Відео дня
Блог | Росія – це величезна психіатрична лікарня
О "Если в кране нет воды... Значит "руzzкие" пришли"
Нарешті, багатовіковий міф про відповідальність за відсутність води в крані, розвіявся.
Куди б не прийшли "руzzкие", нема не тільки води, але й тепла, газа, світла. Немає життя!
Якби інопланетянин прилетів до Росії і почав дивитись російське телебачення, він вирішив би, що програми знімаються в психіатричній лікарні.
Спалити, знищити, заморозити, бомбардувати електростанції, житлові приміщення, пологові лікарні, насолоджуватися смертю дітей, жінок, людей похилого віку – це точно психічно здорові люди?
А якби він прожив у Росії пару тижнів, він зрозумів би, що Росія – це величезна психіатрична лікарня, і психічно здорові громадяни покидають цю країну.
Здається, що Сатана створив Росію, щоб пакостити всьому світу.
Важко зрозуміти, чого не вистачає Росії? Найбільша територія світу, вся періодична таблиця Менделєєва в надрах, найпотужніший шар чорнозему в світі, величезні ліси, всі кліматичні зони – від Арктики до субтропіків, а більшість населення живе в бідності, ненавидить один одного, і всі разом – весь світ.
Щорічний бюджет України становить приблизно 40 мільярдів доларів, а Росія отримує лише мільярд доларів на день від експорту однієї нафти. а ще є газ, деревина, метали і, крім танків, росіяни теж щось виробляють.
Маючи таку велику кількість природних ресурсів, різних кліматичних умов, величезних земель та людських ресурсів, росіяни могли бути найбагатшими та найщасливішими людьми на землі. Але сатана поклав у їхню голову пару "духовних" скрепів – любов до своїх гнобителів і рабську покірність їм.
Хто ідоли росіян?
Шизофренічний Іван Грозний, який у нападі гніву вбив свого сина, залив всю країну кров’ю, знищив більшість населення "братського" Великого Новгорода.
Микола ll, якого за життя називали "кривавим". Звичайно, він помер мученицькою смертю, але в його часи було видано наказ "патронів не шкодувати" при придушені протестуючих.
Кривавий диктатор Йосиф Сталін, який вбивав і друзів, і ворогів без суду та слідства.
Володимир Путін, який вбиває мирних жителів у колишніх "братських" народів та інших народів у пострадянському просторі, на Близькому Сході.
Протягом всієї історії росіян переконували, що їх головним ворогом є Сполучені Штати.
Країна, яка неодноразово приходила їм на допомогу і врятувала росіян від голоду в 19 і 20 століттях. Країна, яка одразу після нападу нацистської Німеччини стала на бік СРСР, хоча передумов для цього не було, оскільки СРСР в цей час успішно фліртував з нацистською Німеччиною. На думку експертів, лише їжі по Ленд-лізу, поставленої США, було б достатньо для 10-мільйонної армії протягом 5 років. А постачання алюмінію для виготовлення літаків, локомотивів, залізничних вагонів, вантажних автомобілів, танків, літаків…
Я впевнений, що якби Росія була би зараз в скрутному становищі, Сполучені Штати першими прийшли б на допомогу, бо там живуть вільні люди, а не бездушні раби.
Але все-таки головний ворог – Сполучені Штати, а найкращі друзі – феодальний Іран та тоталітарна Північна Корея.
І це зрозуміло. "Подобное притягивает подобное"
В 1939-1941 роках, до нападу на СРСР, нацистська Німеччина була найкращим другом другом радянських людей.
Гітлер не приховував своїх намірів. Вже було написано "Майн Камф", в якому нації були розділені на арійські, і не арійські. Арештовували німецьких комуністів, членів профспілки та інших інакодумців, вже була "кришталева" ніч, в яку євреїв було знищено та пограбовано. Уже були анексовані Судети, Австрія…
Але Радянський Союз не звертав на це уваги, а радянських людей, більшість яких складало населення сьогоднішньої Росії, не бентежило, що в Германії нацистський режим.
СРСР разом з нацистами окупували Польщу, уклали угоду про дружбу та співпрацю. Гітлер щовечора бомбардував Британію, лише в Лондоні загинуло понад 21 тисяча мирних жителів, а Сталін і Гітлер обмінялися привітаннями з днем народження та новорічними святами. Ось відповідь Сталіна на привітання Гітлера з Новим роком: "Дружба народів Німеччини та Радянського Союзу, скріплена кров’ю, має всі підстави бути довгими і тривалими".
Радянськй народ був буквально в захваті, коли дізнавався про нових жертв цивільних осіб у Великобританії, Польщі, коли Франція та інші європейські країни були окуповані.
До речі, Гітлер запропонував Сталіну приєднатися до Співдружності країн Осі. В принципі, Сталін погодився, але претендував на Фінляндію, Румунію, але Гітлер не був згоден з цим.
Тож ще трохи, і "діди" вступали б у бій із проклятими західними країнами разом з німецькою армією.
Нацизм став для росіян величезним злом (хоч він був таким завжди) після того, як вони і на собі випробували жорстокість нацистського режиму, почули виття сирен, побачили спалені міста і села, вбивства мирних жителів.
І те, що росіяни вирішили знищити уявний нацизм в Україні, якого ніколи не було, свідчить, що це тільки привід для нападу на Україну.
А головна причина в тому, що в "духовному" російському світі панує ідеологія нацистської Німеччини.
Головна мета таких ідеологій – панування над всім світом або розподіл його на сфери впливу.
Основні інструменти досягнення мети – брехня, шантаж, погрози, вбивства, захоплення чужих територій, дебілізація суспільства за допомогою брехні.
Ось уривок із книги Гітлера "Mein Kampf": "Чим жахливіше ти брешеш, тим швидше тобі повірять... Звичайні люди швидше вірять великій брехні, ніж маленькій. Це відповідає їхній примітивній душі. Вони знають, що в малому вони і самі здатні брехати ...велика брехня просто не приходить до їх голови ...і навіть коли їм пояснюється, що мова йде про брехню жахливих розмірів, вони все одно продовжуватимуть сумніватися і будуть схильні вірити, що тут, мабуть, є якась правда".
Коментарі є зайвими.
Тому і "розп´ятий хлопчик, біологічна лабораторія з комарами, які кусають тільки росіян!?, і "брудна" атомна бомба, нацизм в Україні, можливий напад на Росію…
Способи досягнення цих цілей у нацистських режимів повністю ідентичні.
1. Гітлер анексував Судети та Австрію. Путін анексував Крим і частину Донбасу.
2. Гітлер напав на Польщу та СРСР, з якими він мав договір про дружбу та гарантії безпеки кордону.
Путін напав на Україну, з якої він також мав договір про дружбу та гарантії безпеки кордону.
3. Гітлер розпочав війну з СРСР з бомбардування Києва о третій ранку. Путін розпочав війну з Україною також з бомбардування Києва о третій ранку.
4. Німці на окупованих територіях шукали комуністів, членів їхніх сімей, активістів, євреїв для ув'язнення в концтабори.
Росіяни приїхали на окуповані території з заздалегідь підготовленими списками "ворогів Росії", яких потрібно було затримати.
5. Нацисти нещадно бомбардували міста та селища радянської країни, вбивали цивільних, людей похилого віку, жінок, маленьких дітей живими закопували у землю.
"Духовні" росіяни руйнують міста та селища України, на окупованих територіях, вбивають та ґвалтують цивільних осіб.
Бабій Яр, Освенцим та інші нацистські злочини змусили світ здригнутися з жахом, а зараз трагедія Бучі, майже повністю знищений Маріуполь, бомбардування Києва, Одеси, Дніпра, інших міст України, свідоме знищення критичної інфраструктури змусило світ згадати блокадний Ленінград та зрозуміти, що ідеологія нацизму тріумфує в Росії.
6. Німецькі солдати бігали по селах України і вимагали: "Яйця, млека". Путіністам нічого не треба просити чи вимагати. Вони же наши "старші брати". Російські "герої", як справжні ідеологічні воїни, борються за "духовність" Росії, грабують квартири, вивозять на своїх вантажівках та танках холодильники, міксери, жіночі трусики…
А воюють за чистоту "духовного" російського світу засуджені, найманці, буряти, кадирівці, дагестанці, татари та інші народи величезної Росії.
До речі, серійний кат Гітлер був трохи більш "ідеологічним" ніж серійний вбивця Путін. До німецької армії приймались лише "чистокровні" арійці.
7. Нацисти насильно експортували українських жінок та дітей на роботу в Німеччину. Путіністи також вивозять українських жінок та дітей до Росії, позбавляючи їх власності, змушуючи покинути свої будинки.
Однак достатньо аналогій. І так зрозуміло, що російський путінізм зайняв почесне місце разом з такими кровожерливими режимами, як фашизм та нацизм.
Да і заява Путіна про історичні процеси та неминучість війни з Україною – це теж ідеологічна брехня з підручника по нацизму.
Перефразуючи Салтиков-Щедрина, я можу з упевненістю сказати:
Коли в Росії кажуть про історичні процеси – це означає, що десь можна щось вкрасти чи забрати.
17 мільйонів квадратних кілометрів території недостатньо для терористів.
Я просто не розумію, про яки історічні прцеси іде мова?
Після 1954 року, коли Крим був переведений в Українську РСР в межах однієї держави?
А якщо будемо брати ще один період до 1939 року? Тоді територія Карельської автономної республіки була частиною Фінляндії, Калінінград називався Кенігсберг, Курильські острови були частиною Японії.
А в 1918 році в склад Україні входили Кубань, Курськ і Белгород. А може ми повернемося до стародавніх століть за часів монгольсько-татарського ярма? Нехай Росія платить дань Татарстану.
Двадцать століть, через деякі клаптики землі, амбіції чи божевілля імператорів, генеральних секретарів, різних психічно хворих фюрерів загинули десятки тисяч, потім сотні тисяч, а в Другій світовій війні десятки мільйонів людей.
І після закінчення війни світ зрозумів, що так далі жити не можна.
В Статуті ООН, в інших документах визнали непорушність кордонів існуючих держав.
А 9 грудня 1981 року Генеральна Асамблея ООН прийняла "Декларацію про неприпустимісті інтервенції та втручання у внутрішні справи інших держав".
У першому пункті цієї декларації зазначається:
"жодна держава чи група держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі чи з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав".
І тепер питання стосується не лише Росії, а й тих країн, які її підтримують або пропонують домовитись з нею.
Виникає питання: навіщо потрібне така структура, як ООН, якщо її рішення можна не викопувати? А може потрібно виключати держави з цієї організації, які порушують її рішення?
Це дуже складне питання. Але треба щось вирішувати. Не можна мирится з цим, щоб одна держава-терорист тримала у заручниках весь світ.
Ну, а зараз, як завжди, вічне питання: хто винен і що робити?
Той факт, що ми межуємо з державою, позбавленої елементарного набору людських якостей, зрозуміло всьому цивілізованому світу.
Той факт, що ця держава-орда, яку очолює кривавий терорист та його банда, намагатиметься знищити нас за будь-яких умов, також зрозуміло.
Той факт, що цій орді не потрібні ніякі мирні домовленості з нами, не треба навіть сумніватися. Орді потрібна перерва, щоб знову почати нас вбивати.
Що робити? Ми на вірному шляху. Ми повинні і можемо перемогти кровожерний режим Путіна. Під перемогою ми маємо на увазі звільнення всіх наших територій, включаючи Крим. Ця перемога в інтересах цивілізованих країн. І тут виникають два питання:
- Чи можемо ми це зробити.
- Як ми будемо протистояти Росії, якщо вона все-таки буде бомбардувати нас зі своєї території?
Відповідь на перше питання багато в чому залежить від цивілізованого світу. Давно пора зрозуміти, що ми маємо справу з другим Гітлером, лише з ядерною зброєю. Давно пора зрозуміти, що ця маленька, боягузлива, бункерна моль розуміє лише силу. Західні країни повинні перестати боятися цього дрібного монстра.
Україні потрібна лише одне: сучасна зброя-танки, літаки, протиповітряна оборона та системи протиракетної оборони. Жодна угода з міжнародним терористом нічого не змінить. Він буде битися до останнього росіянина, не виповзаючи зі свого бункера. Ми разом повинні зруйнувати сатанинський режим Путіна.
Тільки тоді можна бути спокійним за подальший розвиток світу.
Зараз триває остання битва між цивілізованим та тоталітарним світом. Як кажуть: добро має бути з кулаками І не потрібно їх розтискати. Нам потрібна тільки перемога.
Відповідь на друге питання також зрозуміла. Рішення цього питання залежить від політичної волі цивілізованого світу. Після звільнення всіх наших територій, держави НАТО мають розпочати процес прийому України в її члени. Я не думаю, що це буде дуже важко. І я не впевнений, що після нашої перемоги режим Путіна буде збережений, а сам Путін залишиться президентом.
Ми віримо в свою перемогу, ми віримо в ЗСУ.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...