Російський снаряд влучив у підвал та вбив чотирьох людей: що відомо про загиблих у прикордонному селі на Чернігівщині

Прикордонні села Чернігівської області практично щодня перебувають під обстрілом російських військових. Так, 1 лютого окупанти обстріляли село Єліне Сновської громади. Один із снарядів прилетів у двір приватного будинку. Внаслідок цього загинуло четверо людей, а один житель отримав серйозні поранення.

Відео дня

Докладніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Загинуло четверо людей, п'ятому вдалося вижити

Того дня 1 лютого над селом Єліне, що розташоване буквально за кілька кілометрів від російського кордону, почали кружляти безпілотники.

"Коли почули їх, то одразу зрозуміли, що з боку Росії почнуть стріляти. Хто міг, поховалися в підвали. Приблизно о 15 годині в село почали прилітати снаряди. Один із них якраз і влучив у підвал родини Пляскіних. Там їх було п'ять осіб, і лише одному пощастило, Сергію Полянцеву, його поранило. Інші загинули прямо там", – розповідає місцева мешканка Анастасія.

Внаслідок вибуху в льоху загинуло подружжя Пляскіних – 63-річний Валерій та 61-річна Марія. А також 33-річний Василь Іванов, який допомагав сім'ї по господарству.

Також загинула і дружина Сергія Полянцева, 50-річна Світлана Маховик.

Хотіли виїхати, але не встигли

За словами місцевих жителів, Валерій та Марія Пляскіни у день обстрілу збиралися виїхати із села. Жити тут стає все небезпечніше та небезпечніше. Також покинути Єліне захотіли і Світлана Маховик із Сергієм Полянцевим.

"Але ніхто не знав, через який час ворог почне обстріл, легко можна було загинути в дорозі. Тим більше, що всі дороги в нашому районі заміновані, і їхати завжди потрібно дуже обережно. Можливо, тому вирішили сховатися в підвалі, перечекати і потім уже виїжджати. До них приєднався і Василь Іванов. Але, на жаль, їхній підвал і став спільною могилою", – продовжує Анастасія.

Міна прилетіла просто в підвал, пробила перекриття. У живих залишився лише Сергій Поляцев. Він був серйозно поранений, безліч уламків застрягло в його тілі. Його відправили до лікарні та провели вже кілька операцій.

Переселилися з Лисичанська

Валерій та Марія Пляскіни до села перебралися не так давно. Самі вони родом із Луганської області, мешкали у Лисичанську, який зараз під окупацією. Валерій багато років працював шахтарем. Цей будинок був дачею їхньої доньки Юлії, яка зараз мешкає в Києві.

"Спочатку в селі з'явився Валерій Пляскін із донькою та онуками. А вже минулого літа до них переїхала дружина Марія. Валерій був хорошим майстром, вдома весь час щось ремонтував, добудовував", – розповідає місцева мешканка Олена. Нещодавно в сім'ї з'явився свій бус, на ньому вони й збиралися їхати із села.

По господарству їм допомагав Василь Іванов. Він потоваришував із цією родиною, разом із Валерієм годував свиней, курей. Він у них буквально днював і ночував. Навіть до матері, яка мешкає з другим сином, рідко навідувався.

У загиблої Світлани Маховик залишилося двоє синів. Старший, 21-річний Дмитро від першого шлюбу, зараз служить в армії. Молодший, 15-річний Микита, тепер мешкає з батьком Сергієм Полянцевим.

"У Світлани було велике господарство – качки, кури, гуси, корова, свині. Вона жила лісом. Як тільки наставало тепло, вона йшла на збирання ягід, грибів, у лісі знала кожну купину. Займалася своїм городом, садила там усе, доглядала квіти", – каже родичка Наталія.

"Мама була дуже доброю людиною, дуже любила нас із братом. Все життя вона пропрацювала в будинку культури. Вона була дуже працьовита і ніколи на місці не сиділа", – згадує про неї старший син Дмитро.

Він каже, що приблизно за годину до трагедії спілкувався з нею у месенджері. "Вона говорила, що літають дрони. Я сказав, щоб вони виїжджали із села. Можливо, вони не встигли, насправді не знаю, що трапилося і чому вони побігли до сусідів", – каже Дмитро.

Він уточнює, що то був уже другий обстріл села. Багато жителів уже виїхали звідти.

Місцеві мешканці також скаржаться, що влада забула про прикордонні села області – Клюси, Єліне, Хренівку, Гуту-Студенецьку. Рідко коли сюди приходить гуманітарна допомога. Хліб у ці села привозять 1-2 рази на два тижні. Дороги навколо сіл заміновані, тож люди самі побоюються кудись їхати. А прикордоння останніми місяцями дуже часто обстрілюють.