Панельні будинки насправді придумали не в СРСР: як усе було

Панельні будинки, які стали символом житлового фонду СРСР, насправді не були радянським винаходом. Їхня концепція виникла у Франції і була адаптована в Радянському Союзі для розв'язання житлової проблеми після війни.

Відео дня

Французький інженер Раймон Камю у 1948 році запатентував технологію, яка дозволяла значно прискорити будівництво і знизити його вартість. Саме завдяки цій інновації у СРСР з'явилися знамениті "хрущовки".

Раймон Камю вперше запропонував виготовляти панелі на заводі та монтувати їх на місці будівництва, що дозволяло зводити будинки за рекордні терміни. У 1954 році у Франції був побудований перший завод з виробництва панелей, а Камю отримав замовлення на будівництво тисячі квартир. Цей підхід привернув увагу багатьох країн, включаючи Радянський Союз.

У 1958 році СРСР уклав угоду з Камю на придбання його технологій і консультацій. Радянські інженери модернізували французький метод і почали будувати типові п'ятиповерхівки, відомі як "хрущовки". Віталій Лагутенко, дід музиканта Іллі Лагутенка, зіграв ключову роль у створенні радянської серії будинків К-7, які збиралися за 12-14 днів.

Чому в СРСР не будували висотки

Панельні будинки переважно мали 5-9 поверхів через практичні обмеження. Згідно з ГОСТами, будинки вище 9 поверхів вимагали встановлення двох ліфтів і особливих пожежних сходів, що суттєво збільшувало витрати. Крім того, стандартна довжина пожежних драбин у СРСР досягала лише 28 метрів, що відповідало висоті дев'ятого поверху.

Будівництво висоток ускладнювалося також через особливості ґрунтів у багатьох регіонах СРСР. На відміну від скельного ґрунту, який використовували у США для зведення хмарочосів, радянські будівельники стикалися з необхідністю розробки додаткових рішень для стабільності висотних споруд.

Масове будівництво і економічна доцільність

Влада СРСР зосередилася на дешевизні та швидкості будівництва, щоб забезпечити якомога більше людей житлом. Зведення багатоповерхівок із залізобетонних панелей стало основою післявоєнної житлової політики.

Від 1971 року фасади радянських будинків часто облицьовували керамічною плиткою розміром 2х2 см. Це рішення мало утилітарний характер: плитка не вицвітала, легко очищалася дощем і захищала будівлі від перегрівання влітку.

Розмір плитки обирали з міркувань безпеки, адже великі плитки були небезпечнішими у разі падіння. Невеликі фрагменти не лише зменшували ризик травмування, а й часто ставали забавкою для дітей.

Панельні будинки досі є частиною міської інфраструктури в країнах, що входили до складу СРСР. Їхня поява стала результатом адаптації західних технологій до умов радянської економіки та географії.

Панельні будинки стали важливим етапом розвитку архітектури, демонструючи, як інновації одного інженера можуть вплинути на житлову політику цілих країн. Вони залишаються символом епохи, коли швидкість і практичність були на першому місці.

Раніше OBOZ.UA писав, для чого в СРСР будували багатоповерхівки "на ніжках".

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.