Роман Гапачило: Наші "Бандеромобілі" на фронті знищують танки та гелікоптери

Роман Гапачило – топменеджер великої IT-компанії, гуморист, із 24 лютого займається тим, що разом із командою волонтерів закуповує для ЗСУ пікапи, переобладнує їх та відправляє на фронт. Його автомобілі називаються "Бандеромобілями". На їхньому рахунку вже підбиті ворожі танки, БТРи, гелікоптери. Нещодавно на передову вирушив 116-й "Бандеромобіль".

Докладніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Публікацію підготовлено в межах проєкту "Ми з України!", ініційованого Національною спілкою журналістів України.

– Романе, чим ви займалися до 24 лютого? Я чула, що ви керували IT-компанією та як творча людина знімали гумористичний проєкт "Наші без раши".

– Я віцепрезидент, талант-менеджер компанії Intellias. Це одна із найбільших IT-компаній в Україні, там працює 2600 осіб. Я відповідаю за роботу із талантами. Я одночасно керую відділом HR, рекрутингу, відділом розвитку людей, ребрендингу, піару. Моя команда – це 220 осіб, з якими я працюю. І паралельно на YouTube знімаю проєкт "Наші без раши". Це скетчі, які досить популярні, нас показували на ICTV та інших каналах. Ось цим я займався до 24 лютого.

– А коли у вас народився проєкт "Бандеромобіль"? Чому виникла така ідея, хто був першим замовником такого автомобіля?

– Приблизно на третій чи четвертий день війни виникла така ідея. Першим замовником був такий екснародний депутат Володимир Парасюк, це мій знайомий. Володя вже тоді воював на Київщині. Я запитав його, чим можу допомогти? Він сказав, що нічим. Але потрібні машини. І я почав цим займатися

Раніше у мене був автомобільний бізнес – мобільна автомийка, яка успішно працювала у Львові. Але 2,5 роки тому я закрив її і залишився працювати в IT. Тому я трохи розумію, як все це працює, як купити автомобіль. Я зібрав людей, які знаються на автомобільній тематиці. За перші п'ять годин тоді ми зібрали 3 млн грн на машину. У нас є YouTube канал, там 300 тис. підписників. Я зняв відео та запропонував збирати гроші на такі машини.

Ми першу машину повністю забронювали металом, відправили Володі на Київщину. Там машину простріляли, він надіслав нам фото, показав, де треба посилити метал, заварити радіатор, акумулятор, зміцнити двері, щоб і водії, і пасажири були захищені. Щоб, якщо автомобіль потрапить під обстріл, він міг рухатися далі.

І ми почали працювати. Зробили вебсайт bandera-car.com.ua. На ньому військові залишають свої заявки, пишуть, які їм потрібні машини. Ми щодня отримуємо по 10 запитів. З них обираємо найбільш критичні, ті, що відповідають цілям "Бандеромобіля".

– Які машини просять військові?

– Ми займаємось тільки пікапами. Тому що "Бандеромобіль" – це пікап, на який ми встановлюємо турель – спеціальний пристрій для встановлення гранатомета або кулемета. І таким він вирушає на передову. Там уже хлопці встановлюють свою зброю та працюють.

Тому наше завдання – вибрати з цих запитів той, який найбільше відповідає нашим цілям. Це бойова машина, яка працює на знищення ворога та допомагає нам наближати нашу перемогу.

– Де ви шукаєте ці автомобілі, в яких країнах, хто вам допомагає, скільки людей зараз зайняті у цьому проєкті?

– У нас працює 40 людей по всій Європі. У Польщі є дві команди, у Німеччині, Швейцарії, Швеції та найбільше в Англії. Це українці, які перебувають там на місцях, вони відгукнулися, ефективно працюють. Є менеджер із закупівлі автомобілів, який все перевіряє, переглядає, які авто закуповують. Кожен автомобіль перед купівлею проходить перевірку на місці, потім доставляється до України.

– Ці люди беруть участь у проєкті на волонтерських засадах чи це вже стало їхньою роботою?

– Вони працюють як волонтери. У них є своя робота.

– Вони встигають усім цим займатися?

– Так. Я теж працюю та займаюся проєктом. Кожен виконує своє завдання. Хтось купує авто, я займаюся фандразингом та публічністю проєкту. Хтось опрацьовує запити, хтось доставляє авто військовим, хтось ремонтує. Є чотири бригади, які варять метал. Дві бригади роблять турелі. Кожен відповідає за свою ділянку. Люди беруть участь у цьому проєкті до основної роботи чи після.

– Скільки вам обходиться переобладнати один пікап?

– Близько 7-8 тис доларів, все залежить від турелі. Якщо він призначений для встановлення великокаліберного кулемета, то дорожче. Тому що для машини потрібно більше металу, щоб зміцнити раму. Якщо потрібно встановити маленький кулемет, то дешевше. Пікап ми купуємо приблизно за 6 тис. доларів, плюс доставка, ремонт, треба наварити метал. Ми платимо за метал, запчастини, різання металу лазером. А решта – працюють волонтери безкоштовно.

– Військові розповідають вам про долю автомобіля? Чи багато їх там постраждало на фронті, згоріли?

– Звичайно. Приблизно 15-20% автомобілів із 116, які ми відправили, вже не працюють. Існують різні ситуації. У нас на каналі можна подивитися, як по деяких наших авто орки лазять, захопили "Бандерамобіль". Є випадки, коли накривають "градами". А є успіхи, коли кажуть, що сьогодні ми з вашого пікапа підбили три вертольоти. Ми передавали пікап хлопцям, які працюють зі "Стугною", то вони і танки, і Урали підбивали, БТР. Найцікавіше, коли хлопці пишуть, що наша машина врятувала їм життя. Прилетів уламок і застряг у дверях автомобіля. Це найкраще.

– Яка доля вашої IT-компанії? Чи продовжуєте там працювати, як вам вдається все поєднувати?

– Я керую відділом персоналу в компанії. Це більше, ніж просто кадри. Спочатку було складно, бо треба було налагодити усі процеси. Але люди з IT розуміють, що таке процес, як його налагодити так, щоб він працював із мінімальною твоєю участю. Кожен знає, що робить. Тому моя участь у проєкті годину-півтори на день. Спочатку було більше – 6-7 годин, з 18:00 до першої-другої години ночі.

– Серед ваших співробітників є ті, хто пішов на фронт? Може, ви їм теж авто купуєте?

– Так, купуємо. Наша компанія має свій проєкт, вона купує просто автомобілі, пікапи, але вона не робить на них броню. Ми надсилаємо їх усім співробітникам. Було останнє замовлення зробити пікап із туреллю, і ось він уже сьогодні вирушив на передову.

– У якому стані зараз IT-бізнес, багатьом спеціалістам довелося виїхати за кордон? Може, замовники не дуже довіряють українським компаніям під час війни?

– Приблизно 20-30% людей виїхало за кордон. Частина виїхали до війни, жінки, які виїхали під час війни. Бізнес постраждав мінімально. Весь основний бізнес будується в Америці чи в Європі, ці компанії залишилися з нами працювати. Війна розпочалася у четвер, а в понеділок уже 95% наших співробітників працювали.

Моє завдання було повністю евакуювати людей із Харкова, Києва, Одеси, Дніпра, Сум до Львова, Франківська, жінок – до Польщі. Тому що в нас є офіс у Польщі, Іспанії, Португалії, Болгарії, Хорватії.

Наразі пішла рецесія світової економіки, і зараз ми відчуваємо спад бізнесу по сектору. Але це стосується глобальної рецесії. А наші клієнти, навпаки, нас підтримали, сказали, що ми зараз не можемо піти від вас, бо, підтримуючи український бізнес, ми підтримуємо Україну загалом.

– А що з вашим проєктом "Наші без раши"? Ви щось знімаєте?

– Зараз ми поставили його на паузу, тому що дуже складно підтримувати його. Тим більше, що існує "Бандеромобіль". Фактично ми свій YouTube канал використовували для франдрезингу. Нас показали в CNN, і ми відкрили лінію франдрейзингу для іноземців, де ми розповідаємо англійською про війну в нашій країні, і люди там донатять гроші.

Наразі ми повертаємось до зйомок повнометражного фільму "Пропала грамота-2", режисер – Ахтем Сеітаблаєв. Він знімав "Кіборгів", "Захар Беркут". Зараз служить під Миколаєвим. Але готовий долучитись, ми для YouTube хочемо зняти цей фільм, сценарій написано ще до війни.