі рішення?

– Медичні заклади потребували оснащення. У багатьох лікарнях воно було знищене, інші потерпали від напливу людей. Наші лікарі – справжні герої в білих халатах. Наприклад, у Харкові деякі працівники Медкомплексу вперше потрапили додому лише через кілька тижнів після повномасштабного вторгнення. Уявляєте цю відданість справі? І не лише в Харкові. Вони буквально жили в лікарні – надавали допомогу людям, це навіть не понаднормова робота, а цілодобова, за межами людських можливостей – навантаження шалене. Програму допомоги ми поширили на всю країну. Віддати автівки задля закупівлі сучасного оснащення – це мінімум, що я міг зробити: щоб їх підтримати – це насправді крапля в морі. Медоснащення коштує дуже дорого. Я вкладав і власні кошти, залучали партнерів, проводили багато різноманітних акцій – не тільки з розіграшу "Бентлі" і "Тесли". Ми робили благодійні вечори, проводили спортивні турніри. Заявки на допомогу лікарням надходять постійно.

– Що з медоснащення було важче знайти, яке було найдорожчим?

– Все важливо. Наприклад, Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології у Києві за понад пів мільйона гривень отримав довгоочікувану систему моніторингу, що одночасно допоможе спостерігати за станом здоров’я 16 пацієнтів. Отже, медперсоналу вже набагато легше дивитися за важкохворими. Водночас ця система допомагає швидко виявити проблеми зі здоров’ям пацієнта, відреагувати на них. Лікування стає якіснішим, шанси на швидке одужання – більшими. Чекали на поставку цього оснащення майже пів року.

Найдорожче оснащення передали, мабуть, в Інститут серця. Воно коштувало близько 5 млн грн. Ще мільйон перевели на відбудову київському "Охматдиту", львівському передавали ендоскопічні монітори і камери десь теж загальною вартістю понад пів мільйона гривень – це так, по пам’яті. Зараз працюємо над зверненням Інституту медичної радіології та онкології імені Сергія Григор'єва Національної академії медичних наук України в Харкові. Їм для операційних потрібні апарати штучної вентиляції легень і комплектуючі на лапароскоп, загальна сума витрат – близько 1,5 млн грн.

– Багато уваги ваш Фонд приділяє розвитку спорту. Це зараз на часі?

– Вважаю, що так. Дуже актуальною є тема виїзду молодого покоління за кордон. Цю проблему порушували керівники навчальних закладів і не лише. Не бачить молодь перспектив і підтримки, втомлюється, не хоче реалізовувати свій потенціал в Україні. Треба міняти таку політику. Від рішень держави зараз багато чого залежить, чи постанемо ми перед тією ж демографічною чи соціальною кризою, чи якісь більші виклики нас чекають, якщо нічого не змінювати. Ми зі свого боку як можемо зацікавлюємо підростаюче покоління.

Відкриваємо безкоштовні спортивні секції та клуби, розвиваємо різні види спорту: від греблі до футболу і боксу. До речі, харківський спортсмен Артем Бранцира, яким опікується наш Фонд, днями привіз до України золото, срібло та дві бронзи з Кубку світу з козацького двобою, а в жовтні посів одразу два перших місця на Чемпіонаті світу з кікбоксингу. На ринзі йому протистояли найсильніші бійці з інших країн! Має неабиякі досягнення і Школа греблі, що у Білій Церкві. Її імениті тренери неодноразово здобували перемоги на міжнародних змаганнях. Багато прославляє Україну і сумчанка Крістіна Ющук. За такою молоддю наше майбутнє. Тому ми сьогодні і приділяємо так багато уваги тому, що реконструюємо і ремонтуємо спортивні зали, ДЮСШ, даруємо дітям форму і спортивний інвентар. Україна має звучати в світі, а українська молодь відчувати, що вона потрібна тут, що її підтримують.

– А для чого випускаєте книжки?

– Наші видання присвячені видатним історичним постатям – мислителю Григорію Сковороді, письменнику Григорію Квітці-Основ'яненку. Вони українці, які відомі далеко за межами країни. Історики і краєзнавці досі з цікавістю шукають нові факти біографій цих митців, досліджують їхні життєві шляхи. Саме такими виданнями ми оновлюємо бібліотечні фонди, особливо на деокупованих територіях. Ми перекладаємо ці тексти і відправляємо їх за межі країни, щоб всі охочі могли познайомитися з видатними українцями. Я вважаю, що в нинішніх умовах чим частіше буде звучати наша Україна, чим популярнішим ставатиме її культурний код, тим краще буде для нас.