Блог | Росія постійно зазіхала на чуже: історичні факти
Декілька історичних фактів для розуміння того, з чим ми маємо справу. Ніяких братніх народів ніколи не було, а завжди був підступний кровожерний сусід, який постійно зазіхав на чуже.
- Весна, 1169 рік. Андрій Боголюбський, син засновника Москви Юрія Долгорукого і половецької принцеси, дефективний онук Володимира Мономаха, на чолі коаліції північних князів захоплює і грабує Київ. Літопис так описує цю спецоперацію: "І грабували вони два дні весь город — Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в'язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх". Такого масштабного руйнування Київ раніше не зазнавав навіть від половців.
- Осінь, 1240 рік. Військо хана Батия після тривалої облоги захоплює Київ. Окупанти зруйнували Десятинну церкву, розграбували Софійський собор і всі монастирі, і винищили майже все населення міста - з 50 тис. киян живими залишилися не більше 2 тис. Київ, одне з найбільших європейський міст того часу, лежав в руїні. А де в цей час був названий син Батия, великий герой російського народу Алєксандр Нєвскій? Так, він героїчно ганяв невеличкі загони шведів по північних болотах.
- Осінь, 1708 рік Військо під командуванням Меншикова за наказом Петра I знищує столицю гетьмана Івана Мазепи Батурин. Орки вирізали всіх мешканців міста, незалежно від віку і статі: за різними оцінками загинуло від 11 до 15 тисяч батуринців. Гетьманську столицю пограбували, в тому числі і православні храми, а потім спалили. Провідні газети Європи рясніли стурбованими заголовками - "Страшна різанина", "Вся Україна в крові", "Жінки і діти на вістріях шабель". "Страшний цар жадібний до крові в Україні… Всі мешканці Батурина, незважаючи на вік і стать, вирізані, як наказують нелюдські звичаї московитів"; "Вся Україна купається в крові. Меншиков показує жахи московського варварства", писали вони. 300 років минуло, а в Москві і досі сидить "страшний цар жадібний до крові".
- Зима, 1918 рік. Спецоперація з захоплення Києва більшовиками під час першої радянсько-української війни увійшла в історію своєю жорстокістю. Командир російських військ Муравйов потім признавався, що в хід йшла навіть хімічна зброя: "Я зайняв місто, бив по палацах і церквах ... бив, нікому не даючи пощади! 28 січня Дума (Києва) просила перемир'я. У відповідь я наказав душити їх газами. Сотні генералів, а може й тисячі, були безжалісно вбиті ... Так ми мстилися. Ми могли зупинити гнів помсти, проте ми не робили цього, тому що наше гасло - бути нещадними!". Захопивши Київ, більшовики влаштували терор - за різними підрахунками було розстріляно від 2 до 5 тисяч представників інтелігенції, вояків та цивільних.
- Осінь, 1941 рік. Ще одна показова спецоперація відбулася в рамках відступу радянських військ під час Другої світової війни. Керуючись тактикою "спаленої землі", більшовики знищили практично весь історичний центр Києва. Були підірвані, зокрема, Успенський собор Києво-Печерської лаври і житлові будинки на Хрещатику. Софія дивом вистояла. Нацисти, до речі, в боргу не залишились, використали диверсію як привід для "розв'язання єврейського питання" у столиці України і влаштували Бабин Яр.
Перелік злочинів, звірств і безчестя московитів можна доповнювати довго. Століттями вони ведуть проти нас війну на винищення. І зараз йде вирішальний бій.
