При владі постійно опиняються люди, які нищать мораль і гідність країни - Андрій Юсов

18,4 т.
Андрей Юсов

Чи може одна нова людина змінити стару політику, у чому різниця між змістом і формою і як політики закривають гештальт. Про це ми поспілкувалися з кандидатом у депутати Верховної Ради України, директором Школи відповідальної політики Андрієм Юсовим.

– Пане Андрію, назвіть Ваші перші кроки як народного депутата?

– Передусім треба визначитися з Комітетом. Для мене це вкрай важливо, тому що я хочу якомога ефективніше представляти виборців округу і реалізувати своє програмне бачення. Місцеве самоврядування або правова політика – думаю, такі напрямки будуть у пріоритеті. Найбільш органічне для мажоритарника – місцеве самоврядування, хоча, насправді, інтереси округу можна фахово захищати в будь-якому комітеті. Далі – формування коаліції. Я можу розглядати питання входження до більшості, якщо це буде більшість, яка сформована на державницьких, патріотичних, проєвропейських засадах, з беззаперечним протистоянням агресору і захистом українського суверенітету. Це визначить мої подальші дії – буду я у владі чи в опозиції у форматі парламенту. Я і однодумці, які потраплять до парламенту обов’язково визначаться щодо коаліції і наших спільних подальших дій, безумовно будемо наполягати, щоб у довгу скриньку не відкладали зняття депутатської недоторканості. А ще, може перевірю, який із буфетів у Верховній Раді дешевший.

Відео дня
Андрей Юсов

– Чи вважаєте Ви себе людиною нової політичної формації?

– Так. Я завжди був за межами правлячого політичного класу. Це завжди була боротьба то проти старих комуністів, то проти старих комсомольців, або нових олігархів. Так склалося, що при владі опинялись люди, з якими мені неможливо було співпрацювати ані ціннісно, ані морально.׳

– Чим стара політична формація відрізняється від нової?

– Можу сказати, чим повинна відрізнятись – мотивацією. Є речі, які стосуються форми – джинси, футболки, кросівки – це все круто. І Зеленському можна подякувати, що він приніс новий тренд у форму української політики. Але головне – це змістовні речі, і тут йдеться про мотивацію. Якщо в тебе є мотивація побудувати правову державу, то ти не шукаєш виправдання чому робиш неконституційні кроки. Ти, власне, їх просто не робиш. Чесною мотивацією і має відрізнятись нове політичне покоління від попередніх. Тобто, ми завжди робимо те, про що думаємо і говоримо. Якщо таких задніх думок немає, то не буде і складних схем, пояснень, відчуття обману в людей. Вийшло – добре, не вийшло – обираємо нових. Коли мотивація – це збереження рейтингу, особисте збагачення, домовленості або співпраця з тіньовими гравцями, тоді вся діяльність, спілкування з суспільством – брехня. І це точно – не нова політика, не нова формація.

– Чи зустрічаєте Ви опір системи для реалізації ваших планів?

– Так, регулярно. Округ, де я балотуюсь, один із найцікавіших у Києві. І кожен, хто сюди приїде, може побачити опір старої системи. Бо коли перед виборами будують дитячі майданчики, замінюють поштові скриньки, роздають сумки із невідомим вмістом – це і є стара система. У моєму житті були різні формати опору і в силовій, і в юридичній площині, такого, на щастя, зараз уже немає, Україна таки рухається вперед. Але залишків багато їх треба зачищати.

– Чи можна провести паралель ситуації на окрузі із ситуацією в цілому по країні?

– Як і в цілому по країні до парламенту хочуть потрапити старі перефарбовані політики, які там багато разів були, а також нікому не відомі віртуальні, яких взагалі ніде не було, і раптом вони захотіли скористатися невідомими трендами. Наш округ – не виключення, це все є. Хоча й зі своєю специфікою. Про політику тут кандидати говорять значно менше, а більше – намагаються задобрити виборців увагою до місцевих проблем. Таке враження, що ми обираємо не депутата Верховної Ради, а, наприклад, голову районної ради Дніпровського чи Дарницького районів, якби така посада була. Але на місцевих виборах цей масив інформації людям знадобиться, треба згадати і про обіцянки, які політики роздають зараз. Тим більше, що вибори до місцевих рад і Київської ради відбудуться дуже швидко.

Хочу зазначити, 216–ий округ не надто спотворений сучасними забудовами, і це дає надію, що подальший його розвиток може відбуватись більш гармонічно. Округ може бути прекрасною територією для комфортного життя, тут потрібно багато змін. Є питання з екологією, бо радянська влада вирішила перетворити лівий берег Києва на промисловий центр, зовсім не думаючи про людей, які тут живуть. На жаль, цю практику продовжує і нинішня влада. Я постійно звертаю увагу на те, що треба або переносити виробництва за межі міста, такі як вкрайшкідливий "Фанплит", або проводити модернізацію тих, які не можна перенести – це Бортницька станція аерації, завод "Енергія".

Нова Дарниця сама по собі виглядає більш теплою і дружньою для життя людей, родин. А якщо владнати такі речі, як відпочинок і шоппінг, то на Нову Дарницю стоятиме черга.

– Що вам надає сили рухатися далі?

– Безумовно, підтримка людей, виборців. Але я б нічого не досяг без розуміння і любові сім׳ї. Любов до України мене надихає, команда допомагає втілювати задуми, ненависть до ворогів не дає втратити пильність. А ще дуже допомагають почуття гумору і шоколадні батончики.

– Чи немає жалю, що сконцентрувались на громадській діяльності, а не на бізнесі?

– Якась частинка мене, мабуть, жалкує. Але я знаю: у тому, що відбувалося і відбувається зараз в Україні, себто два Майдани, Одеса яка залишилась українською, просто безліч світоглядних змін, є моя, можливо невелика, але частка. І заради цього варто було б це все ще раз повторити, якщо доведеться.

– Але все ж таки якась частинка жалкує, чому?

– Я міг би бути юристом чи адвокатом. Навіть не сумніваюся, що досяг би успіху. Міг би сконцентруватись на фаховій роботі адвоката. Тому якщо, ставши депутатом, я працюватиму за правовим напрямком, знаєте, буду вважати це повним закриттям гештальту.