Блог | Росіяни як у себе вдома: латиші вперше реально злякалися
В самому центрі Риги, на жвавущій нічній Аудейю, під самим вікном мого готелю валяються п'яні росіяни. Точніше, валяється один, а другий пробує його підняти, голосно комунікуючи йому своє невдоволення:
- Ти долбо...б ілі чьто?
Потім кидає непідйомного колеґу і, розчепіривши руки, кидається до гурту перехожої молоді:
- Ікск'юз мі! Ду ю хев е сіґарет?
Стримана латвійська молодь заперечно хитає головами й прискорює ходу.
- Ікск'юз мі! - знов лунає, вже до інших. І нарешті, по паузі, на всю вулицю, розпачливим ревом:
- Народ! Дайтє же кто-нібудь сіґарєту!..
Давно я не бачила росіян у природних умовах. Не припускала, що в Латвії вони аж настільки почуваються "у себе вдома" (таксист в аеропорту, як про найзвичайнісіньку річ, попросив у моєї видавчині говорити по-російськи, бо він, мовляв, по-латиськи не дуже, і так щокрок - це латиші раз у раз переходять на мову "дискримінованої меншини", а не росіяни на їхню). Починаю краще розуміти, чого з усіх балтійських країн саме в Латвії зараз ринулись найбільше нас перекладати (тільки в мене тут аж три книжки виходить за один рік, у трьох різних видавництвах): схоже, щойно після 24.02.22 латиші вперше по-справжньому злякались.
