Що таке "кебета" і "кеба": значення рідкісних українських слів

Існує стереотип, що українська мова лексично не надто багата. Особливо люблять ним оперувати ті, хто намагаються просувати в Україні інтереси мови російської.

Відео дня

На ділі ж в українській мові не бракує ні власної побутової лексики, ні спеціальної термінології, а синонімічні ряди справді широкі та багаті. OBOZ.UA розповідає на прикладі таких слів як "кебета" та "кеба".

Обидва слова вважаються розмовними, є синонімами і мають незрозумілу етимологію. Однак таким чиномназивають здібність, хист, якесь уміння людини, або її розум. Зустрічаються ці слова і в літературі, причому у класиків:

• Чи так, батьку отамане? Чи правду співаю? Ех, якби то!... Та що й казать? Кебети не маю (Т. Шевченко)
• Хто мав к чому яку кебету, Такого той шукав бенкету, Всі веремію підняли (І. Котляревський)
• Справді, коли бракує ватагам кебети, хай встане жінка, як нова Дебора, і скрикне: "Встань, Ізраїлю, повстань!" (Леся Українка)
• Виміряти ліс – не така вже й проста справа, не у всякого вистачить кебети (М. Стельмах)

Ба більше, таку лексему можна зустріти і у фразеологізмах. Фраза "(в голові) кебета догори дриґом стала" означає, що хтось збожеволів. Або щонайменше втратив здатність чітко мислити. А про розумну, здібну та кмітливу людину можна сказати: "має кебету".

Від цих іменників можна утворити кілька прикметників, які позначатимуть людину тямущу, розумну або умілу:

• кебетливий;
• кебетний;
• кебітливий;
• кебітний.

Або навпаки – мало до чого здібну чи нерозумну:

• безкебетний;
• нескебетний.

А про відсутність талантів чи особливих навичок або нездатність щось зробити можна сказати "безкебеття".

Раніше OBOZ.UA розповідав, кого в українській мові називають вивіркою.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.