Відео дня
Річниця трагедії 2 травня в Одесі: експерти пояснили, як Кремль використав її для виправдання війни
Напередодні 2 травня, річниці трагічних подій в Одесі 2014 року, коли внаслідок сутичок у центрі міста та пожежі в Будинку профспілок загинуло 48 людей, рашистська пропаганда вчергове намагається танцювати на кістках, спекулювати на трагедії, аби задурювати голови всім, кому вийде, про причини війни.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки проаналізував, як ті події використовували для розпалювання російсько-української війни.
"Одеська Хатинь" є неодмінним елементом міфології путінського режиму, покликаним виправдати агресію проти України. Кремль старанно вибудовував наратив: мовляв, мешканці сходу остаточно ухвалили рішення про збройний спротив після того, як побачили, що в Одесі "неонацисти загнали у Будинок профспілок та спалили учасників мирного протесту".
Треба визнати, що інформаційна операція "спалення російськомовних в Одесі" стала успішним механізмом розпалювання війни. Є непоодинокі приклади, коли люди вірили російському телебаченню про "спалену живцем вагітну жінку" і йшли воювати проти України. Цей мотив був повторений сотні разів: бойовиками, російськими військовими, зокрема полоненими.
Напередодні повномасштабного вторгнення Путін також згадав одеські події, готуючи інформаційне тло перед своєю спробою загарбати Україну. 21 лютого він говорив: "Неможливо без здригання згадувати про страшну трагедію в Одесі, де учасники мирної акції протесту були по-звірячому вбиті, живцем спалені в Будинку профспілок. Злочинці, які вчинили це злодіяння, не покарані, їх ніхто і не шукає, але ми знаємо їх поіменно і зробимо все для того, щоб їх покарати: знайти і передати до суду". Очевидно, в своїй уяві Путін вже готував пропагандистський суд в Одесі, який мав би покарати призначених "винуватими" та закільцювати цю історію.
Протягом років кремлівська пропаганда бреше, особливо на іноземну аудиторію, про некеровані банди націоналістів, які вдаються до насильства, залякують офіційну українську владу, змушуючи її рухатися у фарватері вимог радикалів. І як наслідок, сталася трагедія в Одесі.
Путінський режим поширював ці меседжі і в світових медіа, і серед росіян та українців, і з трибуни ООН. Він цинічно вдавав із себе захисника скривджених, нещиро оплакуючи загиблих одеситів, тоді як насправді готував цим інформаційний ґрунт для ще одного, значно більшого та жорсткішого витка війни.
До прикладу, в 2015 році в іспанській Валенсії росіяни проводили від імені "спільноти біженців з південного сходу України (Донбасу)" виставку та зустріч, на якій розповідали, що "після державного перевороту в Києві каральні групи "Правого сектору" з метою залякування населення Одеси… здійснили геноцид мирного населення одеситів, спаливши їх у Будинку профспілок".
"Одеса через сім років: неонацизм та насильницький націоналізм як двигун українського конфлікту" – це назва неофіційного онлайн-заходу, який проводила РФ в ООН у травні 2021 року із залученням членів Ради Безпеки. Тоді свідки від Росії звинувачували "неонацистські банди"у звірствах.
Сьогодні, після початку повномасштабного вторгнення, коли на совісті Росії вже сотні тисяч жертв (пригадати хоча б знищення Маріуполя разом із мирними мешканцями), стає очевидним, що путінський режим не плекає емпатії до людей, а грає у свої криваві ігри. Наче ігроман в казино, який вже не може зупинитися, допоки не програє все.
Пропаганда брехала про українські неконтрольовані "нацистські банди" на зарплаті в олігархів. Проте війна відкрила реальність. Виявилося, що безконтрольні "головорізи" з кувалдами на зарплаті в олігарха – це все про Росію, яка відкрито воює за допомогою найманців та роздала зброю зекам з тюрем. А свою назву угруповання "Вагнер" отримало від позивного Дмитра Уткіна, який, як дослідив Лукас Андрюкайтис, окрім того, що служив в ГРУ РФ, ще й поціновувач Третього райху та має татуювання блискавок СС та орла. Це чергове свідчення того, що кремлівська пропаганда малює ворога з власного відображення.
У 2013 році Росія представила своє бачення гібридної війни, в якому йдеться, що в сучасних війнах треба провокувати дестабілізацію зсередини – через політичні інструменти, підбурювання до протестів та із залученням спецслужб. Це, не ховаючись, було викладено за рік до подій на Майдані в так званій "доктрині Герасимова". Сьогодні все більше людей схиляються до думки, що події в Одесі були інспіровані саме Кремлем, який таким чином досягав мети – через провокацію, діючи під чужим прапором, створити привід для ескалації протистояння, яке можна буде перевести в формат громадянської війни.
Напередодні повернення на посаду президента в 2012 році Путін розповідав про свою обізнаність у технологіях створення сакральних жертв: "Вони (опозиціонери – прим.) справді хочуть якихось сутичок і до цього всіляко підводять, готові навіть самі принести когось у жертву та звинуватити в цьому владу. …І я цю методику і тактику знаю, її вже як 10 років намагаються застосувати, насамперед за кордоном. …Самі грохнуть, а потім будуть владу звинувачувати".
Саме після маніпулятивного висвітлення пропагандою "спалення росіян в Україні" цей архетипний образ – смерті у вогні – подіяв на велику кількість людей, яким таким чином пояснили необхідність війни проти України. Населення Росії не повірить, що ця трагедія могла бути підлаштована російськими спецслужбами, адже людині важко уявити таку підступність батьківщини, якою вона звикла пишатися.
Нагадаємо, керівництво силових відомств за часів Януковича було інфільтроване російською агентурою. Тому нова українська влада, яка прийшла на хвилі Революції Гідності, не могла повністю контролювати ситуацію в Одесі, що давало свободу рук російським спецслужбам.
Миттєва поява терміна "одеська Хатинь", який почав швидко поширюватися в російських ЗМІ та блогерами, визнається фахівцями з комунікацій ознакою інформаційно-психологічної операції, яка готувалася заздалегідь.
Цікаво, що в сюжеті на державному каналі "Россия 24" від 5 травня 2014 року теж говорили, що напад на вболівальників здійснили провокатори, проте вони начебто лише імітували проросійських активістів та були використані для того, щоб розізлити фанів. Далі, йдеться у сюжеті, "спровокований натовп оточує будівлю" (профспілок).
Тоді, відразу після подій, навіть для російської пропаганди було складно брехати так нахабно, як зараз. Доводилося підлаштовуватися під реальність. У сюжеті визнавали наявність провокаторів, які першими напали на вболівальників, але при цьому трактували це як підступну провокацію з боку української влади, щоб викликати заворушення.
Завершується сюжет словами: "До одеської міліції та київської влади, якій вона підкоряється, – багато запитань. І це ще м'яко сказано. Події 2 травня можуть бути для України тією самою рискою, після якої ніщо вже не буде як раніше". Пізніше Росія запросить начальника міліції громадської безпеки Дмитра Фучеджи виступати на онлайн-зустрічі в ООН, вже не маючи до нього ніяких "запитань", адже він звинувачував у трагедії "радикалів та переворот на Майдані".
Після 2 травня російський державний ресурс "Вести" поширював цілий букет кровожерливих фейків, які мали вразити людей. Йшлося про задушену зашморгом вагітну жінку, вбивство якої "навіть могло потрапити на відео". Про зґвалтованих та вбитих жінок. Про спалену жінку з двома дітьми, про те, що людей спочатку розстрілювали, а потім спалювали трупи.
Все це було вигадкою, що було доведено подальшими розслідуваннями. Деякі з них, зокрема про вбиту вагітну, були розвінчані як фейки відразу.
Отже, пригадаємо факти про трагедію 2 травня в Одесі, про які ніколи не розкаже російська пропаганда, щоб не руйнувати свій міф про "каральну акцію".
1. Події в Одесі були частиною гібридної агресії Росії проти України, яка почалася в лютому 2014 року. Станом на початок травня Росія вже окупувала Крим, а російські бойовики Гіркіна – захопили міста на Донбасі, де вбивали представників влади та активістів, які чинили спротив російській агресії.
Перед трагедією 2 травня проросійські "тітушки" в Одесі вже нападали на прихильників Євромайдану та єдиної України. Так, 19 лютого під ОДА побили бітами журналістів та кілька десятків євромайданівців, а 3 березня "тітушки" зірвали з флагштоку перед ОДА прапор України.
2. 2 травня конфлікт почався так само з атаки озброєних, в тому числі вогнепальною зброєю, російських "тітушок", які напали на марш футбольних вболівальників, що проходив у межах акції "За єдність України". Ще до Будинку профспілок у сутичках загинуло шестеро людей.
3. Кремлівська пропаганда поширювала дикі фейки в стилі "розіп'ятого хлопчика" про загиблих 2 травня: про задушену вагітну, зґвалтованих та спалених жінок, про матір, яка загинула з двома дітьми. Все це свідчить про інформаційну розкрутку трагедії, нагнітання, а відтак і можливу участь в її організації.
4. Навколо Будинку профспілок були сутички із застосуванням насильства з двох боків. Це руйнує міф про те, що "мирних людей силоміць загнали та спалили". Відеоматеріали свідчать, що коктейлі молотова кидали з двох боків. Зокрема, є відео, на якому видно, як кидають коктейлі з даху Будинку профспілок в саме наметове містечко. Також встановлений факт, що з будівлі стріляли по вулиці – відповідний вихідний отвір від кулі був зафіксований на склі. Наприклад, Андрій Красильников, громадянин РФ, який допомагав рятувати людей, був поранений у ключицю пострілом з будівлі кулею 12 калібру.
В середину будівлі занесли дерев’яні барикади, каністри та генератор з паливом. Отже, пожежа могла бути як випадковою трагедією, так і результатом спланованої провокації.
5. Проукраїнські активісти, принаймні значна їх частина, допомагали рятувати заблокованих у будівлі людей, коли побачили, що в будівлі пожежа. Для цього використовували металоконструкції з розібраної сцени, що добре видно на відео і про що мовчить російська пропаганда.
6. Місцеві керівники – міліції Дмитро Фучеджи та ДСНС Володимир Боделан – несуть відповідальність за жертви 2 травня, адже того дня самоусунулися від виконання своїх службових обов’язків, пізніше переїхали та були прийняті в Росії. На відеокадрах можна побачити повну відсутність правоохоронців та пожежників тоді, як розгорталася трагедія.
Дмитро Фучеджи, начальник міліції громадської безпеки, який мав забезпечити громадський порядок, був заочно засуджений до позбавлення волі на 15 років Приморським судом Одеси 18 квітня 2023 року.
"Це перший вирок, винесений стосовно співробітників поліції щодо їхньої бездіяльності та сприяння антимайдану до, під час та після подій 2 травня (зокрема, 4 травня 2014 року, коли Фучеджи зробив вигляд, що був вимушений відпустити затриманих сепаратистів з ізоляторів тимчасового утримання)", – прокоментував вирок суду Владислав Балинський, активіст групи 2 травня – організації, яка проводила незалежне розслідування.
Так само перебуває в окупованому Росією Криму і влаштувався в його окупаційну адміністрацію Володимир Боделан, син колишнього мера Одеси, який очолював обласне управління МНС 2 травня 2014 року. Саме він розпорядився не відправляти машини на гасіння вогню, хоча пожежна частина була розташована на відстані одного кілометра від Будинку профспілок. Пожежні машини приїхали лише за 40 хвилин після початку займання. Боделан пояснював це тим, що пожежникам було небезпечно працювати під час заворушень.
Тетяна Герасимова, журналістка та активістка групи 2 травня, в коментарі Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки розповіла, як саме російська пропаганда намагалася використовувати та розгойдувати ситуацію після трагічних подій. Далі пряма мова.
Відразу після того по місту пішли чутки, які "на голову не налазили". Наприклад, що в підвалі є 300 трупів, які ночами вивозять. Що людей вбивали "фосфорною зброєю" тощо.
Перші місяці після трагедії перед Будинком профспілок так звані прибічники "русского міра" постійно проводили мітинги "Не забудемо, не пробачимо". На цій трагедії робили величезну інформаційну бульбашку, щоб люди забули, з чого все почалося в той день.
А почалося все з центру, вул. Грецької та Дерибасівської, де загинули перші люди – активіст "Правого сектора" Ігор Іванов і випадковий перехожий Андрій Бірюков. Заварили "всю кашу" проросійські активісти під керівництвом Сергія Долженкова. І там загинули перші люди, і було багато поранених. Такий собі Боцман (Віталій Будько) з проросійського табору стріляв з автомата Калашникова в центрі Одеси та, на думку нашої групи, саме він вбив Ігоря Іванова, який став першою жертвою того дня. Показово, що міліція тоді стояла спиною до проросійських бойовиків, наче захищаючи їх.
Після 2 травня почалися оці божевільні великі меморіальні мітинги з "риданнями" та жахливими закликами – всіх покарати, всіх вбити, мовляв, це бандерівці, Україна, її влада, всі вони злочинці, вбили наших дітей. І це було досить страшно. Мітинги знімали російські пропагандисти, які тоді без перепон приїздили в Україну, знімали фільми. Це була спекуляція на жертвах.
Тему розкручували і в коментарях у соцмережах – ВКонтакте, Однокласниках, Youtube: "Ви, бандерівці, спалили невинних російських людей у Будинку профспілок". Це використовувалося в Одесі, Росії та Європі. І коли ми виклали наш фільм розслідування про 2 травня різними мовами, нам почали писати російську пропаганду в коментарях іспанською, італійською тощо. Звинувачували "бандерівців, які спеціально зігнали та спалили".
Оцей фактор "Одеської Хатині" вони використовували для розпалювання війни в Донецькій та Луганській областях. Я пам’ятаю дуже добре розмову з однією з мешканок Луганська. Вона була викладачкою в університеті імені Даля, активною проукраїнською волонтеркою, яка мені розповідала, що спостерігала цю картину.
Ось ці орки-маргінали захопили в квітні СБУ, сиділи і не знали, що їм робити. І тут 2 травня використали як бензин, який вилили в ледь напівзотліле багаття. Війна на Донбасі розпалювалася саме після 2-го травня і саме завдяки допомозі російської пропаганди з її фейками про "задушених вагітних жінок". Був навіть фільм японських журналістів, які їздили по Росії, зустрічалися з учасниками війни на Донбасі. Один з них розповідав, що нікуди не збирався їхати воювати, але пішов, коли побачив, що вони задушили вагітну жінку – "я не міг цього винести". Цей чоловік приїхав воювати в Україну і навіть втратив ногу. І цей меседж "не забудемо, не пробачимо 2 травня" став одним із символів, який на Донбасі вішали на плакати, чіпляли наліпки з цими словами на зброю тощо. Фактор 2 травня використовувався пропагандою не просто на 100%, на всі 1000% відсотків для розпалювання війни на Донбасі.
Рік тому, наскільки я розумію, цей привід вже був не потрібен. Були нові фейки – біозброя, нацисти-азовці. А потім плюнули і на це і просто заявили: "Ми не хочемо, щоб українці існували на світі". Міф 2 травня був потрібен у гібридній війні, а у відкритій – він відійшов на другий план. І я погоджуюся з думкою, що 2 травня є одним з епізодів не громадянського конфлікту, а російсько-української війни на її гібридному етапі.