Відео дня
Рік тому ЗСУ визволили Херсон від окупантів: як це було. Фото і відео
Місто Херсон, яке російські війська окупували ще 1 березня 2022 року і яке у вересні минулого року Москва навіть записала в російську конституцію як "новий регіон РФ", стало символом спротиву й однієї з найбільших перемог української армії під час повномасштабної агресії РФ. У єдиному облцентрі, який "друга армія світу" спромоглася захопити після початку вторгнення 24 лютого 2022 року, тисячі херсонців виходили на вулиці, аби показати окупантам, що Херсон – це Україна, а херсонські чоловіки з місцевої тероборони ледь не голіруч намагалися спинити озброєних до зубів окупантів – і багато хто з них поліг у нерівному бою у міському Бузковому парку.
Однак Сили оборони не забували про те, що тисячі жителів Херсона чекають на повернення України – і зрештою змусили загарбників втікати: 11 листопада 2022 року українські воїни зайшли у звільнене від окупації місто. У першу річницю звільнення Херсона OBOZ.UA пропонує згадати, як це було.
11 листопада 2023 року з річницею звільнення Херсона і жителів міста, і всіх українців привітав президент України Володимир Зеленський. Він зазначив, що кожен із нас пам'ятає ті бурхливі емоції, які ми відчували, коли Херсон нарешті було очищено від російських загарбників. Так само, як кожен пам'ятає, якою ціною далося це звільнення.
"Рік тому український прапор повернувся до Херсона. Ми всі добре пам'ятаємо цей день, ці емоції. Як люди зустрічали наших військових, як раділи дорослі й діти. Велика подяка кожному з воїнів, завдяки яким це стало можливим. Пам'ятаємо про всіх, хто віддав своє життя заради майбутнього нашої держави. Херсоне й херсонці, дякую за вашу стійкість і віру в Україну! Слава нашим героям! Слава нашому міцному народу!" – зазначив Зеленський.
Він також показав пронизливі фото з міста, яке після восьми місяців окупації нарешті повернулося додому.
Ледь не до останнього дня російські окупанти запевняли, що у Херсоні "Росія назавжди", а їхні посіпаки на кшталт зрадника Володимира Сальдо чи ліквідованого згодом колаборанта Кирила Стрємоусова запевняли, що РФ не збирається здавати Херсон.
Однак у Сил оборони, які ще з літа розпочали звільнення окупованих територій Херсонщини, щодо цього були інші плани. І вже на початку листопада, під тиском українських воїнів, російські окупаційні війська почали готуватися до відступу.
Так, 3 листопада з будівлі Херсонської облдержадміністрації зник російський триколор. Згорнули загарбники також розташовані поблизу блокпости. Вони розграбували Херсонський художній та Херсонський краєзнавчий музеї. Усі цінності, що зберігалися там, окупанти вивезли до тимчасово окупованого Криму, так само, як і тварин із міського зоопарку.
Також у промислових масштабах розграбовувалося комунальне майно, зокрема окупанти викрали транспортні засоби комунальних підприємств, міський автопарк, що налічував десятки автобусів, усі швидкі та пожежні автомобілі міста. Загарбники прихопили із собою сонячні електростанції та мародерили в оселях цивільного населення.
Натомість по собі "друга армія світу" лишала величезну кількість вибухових пристроїв: мінували помешкання, цивільні об'єкти, будівлі ОВА та комунальних служб. Також російські військові перед відступом підірвали котельні та об'єкт обленерго, а також телецентр – місто залишилося без електрики, води та зв'язку.
При цьому на лівобережжя Херсонщини загарбники вивозили місцевих жителів.
Зрештою 9 листопада окупанти визнали, що змушені відступити з Херсона. Тодішній командувач російських військ Сергій Суровікін під час доповіді міністру оборони РФ Сергію Шойгу заявив, що пропонує вивести армію РФ із правобережжя Херсонщини та з самого облцентру, бо ж, мовляв, Херсон і прилеглі населені пункти не можуть забезпечуватись і функціонувати. Шойгу з "аргументами" погодився.
Втечу з Херсона окупанти назвали "непростим рішенням", яке ухвалено нібито тому, що російське командування "цінує" своє гарматне м'ясо.
При цьому російське командування відчайдушно намагалося вдавати, що втеча з Херсона є рішенням Росії. Ці твердження тоді розбив головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний.
"За кожним так званим жестом доброї волі противника стоять колосальні зусилля наших військ. Так само, як ворог відходив із Києва та Харківщини, залишав острів Зміїний, імовірний вихід із Херсона – це результат наших активних дій", – зазначив генерал.
Відступаючи, російські окупанти підірвали за собою раніше пошкоджений Антонівський міст: підрив здійснили у кількох місцях.
А 11 листопада у Херсон зайшли перші українські спецпідрозділи, а у Головному управлінні розвідки закликали окупантів здаватися у полон.
Ще до появи новин про те, що українські воїни зайшли до облцентру, у Херсоні місцеві жителі масово вийшли на вулиці із синьо-жовтими прапорами. Захисників зустрічали слізьми, обіймами та вигуками "Слава Україні!".
Місто миттєво забарвилося у синьо-жовті кольори.
На третій день після звільнення до Херсона повернулося керівництво області: посадовці вимушені були чекати на розмінування міських будівель. На херсонських вулицях знову з'явилися українські правоохоронці, а співробітники СБУ долучилися до пошуку диверсантів та зрадників.
Уже 13 листопада у Херсоні відновили мобільний зв'язок, запрацювало українське телебачення та радіо. А 14 листопада у місто приїхав глава держави.
Станом на кінець 2022 року в Херсоні залишалося приблизно 20% від кількості населення до повномасштабного вторгнення: близько 60-70 тисяч осіб.
І від самого моменту втечі російські загарбники, які цинічно називали Херсон "російським містом", практично безперервно завдають по ньому жорстоких ударів, руйнуючи житлові будинки та інфраструктуру, вбиваючи й калічачи дорослих і дітей.
Однак Сили оборони роблять усе можливе для того, аби відкинути ворожу артилерію подалі від Херсона й інших населених пунктів правобережної частини Херсонщини – і щоб зрештою свій день звільнення зустріли й українці, що досі живуть під окупацією на лівому березі Дніпра, і люди в усіх інших куточках нашої країни, де поки ще тимчасово порядкують російські загарбники.
Нагадаємо, соціологічна служба Центру Разумкова провела опитування, яке вкотре підтвердило, що українці хочуть перемоги, звільнення окупованих територій і вступу до НАТО і ЄС.
Так, повної перемоги у війні з країною-агресором Росією прагнуть 76,8% опитаних громадян країни.
На другому місці опинилося бажання домогтися звільнення усіх окупованих Росією українських територій, третє ж, чого найбільше хочуть українці, – це вступ до НАТО: його наші співгромадяни прагнуть навіть більше, аніж приєднання до Європейського Союзу.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!